Тифула
| Тифула | |
|---|---|
| |
| Typhula quisquiliaris, ілюстрація: Джеймс Совербі | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Відділ: | Базидієві (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Ряд: | Агарикальні (Agaricales) |
| Родина: | Тифулові (Typhulaceae) |
| Рід: | Тифула (Typhula) (Pers.) Fr. (1818) |
| Типовий вид | |
| Typhula incarnata (запропонований)[2] Lasch (1838)
| |
| Види | |
|
85 видів[1] | |
| Синоніми | |
|
Cnazonaria Corda | |
 Вікісховище: Typhula
| |
Тифула[3] (Typhula) — рід клаварієвих грибів ряду Agaricales. Види Typhula знайдені на всіх континентах[4]. Види Typhula є сапротрофними, переважно розкладають листя, гілки та трав'янистий матеріал. Базидіокарпії (плодові тіла) булавоподібні або вузькоциліндричні, прості (не розгалужені), часто відходять від склероцій. Кілька видів є факультативними збудниками хвороб рослин, викликаючи низку хвороб сільськогосподарських культур і газону.
Рід був вперше представлений як секція Clavaria мікологом південноафриканського походження Крістіаном Хендріком Персоном у 1801 році. Він відрізнив Typhula від Clavaria на основі форми плодового тіла (Typhula має чітку голову та стебло). Назва була прийнята на родовому рівні Еліасом Магнусом Фрісом у 1818 році. Фріс описав чотири види роду. Наступні автори описали ще близько 150 видів Typhula[5].
Рід було переглянуто в 1950 році Е. Дж. Х. Корнером, який охарактеризував види Typhula як такі, що мають плодові тіла, що виникають із склероцій, а роди Pistillaria та Pistillina включають подібні види без склероцій[6]. Пізніший і більш спеціалізований перегляд Жака Бертьє (1976) поставив обидва ці останні роди в синоніміку[7].
Молекулярне дослідження, засноване на кладистичному аналізі послідовностей ДНК, показує, що рід є монофілетичним і утворює природну групу[2]. Типовий вид, T. phacorrhiza, однак не є тісно пов'язаним з іншими видами роду та належить до Macrotyphula. Замість того, щоб перейменовувати всі інші види, які зараз називають Typhula або Macrotyphula, пропонується змінити типовий вид Typhula на T. incarnata[2].
Етимологія: дав.-гр. τύφη — «рогіз», лат. -ula — новолатинський суфікс, що означає «малий»[8].
Базидіокарпії (плодові тіла) виникають поодиноко або окремо від склероції або безпосередньо від субстрату. Плодові тіла мають ниткоподібну (волосину) або булавоподібну форму, як правило, з чіткою стерильною ніжкою та фертильною головкою, як правило, білі, у деяких видів від жовто-рожевого до темно-червоного кольору або з темно-червоною ніжкою. Склероції (якщо є) від кулястої до сочевицеподібної форми, тверді й ороговілі, від жовто-коричневого до чорно-коричневого. Базидії утворюють від 2 до 4 гладких (у одного виду лопатевих), безбарвних і амілоїдних або інамілоїдних базидіоспор[7].
Види Typhula здебільшого зустрічаються як сапротрофи на відмерлих трав'янистих стеблах, стеблах папороті, стеблах трав, опалому листі та деревних детритах. Деякі види зустрічаються на багатьох рослинах-господарях, інші, наприклад Typhula quisquiliaris на папоротнику, здається, є специфічними для господарів[7].
Більшість видів було описано в північній помірній зоні, але мало досліджень було проведено в тропіках або південній півкулі, де вони або менш поширені, або (поки що) не помічені[7].
Психрофільні види Typhula canadensis[9], Typhula ishikariensis і Typhula incarnata є збудниками сірої снігової плісняви (також званої крапчастою сніжною пліснявою або тифулозом), хвороби, яка може знищити дернину, якщо вона довго покрита снігом. Це особлива проблема на полях для гольфу, створених у невідповідних місцях[10]. Що ще важливіше, ці два види також можуть завдати шкоди посівам озимої пшениці, як і неспоріднений Macrotyphula phacorrhiza[11].
В Україні ростуть, зокрема такі тифули:
-
Тифула червононога (Typhula erythropus) -
Тифула інкарнатна (Typhula incarnata) -
Тифула корененосна (Typhula phacorrhiza) -
Тифула склероцієвидна (Typhula sclerotioides) -
Тифула мінлива (Typhula variabilis)
_Fr_384017.jpg)
- ↑ Typhula. Catalogue of Life. Процитовано 11.10.2024.
- ↑ а б в Olariaga I, Huhtinen S, Læssøe T, Petersen JH, Hansen K (2020). Phylogenetic origins and family classification of typhuloid fungi, with emphasis on Ceratellopsis, Macrotyphula and Typhula (Basidiomycota). Studies in Mycology. 96: 155—184. doi:10.1016/j.simyco.2020.05.003. PMC 7388190. PMID 32774511.
- ↑ Підоплічка М. М. Визначник грибів, шкідників культурних рослин. — Вид-во Академії наук УРСР, 1938. — С. 223.
- ↑ Typhula. Global Biodiversity Information Facility. Процитовано 11.10.2024.
- ↑ Index Fungorum - Search Page.
- ↑ Corner EJH. (1950). A monograph of Clavaria and allied genera. Cambridge University Press.
- ↑ а б в г Berthier J. (1976). Monographie des Typhula, Pistillaria et genres voisins. Société Linnéenne de Lyon.
- ↑ Typhula. Merriam-Webster. Процитовано 11.10.2024.
- ↑ Hoshino T, Tkachenko OB, Motoaki T, Tronsmo AM, Kasuya T, Matsumoto N (2022). Taxonomic revision of the Typhula ishikariensis complex. Mycoscience. 63 (3): 118—130. doi:10.47371/mycosci.2022.03.003. PMC 10042319. PMID 37089628.
- ↑ Jan2002. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 21 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-10 у Wayback Machine.]
- ↑ Schneider EF, Seaman WL (1986). Typhula phacorrhiza on winter wheat. Canadian Journal of Plant Pathology. 8 (3): 269—276. Bibcode:1986CaJPP...8..269S. doi:10.1080/07060668609501799.