Вечір суботи, а це означає що батьки вже завтра полетять до дому. Як швидко летить час! Подумала я зайшовши до батьків. Останній вечір ми вирішили провести за переглядом фільму в домашньому кінотеатрі.
Ці дні були настільки чудовими та незабутніми що описати їх складно! Теодор зробив все можливе що б мої батьки були задоволені. Ми їздили в оперу яку мама так любить, були на різних виставках. Катались на яхті та навіть їздили на конюшню разом кататись верхи. Для батьків це був справжній сюрприз. Вони і не очікували що я колись хоч раз наважусь на це знову!
- Я приніс попкорн! (Заявив Теодор відволікаючи мене від роздумів) Так, так! Це не жарт і не помилка. Сам Теодор Де-Сантяго зараз буде дивитись з нами комедійний фільм. Розмістившись поряд з батьками я спостерігала за Тео який якраз вмикав фільм.
В залі погасло світло і нас охопила темрява. Крісло поряд зі мною прогнулось і на нього сів Теодор. Спалах світла і на екрані з'явився фільм. Пройшло вже хвилин 20 від початку фільму якого я навіть і не дивилась. Весь цей час я лише й спостерігала за Теодором своїм боковим зором.
Мабуть, тільки він міг дивитись комедію з таким серйозним лицем. Хоча ні, декілька раз на ньому все ж таки з'являлась посмішка! Зараз я сиділа і думала, що пішло не так? Що я пропустила? Де дівся цей злий Теодор і ця Емілі яка була раніше? Зараз якби він сказав мені йти я б пішла! Пішла за ним куди завгодно, мабуть... Чому? Мабуть, тому що почала довіряти! Можливо це і дарма, але зараз я відчуваю з його сторони безпеку замість звичних погроз. Вмостившись на кріслі я й не помітила як мої повіки стали важчими, тіло розслабилось і я заснула.
Крізь сон мене охопило дивне відчуття. Я не відчувала під собою земілі, але в той ж момент розуміла що кудись переміщуюсь. Заставивши себе відкрити очі я швидко їх заплющила як тільки зрозуміла що знаходжусь на руках в Теодора. Що відбувається? Куди він мене несе? Можливо я ще сплю? Прищулившись я знову привідкрила очі, але картинка не змінилась. Хоч би він не зрозумів що я не сплю...
Звук відкриваючи дверей, кроки і тиша після якої я відчула холодне простирадло під собою. Теодор поклав мене на ліжко і турботливо накрив покривалом сівши поряд! Чому він не йде?
Велика рука торкнулась мого обличчя провівши холодними кінцями пальців по моїй щоці. Затримавши дихання я розгубилась і не знала що мені робити. Ліжко прогнулось, шорох і вже в наступну секунду я відчула його дихання на своїй щоці, мороз по шкірі миттю пробіг по шкірі. Що він робить, подумала я стараючись не рухатись і практично не дихати!
- Завтра о 9:00 в них літак! (Прошепотів Теодор мені на вухо після чого встав і вийшов з кімнати захлюпнувши за собою двері) Розплющивши очі я при встала на ліжку. І що це було?