вони
Українська
[ред.]во́ни
[ред.]форма називного відмінка множини іменника во́на ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
вони́
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | він | вона́ | воно | вони́ |
| Р. | його́, нього́ | її́, не́ї | його́, нього́ | їх, них |
| Д. | йому́ | їй | йому́ | їм |
| З. | його́, нього́ | її́, не́ї | його́, нього́ | їх, них |
| О. | ним | не́ю | ним | ни́ми |
| М. | на/у ньо́му, ні́м | на/у ні́й | на/у ньо́му, ні́м | на/у ни́х |
| К. | — | — | — | — |
во-ни́
Займенник, особовий, III особа множини.
Корінь: -вон-; закінчення: -и.
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником у множині до або після цього займенника ◆ Навіть старі хвалили Гущу. Вони ходили розпитать в нього, чи скоро буде нарізка. М. М. Коцюбинський, «Fata morgana», 1903—1910 рр. [СУМ-11] ◆ Запоріжці Софрон Подобайло і Павло Трамана стояли горді й пишні, як архістратиги або орли. На очах у них теж були сльози, але вони їх не помічали. О. П. Довженко, «Тарас Бульба», 1940—1941 рр. [СУМ-11]
- уживається для вираження пошани до однієї особи будь-якої статі ◆ Довгий і блідий швейцар […] прошепотів: — Вони ще не встали… «Вони» — то був редактор. М. М. Коцюбинський, «Випадок», 1927 р. Джерело — [СУМ-11], [СУМ-20]. ◆ [Лукаш:] Тобі недобра з їх свекруха буде! Леся Українка, «Лісова пісня», 1911 р. [СУМ-11] ◆ — Ех, Тимку, не знаєш ти дядька Мусія: вони в нас хитрі! А. В. Головко, «Мати», 1932—1934 рр. Джерело — [СУМ-11], [СУМ-20]. ◆ — Це кричали вони! — сказав він, роблячи наголос на «вони», і махнув рукою в Майїн бік. Микола Хвильовий, «Санаторійна зона», 1924 [СУМ-20]
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ?
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |