Я проснулась досить рано, адже нині на нас очікував виїзд до Лондона. Валіза була уже зібрана, але я вирішила докласти одну сукню. У Лондоні я збиралась зустрітись з Вікою та Ангеліною, з якими я дуже добре спілкувалась, коли Заба і Міко грали в Динамо. Я домовилась з братом, що він заїде по мене. Слава зайшов у дім близько 10 та відразу привітався з татом. Я обняла його та ми поїхали на базу. Поки їхали, то брат почав цікаву розмову, яка привела мене у шок.
- Я хочу поговорити з тобою на рахунок Браги. Сіс, не хочеться розбивати твої мрії та почуття, але Вова не той хлопець з ким варто будувати стосунки. Він лише користується дівчатами, а я не хочу, щоб ти стала черговим його пунктиком завойованих пасій. - я глянула на нього, дивуючись.
- Слава, ти про що? Я не закохана в Бражка - і чому я відчула гіркий присмак від його слів та намагалась переконати? Я лякалась своїх нових почуттів, які спалахували все більше у моєму серці. Але я не була готова ділитись цим з ким небудь.
- Я переживаю за тебе, Сіс. - він все ще був моїм братом. Старшим братом, немов невидимий захисник, іноді суворий, іноді незграбний у своїй турботі, але завжди поруч, коли це найбільше потрібно. Його присутність — це непохитна стіна підтримки, яка може бути непомітною у звичайні дні, але стає рятівною у важкі моменти.
- Я уже доросла, братику. Й тобі треба прийняти той факт, що я можу будувати стосунки. Я ж ставлюсь нормально до твоїх пасій, чи не так? - ой, знала де я вколоти. Він виглядав скривлено, бо я знала цю історію, яка уже давно не давала йому спокою. Дівчина, яка запала в його серце й не була схожа на інших. Яка образила його під час їхньої першої зустрічі й зачепила, що він тепер не може думати про нікого крім неї.
- Не дивлячись на те скільки тобі років, ти моя маленька сестра, яку треба захищати та берегти від всяких покидьків. - я посміхнулась, його було непереконати не просто. Тому я зупинилася цю суперечку. Ми приїхали на базу, звідки сідали в автобус та їхали в аеропорт. Я з Андрієм як завжди відповідала за долю відео. А хлопці, здається, уже й привикли, що ми знімали усі їхні кроки. Дальше було як завжди, здача багажу, реєстрація та очікування рейсу. Я вирішила зробити фото, яке пізніше запостила у сторіси.
Як тільки ми пройшли посадку на літак, мені запропонував сісти поруч Рома. Я посміхнулась та завалилась до нього на крісло. Це була другий найважливіший хлопець після брата у моєму житті. Друг дитинства, який завжди готовий був підставити плече допомоги. Наші батьки дружили, бо його тато грав у Динамо. І ми теж з самого дитинства були близькими друзями.
ВИ ЧИТАЄТЕ
"У кохання немає заборон"
FanfictionВін - гравець київського Динамо, власником якого є її батько. Йому здавалось, що він ніколи не покохає, адже зовсім розчарувався в коханні. До одного моменту, коли на тренуванні він не зустріне її. З того моменту її зелені очі завжди будуть переслід...
