Tamias merriami
| Tamias merriami | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Neotamias |
| Вид: | N. merriami
|
| Біноміальна назва | |
| Neotamias merriami (J. A. Allen, 1889)
| |
| Синоніми | |
|
Tamias merriami J. A. Allen, 1889 | |
Tamias merriami — вид гризунів родини Sciuridae. Він зустрічається в центральній і південній Каліфорнії[2] в США і на невеликій території на півночі Нижньої Каліфорнії, Мексика[1].
Бурундук Мерріама досягає середньої довжини голови й тулуба від 13,0 до 13,5 сантиметрів, довжини хвоста від 10,5 до 11,5 сантиметрів і ваги від 68 до 72 грамів. Хвіст відносно довгий порівняно з іншими видами, його довжина становить до 97% від довжини голови-тулуба. Як і в інших видів роду, хутро має колір від коричневого до корицево-коричневого, а на спині є кілька темних спинних смуг, які розділені світлішими смугами і відмежовані від боків тіла. Це чотири сірі та п'ять бурих смуг, причому крайні смуги значно коротші, а всі інші смуги приблизно однакової ширини. Тварини мають довгі вузькі вуха і білий живіт[3].
Бурундуки Мерріама живуть у різних місцях проживання від рівня моря до висоти 2940 метрів. В основному вони зустрічаються в чагарникових зонах чапарраля, часто пов'язаних з сосновими та дубовими насадженнями. Важливими факторами середовища існування є опале листя та каміння на землі[3].
Вид веде денний спосіб життя з піками активності вранці та вдень. Живе переважно на землі, але також може забиратися на дерева та кущі. Тварини харчуються переважно травоїдною їжею — насінням, плодами та горіхами, рідше — комахами та дрібними хребетними. Жолуді та насіння сосни складають основну частину їхнього раціону, в деякі роки жолуді їдять цілий рік. Бурундуки Мерріама, як правило, активні цілий рік і не впадають у сплячку, хіба що на великих висотах. Тварини будують свої гнізда в ущелинах скель на землі або в дуплах дерев, причому останні переважають[3]. Схованки і гніздові порожнини часто перейшли від інших тварин, особливо дятлів, гірських кишенькових ховрахів (Thomomys) або інших вивірок[3].
Під час спарювання самиці приваблюють самців закликом. Тривалість крику самиці становить від десяти до п'ятнадцяти хвилин. Самець чує поклик і реагує на нього, підбігаючи до самиці і стрибаючи навколо неї. Потім самиця присідає навпочіпки, а самець робить 12–24 поштовхи. Весь процес спарювання триває близько п'ятнадцяти секунд[4].
- ↑ а б Álvarez-Castañeda, S.T.; Castro-Arellano, I.; Lacher, T. (2016). Neotamias merriami. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T21358A22269203. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T21358A22269203.en. Процитовано 12.11.2021.
- ↑ California Mammal Maps - Merriam's Chipmunk (Tamias merriami). Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 26 серпня 2010.
- ↑ а б в г Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, 2012; S. 324–325. ISBN 978-1-4214-0469-1
- ↑ Compton, Stephen B (January 1995). "REPRODUCTIVE BEHAVIOR IN MERRIAM'S CHIPMUNK (TAMIAS MERRIAMI).". The Great Basin Naturalist. 55 (1).