U-573
U-573 | ||
---|---|---|
U 573 | ||
Зображення підводного човна підтипу VIIC | ||
Верф | Blohm Voss, Гамбург | |
Під прапором | Третій Рейх Франкістська Іспанія | |
Належність | Крігсмаріне Військово-морські сили Іспанії | |
Порт приписки | Кіль, Ла-Спеція | |
Замовлення | 24 жовтня 1939 | |
Закладений | 8 червня 1940 | |
Спуск на воду | 17 квітня 1941 | |
Введений до складу флоту | 5 червня 1941 | |
На службі | 1941—1942 | |
Сучасний статус | 1 травня 1942 року серйозно пошкоджений глибинними бомбами британського бомбардувальника «Гудзон» поблизу Алжира. 2 травня інтернований іспанською владою і 2 серпня проданий Іспанії. Перейменований на G 7; у травні 1970 року списаний на брухт | |
Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
Проєкт | ||
Тип ПЧ | середній торпедний ДПЧ | |
Вартість | 4 714 000 ℛℳ | |
Основні характеристики | ||
Швидкість (надводна) | 17,9 вузлів | |
Швидкість (підводна) | 8 вузлів | |
Робоча глибина занурення | 100 м | |
Гранична глибина занурення | 220 м | |
Автономність плавання | 135—174 км на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 11 470 км на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні) | |
Екіпаж | 44-60 осіб | |
Розміри | ||
Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
Висота | 9,6 м | |
Середня осадка (по КВЛ) | 4,74 м | |
Водотоннажність надводна | 769 т | |
Силова установка | ||
дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MAN M 6 V 40/46, 2 електродвигуни Siemens-Schuckert-Werke GU 343/38-8 | ||
Гвинти | 2 | |
Потужність | 2800—3200 к.с. (дизелі) 750 к.с. (електродвигуни) | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і один кормовий ТА 14 торпед або 26 мін TMA | |
ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата Flak M42 2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 |
Історія служби | |
---|---|
У складі |
3-тя флотилія ПЧ 29-та флотилія ПЧ |
Операції | 4 походи |
Перемоги | 1 судно (5 289 GRT) затоплено |
U-573 — німецький середній підводний човен типу VIIC, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 8 червня 1940 року на верфі № 549 компанії Blohm Voss у Гамбурзі. Спущений на воду 17 квітня 1941 року. 5 червня 1941 року корабель увійшов до складу 3-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1]. Єдиним командиром корабля був капітан-лейтенант Генріх Гайнсон.
U-573 належав до німецьких підводних човнів типу VIIC, найчисельнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. Службу розпочав у складі 3-ї навчальної флотилії ПЧ. 1 вересня 1941 року продовжив службу у бойовому складі цієї флотилії, а з 1 січня 1942 року човен переведений до Середземного моря, де включений до складу 29-ї флотилії ПЧ.
З вересня 1941 до травня 1942 року U-573 здійснив 4 бойових походи в Атлантичний океан та Середземне море, в яких провів 119 днів[2]. За цей час човен потопив 1 суховантажне судно водотоннажністю 5 289 GRT.
1 травня 1942 року U-573 був серйозно пошкоджений глибинними бомбами британського бомбардувальника «Гудзон» північно-західніше Алжира. Командир корабля спромігся довести понівечений до найближчого іспанського порту в Картахені. 2 травня інтернований іспанською владою. Розуміючи, що для ремонту човна не вистачить навіть трьох місяців, Крігсмаріне продало підводний човен Іспанії за 1,5 мільйона ℛℳ. 2 серпня 1942 року іспанський флот ввів в експлуатацію човен як G-7.
Роботи над G-7, колишньому U-573, почалися в серпні 1943 року після придбання його Іспанією, але на завершення знадобилося чотири роки. Шкода, завдана британським нападом, виявилася значнішою, ніж вважалося спочатку; також важко було отримати німецьку технічну допомогу та запчастини в останні роки Другої світової війни та після неї. Крім того, економіка Іспанії була слабкою після громадянської війни в країні. Ремонт був завершений на початку 1947 року, і 5 листопада 1947 року G-7 був знову прийнятий на озброєння.
Незважаючи на те, що човни типу VII застаріли ще до кінця Другої світової війни, G-7 був найсучаснішим з підводних човнів Іспанії; інші субмарини (дві колишніх італійські «Еванджеліста Торрічеллі» та «Аркімеде» і чотири власного виробництва) датувалися початком 1930-х років. У 1951 році іспанська суднобудівна компанія Empresa Nacional Bazán розпочала розробку шноркеля, але вони закінчилися безрезультатно, доки ВМС Іспанії не купили колишній американський підводний човен «Кракен».
№ | Дата | Командир ПЧ | Назва | Тип | Належність | Водотоннажність (брт) | Вантаж | Конвой | Результат та координати | Наслідки атаки для екіпажу | Прим. |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Другий похід (11.12—30.12.1941, 10 діб; Сен-Назер—Пола)[2] | |||||||||||
1 | 21 грудня 1941 | Kptlt. Генріх Гайнсон | Hellen[4] | суховантажне судно | Норвегія | 5 289 | баласт | потоплено 35°41′ пн. ш. 05°10′ сх. д. / 35.683° пн. ш. 5.167° сх. д. |
41 (усі вижили) |
- Виноски
- Джерела
- ↑ U-573. uboat.net.(англ.)
- ↑ а б Patrols by U-573
- ↑ Ships hit by U-573.
- ↑ Hellen
- U-573. на uboat.net. (англ.)
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
- Sharpe, Peter (1998). U-Boat Fact File. Great Britain: Midland Publishing. ISBN 1-85780-072-9.
- U 573(нім.)
- Type VIIC(англ.)
- Подводные лодки типа VIIC(рос.)
- НЕМЕЦКИЕ ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ VII СЕРИИ/ ТИП VIIC(рос.)
- U-573(рос.)
- Тип «VIIC» — Штурм Глубины(рос.)