SEPT2
Зовнішній вигляд
SEPT2 (англ. Septin 2) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 2-ї хромосоми. [3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 361 амінокислот, а молекулярна маса — 41 487[4].
Послідовність амінокислот
10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
MSKQQPTQFI | NPETPGYVGF | ANLPNQVHRK | SVKKGFEFTL | MVVGESGLGK | ||||
STLINSLFLT | DLYPERVIPG | AAEKIERTVQ | IEASTVEIEE | RGVKLRLTVV | ||||
DTPGYGDAIN | CRDCFKTIIS | YIDEQFERYL | HDESGLNRRH | IIDNRVHCCF | ||||
YFISPFGHGL | KPLDVAFMKA | IHNKVNIVPV | IAKADTLTLK | ERERLKKRIL | ||||
DEIEEHNIKI | YHLPDAESDE | DEDFKEQTRL | LKASIPFSVV | GSNQLIEAKG | ||||
KKVRGRLYPW | GVVEVENPEH | NDFLKLRTML | ITHMQDLQEV | TQDLHYENFR | ||||
SERLKRGGRK | VENEDMNKDQ | ILLEKEAELR | RMQEMIARMQ | AQMQMQMQGG | ||||
DGDGGALGHH | V |
Задіяний у таких біологічних процесах як клітинний цикл, поділ клітини, мітоз, диференціація, сперматогенез. Білок має сайт для зв'язування з нуклеотидами, ГТФ. Локалізований у клітинній мембрані, цитоплазмі, цитоскелеті, мембрані, клітинних відростках, хромосомах, центромерах, кінетохорі.
- Nagase T., Seki N., Tanaka A., Ishikawa K., Nomura N. (1995). Prediction of the coding sequences of unidentified human genes. IV. The coding sequences of 40 new genes (KIAA0121-KIAA0160) deduced by analysis of cDNA clones from human cell line KG-1. DNA Res. 2: 167—174. PMID 8590280 DOI:10.1093/dnares/2.4.167
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
- She Y.M., Huang Y.W., Zhang L., Trimble W.S. (2004). Septin 2 phosphorylation: theoretical and mass spectrometric evidence for the existence of a single phosphorylation site in vivo. Rapid Commun. Mass Spectrom. 18: 1123—1130. PMID 15150837 DOI:10.1002/rcm.1453
- Hall P.A., Jung K., Hillan K.J., Russell S.E.H. (2005). Expression profiling the human septin gene family. J. Pathol. 206: 269—278. PMID 15915442 DOI:10.1002/path.1789
- Kremer B.E., Haystead T., Macara I.G. (2005). Mammalian septins regulate microtubule stability through interaction with the microtubule-binding protein MAP4. Mol. Biol. Cell. 16: 4648—4659. PMID 16093351 DOI:10.1091/mbc.E05-03-0267
- Spiliotis E.T., Kinoshita M., Nelson W.J. (2005). A mitotic septin scaffold required for mammalian chromosome congression and segregation. Science. 307: 1781—1785. PMID 15774761 DOI:10.1126/science.1106823
- ↑ Human PubMed Reference:.
- ↑ Mouse PubMed Reference:.
- ↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:7729 (англ.) . Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 22 серпня 2017. [Архівовано 2017-01-11 у Wayback Machine.]
- ↑ UniProt, Q15019 (англ.) . Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 22 серпня 2017.
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |