Ro-15
Історія | |
---|---|
Японія | |
Назва: |
Ro-15 (呂号第十五潜水艦) «Підводний човен № 24» (第二十四潜水艦) |
Будівник: | верф ВМФ у Куре |
Закладений: | 12 червня 1920 |
Спуск на воду: | 14 жовтня 1920 |
Отриманий: | 30 червня 1921 |
Знятий: | 1 вересня 1933 |
Доля: | перетворений на понтон № 3036 |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | Підводний човен типу Kaichū II (тип Ro-13) |
Водотоннажність: | 740/763 (стандартне/повне над водою), 1003 (при зануренні) |
Довжина: | 70,1 м |
Ширина: | 6,1 м |
Осадка: | 3,7 м |
Двигуни: |
2 дизелі Sulzer загальною потужністю потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с. |
Швидкість: | 16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні) |
Дальність плавання: | 6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою) |
Максимальна глибина: | 30 м |
Екіпаж: | 46 |
Озброєння: |
6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів |
Ro-15 (呂号第十五潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 24» (第二十四潜水艦).
«Підводний човен № 24» став третім у типі Kaichū II, який створили шляхом модифікації Kaichū I (перші серійні підводні човни власне японської розробки).
Будівництво «Підводного човна № 24» виконала корабельня ВМФ у Куре. По завершенні корабель класифікували як належний до 2-го класу і включили до складу 15-ї дивізії підводних човнів, яка належала до військово-морського округу Куре.
19 липня 1921-го через несправність в електросистемі на кораблі виникла пожежа, яка досягнула торпедного відсіку. Для запобігання важчим наслідкам човен довелось частково затопити. Хоча істотна частина внутрішнього простору вигоріла, «Підводний човен № 24» відремонтували й повернули на службу.
29 липня 1924-го неподалік від протоки, що розділяє Хонсю та Кюсю, корабель зіткнувся з пароплавом, втім, це не призвело до важких наслідків.
1 листопада 1924-го «Підводний човен № 24» перейменували на Ro-15.
1 вересня 1933-го Ro-15 виключили зі списків ВМФ. 7 березня 1934-го корпус колишнього підводного човна призначили для використання як понтон та позначили № 3036. У 1948-му корпус пустили на злам.[1]