60

                                    

                                          
Як тільки ми вийшли з будинку Теодор взяв мене за руку і пішов по широкій стежці якій кінця краю не було видно. В якийсь момент він пропустив батьків в перед і коли ми опинились за їхніми спинами підняв мою руку вище і зняв обручку з моєї руки поклавши собі в піджак.
                          
- Думаю зараз їм не варто це знати! (Прошепотів Тео і прискорився наздоганяючи моїх батьків) А я видихнула. Що мені щойно вдалось уникнути. Якби вони зараз дізнались про моє "таємне" одруження сварки уникнути не вдалось би! Піднявши погляд на Тео я зустріла його впевнений погляд і без емоційне обличчя. Він все продумав на перед! Потурбувався про кожну дрібницю. Поряд з ним мені взагалі ніколи не доводиться хвилюватись і думати про щось. Він все робить сам, з однієї сторони це і добре! Не хочу я грати в його ігри, але з іншої.... З іншої він не рахується зі мною і робить те що вважає за потрібне!
                          
Видихнувши я вирішила насолоджувалась кожною секундою, старалась розгледіти все що мене оточувало. Територія подвір'я була настільки красивою що очей не можливо було відірвати. І це я вже мовчу про задній двір. Сьогодні я побачила його вперше. Велика територія на якій розмістився басейн, альтанка і невеличкий сад. Далі стежка вела до сходинок в низ. Це був спуск до причалу на якому стояла пришвартована білосніжна яхта.
                          
- Як і обіцяв містер Свонт! (Обернувшись до батька сказав Тео) Батьки стояли в повному ступорі, в принципі як і я.
                          
- Доброго дня! Я Хомар! Капітан цього судна! (З посмішкою сказав чоловік в білій формі) - Прошу на борт! (Додав він)
                          
***
                          
Морський вітер розвіював моє неслухняне волосся, вечірнє сонце ледь чутно пригрівало моє тіло. А звуки хвиль лускали слух. Це, мабуть був перший день проведений з Тео і батьками про який я ніколи не пошкодую. Сидячи з мамою на диванчику ми двоє спостерігали за чоловіками. Теодор і мій батько чудово ладили. Батько жартував і щось розказував Тео. Навчав його риболовлі як би це смішно не звучало. Теодор розказав нам що раніше ніколи не робив цього. Та й воно і не дивно, навіщо йому це?
                          
Зараз ми всі були як одне ціле. Як одна сім'я.
                          
- Теодор такий милий! (Сказала мама, а я поперхнулась коктейлем) Де вона побачила в ньому милоту?
                          
- Ви так підходите один одному! Я так рада за вас! Сподіваюсь за цей тиждень ми встигнемо натішитись вами!
                          
- Тиждень? (Здивувалась я)
                          
- Так! А ти не рада?
                          
- Що ти, звісно що рада! Просто Теодор...
                          
- Що, Теодор?
                          
- Ні нічого! Все добре! (Мій настрій підвищився на максимальний рівень. Тиждень! Цілий тиждень батьки будуть тут! Це чудова новина яка заставляє замислитись. Чого це раптом він став таким добрим?