Tenodera sinensis
| Tenodera sinensis | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_side.png) Самиця Tenodera sinensis, США
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Tenodera sinensis Saussure, 1871 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Tenodera sinensis — вид богомолів з роду Tenodera родини богомолові. Великі крилаті богомоли, поширені в Східній Азії, зокрема в Китаї. Інтродуковані на схід Північної Америки.
Великі богомоли з довгим і струнким тілом. Довжина тіла самиць складає 7,5-10 см, самці дрібніші[1]. Передня частина надкрил бурого кольору, тоді як більша задня — зеленого[2]. Забарвлення самців варіює: є зелена, світло-брунатна та сіра форми, остання часто з зеленими краями крил.[3]
Голова довша за власну ширину, лобний щиток поперечний, з двома вертикальними килями. Фасеткові очі округлі, виступають за межі голови не сильно. Тім'я закруглене, дещо виступає за межі очей.[4]
Передньоспинка довга, перевищує довжиною тазики передніх ніг. Передні стегна довгі, з 4 дискоїдальними та 4 зовнішніми шипами. Передні гомілки з 9-11 зовнішніми шипами. Крила добре розвинені в обох статей, довгі, виступають за кінець черевця. Церки довгі та тендітні.[4]
Геном Tenodera sinensis описаний 2023 року та складає 2,6 млрд пар основ[5].
Як і більшість богомолів є хижаками, що полюють з засідки. Живляться переважно комахами, хоча великі особини можуть вполювати дрібних хребетних[2]. В науковій літературі описано 25 випадків поїдання самицями Tenodera sinensis з інтродукованої до Північної Америки популяції декількох видів колібрі[1].
Поширені в Китаї та Кореї. Завезений на північний схід США 1896 року, звідки поширився по східних та південних штатах. Також завезений на південь Канади, де відомий на півдні Онтаріо й Квебеку. На початку XXI століття поширився у Каліфорнії[3].
Tenodera sinensis є популярним мешканцем тераріумів, що його тримають у домашніх умовах. Також цього богомола утримують у лабораторіях для дослідження його біології, хоча цей вид є досить складним у розведенні. Зазвичай для нього підтримують температуру в діапазоні 24-28°C. У міру дорослішання личинок вони починають поїдати одна одну, хоча за умови надлишку їжі та великої площі тераріумів цього можна уникнути.[6]
Також у США садівники використовують його для біологічної боротьби зі шкідниками, купуючи оотеки в магазинах.[3]
У Китаї цих богомолів їдять на різних стадіях розвитку, у Кореї смажать імаго[7].
Цього богомола зображено на марці Сальвадору 1970 року та на марці Китаю[8].
- ↑ а б Nyffeler, Martin; Maxwell, Michael R.; Remsen, J. V. (2017). Bird Predation By Praying Mantises: A Global Perspective. The Wilson Journal of Ornithology. 129 (2): 331—344. doi:10.1676/16-100.1. ISSN 1559-4491.(англ.)
- ↑ а б Jensen, Dana; Svenson, Gavin J.; Song, Hojun; Whiting, Michael F. (2009). Phylogeny and evolution of male genitalia within the praying mantis genus Tenodera (Mantodea:Mantidae). Invertebrate Systematics. 23 (5): 409. doi:10.1071/IS09004. ISSN 1445-5226.(англ.)
- ↑ а б в Arthur V. Evans (31 травня 2007), National Wildlife Federation Field Guide to Insects and Spiders & Related Species of North America Paperback, с. 82(англ.)
- ↑ а б Battiston R., Picciau L., Fontana P., Marshall J. (2010). Mantids of the Euro-Mediterranean Area (PDF). WBA Books. с. 161. ISBN 978-88-903323-1-9. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 2 січня 2019. [Архівовано 2015-09-23 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Ruizhong Yuan, Boying Zheng, Zekai Li, Xingzhou Ma, Xiaohan Shu, Qiuyu Qu, Xiqian Ye, Sheng Li, Pu Tang, Xuexin Chen, The chromosome-level genome of Chinese praying mantis Tenodera sinensis (Mantodea: Mantidae) reveals its biology as a predator, GigaScience, Volume 12, 2023, giad090, https://doi.org/10.1093/gigascience/giad090
- ↑ Yager, D (1999), The Praying Mantids: Research Perspectives, у Prete, Wells, Wells (ред.), Comparative Aspects of Rearing and Breeding Mantids, Johns Hopkins University Press, с. 311—317, архів оригіналу за 13 грудня 2020, процитовано 29 листопада 2020(англ.)
- ↑ Jun Mitsuhashi (19 грудня 2016). Edible Insects of the World. CRC Press. с. 65–. ISBN 978-1-315-35088-2. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.(англ.)
- ↑ Baltazar, E. H., Gómez, B. Los Mantodea en la filatelia (Insecta: Dictyoptera) // Dugesiana. — 2019. — Т. 26, вип. 2. — С. 71-76. Архівовано з джерела 23 вересня 2019. Процитовано 29 листопада 2020.(ісп.)
- Tenodera sinensis. Otte, Daniel, Lauren Spearman and Martin B.D. Stiewe. Mantodea Species File Online. Version 5.0/5.0(англ.)