Перейти до вмісту

Ніл Ферґюсон

Матеріал з Вікіцитат
Ніл Ферґюсон
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ніл Кемпбелл Дуглас Ферґюсон (англ. Niall Campbell Douglas Ferguson; нар. 18 квітня 1964, Глазго, Шотландія) — британський історик, письменник і журналіст, професор історії в Гарвардському університеті і старший науковий співробітник Оксфордського університету, Гуверівського інституту та Стенфордського університету.

Цитати

[ред.]
  •  

Я стверджував, що сьогоднішня глобальна ситуація більше нагадує 1970-ті роки, ніж будь-який інший нещодавній період. Ми переживаємо щось на зразок нової холодної війни. Ми вже мали проблему з інфляцією. ‎Війна в Україні схожа на напад арабських держав на Ізраїль 1973 року чи радянське вторгнення в Афганістан 1979 року. Економічний вплив війни на ціни енергоносіїв та продуктів харчування створює ризик стагфляції[1][2].

 

I have argued here before that the global situation today more closely resembles the 1970s than any other recent period. We are in something like a new cold war. We already had an inflation problem. The war in Ukraine is like the Arab states’ attack on Israel in 1973 or the Soviet invasion of Afghanistan in 1979. The economic impact of the war on energy and food prices is creating a risk of stagflation[3].

  •  

Те, що Третя світова війна не почалася, скажімо, 1962-го чи 1983 року, було радше щасливим збігом обставин, аніж людським прогресом. У світі, де щонайменше дві держави мають достатньо ядерних боєголовок, щоб знищити більшість людства, тривалий мир триватиме лише доти, доки лідери цих держав відмовляються починати ядерну війну[2].

 

Just because World War III didn't break out in, say, 1962 or 1983 was a matter more of luck than human progress. In a world where at least two states have enough nuclear warheads to destroy most of humanity, the long peace will last only as long as the leaders of those nations decline to initiate a nuclear war[3].

  •  

Більшість війн – короткочасні. Згідно зі статтею Д. Скотта Беннета та Аллана С. Стема III, яка побачила світ 1996 року, середньостатистична війна між 1816-м і 1985 роком тривала лише 15 місяців. Більше половини війн у їх вибірці (60 %) тривали менше шести місяців і майже чверть (23 %) – менше двох. А менше чверті (19 %) протрималися більше двох років. Тому є високі шанси, що війна в Україні закінчиться відносно швидко[2].

 

Most wars are short. According to a 1996 article by D. Scott Bennett and Allan C. Stam III, the average (mean) war between 1816 and 1985 lasted just 15 months. More than half the wars in their sample (60%) lasted less than six months and nearly a quarter (23%) less than two. Fewer than a quarter (19%) lasted more than two years. There is therefore a decent chance that the war in Ukraine will be over relatively soon[3].

  •  

Очевидним наслідком війни в Україні є те, що численні держави в усьому світу активізовують свої прагнення до ядерної зброї. Бо ніщо так чітко не ілюструє її цінність, як доля України, яка відмовилася від неї 1994 року в обмін на нікчемні запевнення. Епоха непоширення закінчилася[2].

 

An obvious consequence of the war in Ukraine is that numerous states around the world will intensify their pursuit of nuclear arms. For nothing more clearly illustrates their value than the fate of Ukraine, which gave them up in 1994 in exchange for worthless assurances. The era of nonproliferation is over[3].

Примітки

[ред.]
  1. Кризовий стан економіки, при якому стагнація у виробництві відбувається одночасно з інфляцією
  2. а б в г Ніл Ферґюсон: Сім найгірших сценаріїв війни в Україні
  3. а б в г Niall Ferguson Seven Worst-Case Scenarios From the War in Ukraine