Portishead

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Portishead
Основна інформація
ЖанрТрип-хоп, електроніка, альтернативний рок, давнтемпо, експериментальний рок
Роки1991–1999
2005–2016
2022–дотепер
КраїнаВелика Британія Велика Британія
МістоБристоль, Англія
ЛейблGo!, London, Island, Mercury
СкладБет Гіббонс
Джефф Барроу
Адріан Атлі
portishead.co.uk
Portishead у Вікісховищі

Portishead — англійський гурт, заснований у 1991 році в Бристолі. До складу гурту входять Бет Гіббонс (вокал), Джефф Барроу (мультиінструменталіст, продюсування) та Адріан Атлі (гітара). Дейв Макдональд, звукорежисер, який допомагав продюсувати перші два альбоми гурту, іноді розглядається як четвертий учасник.[1][2]

Дебютний альбом Portishead, Dummy (1994), поєднав хіп-хоп продакшн із тужливим вокалом Гіббонс та атмосферним кінематографічним стилем, що нагадує саундтреки до шпигунських фільмів. Альбом отримав комерційне та критичне визнання, швидко ставши знаковим у жанрі трип-хопу, що зароджувався. Однак гурт не любив асоціюватися з цим терміном і свідомо відходив від цього звучання на наступних релізах.[3] Було випущено ще два студійні альбоми: Portishead (1997) і Third (2008), обидва з яких отримали схоже визнання. Portishead також випустили концертний альбом Roseland NYC Live (1998).

Історія

[ред. | ред. код]

Формування і Dummy (1991—1995)

[ред. | ред. код]

Джефф Барроу та Бет Гіббонс заснували гурт після знайомства під час перерви на каву на курсах Enterprise Allowance у Бристолі в лютому 1991 року. Назвавшись на честь сусіднього міста Портисхед,[4] вони невдовзі записали «It Could Be Sweet», першу пісню для свого дебютного альбому.[5] Під час запису на студії Coach House у Бристолі вони познайомилися з Адріаном Атлі, який почув першу пісню Барроу та Гіббонс і почав обмінюватися музичними ідеями.[6] В результаті перший альбом Portishead, Dummy, вийшов у 1994 році. На обкладинці — кадр з власного короткометражного фільму гурту To Kill a Dead Man. У цей час Portishead був дуетом Барроу і Гіббонс. Адріан Атлі (який виступив співпродюсером альбому, виконав дев'ять пісень і став співавтором восьми) став офіційним учасником гурту невдовзі після його виходу.

Незважаючи на неприязнь гурту до висвітлення в пресі, альбом мав успіх як в Європі, так і в США (де було продано понад 150 000 копій ще до того, як гурт вирушив у турне).[7] Dummy був позитивно описаний Melody Maker як «музичний нуар для ще не знятого фільму».[8] Rolling Stone охарактеризував музику гурту як «готичний хіп-хоп».[9] Dummy породив три сингли: «Numb», «Sour Times» і «Glory Box», і виграв музичну премію Mercury Music Prize у 1995 році.[10] Успіх альбому призвів до того, що гурт був номінований як найкращий британський новачок на Brit Awards 1995 року.[11] Dummy посів 419 місце у списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.[12] Альбом часто вважається одним з найкращих альбомів трип-хопу на сьогоднішній день і є віхою у визначенні жанру.

Portishead і перерва (1996—2004)

[ред. | ред. код]

Після початкового успіху Portishead зробили перерву в гастролях, поки не вийшов їхній другий альбом, Portishead, у 1997 році. Звучання альбому відрізнялося від Dummy, характеризуючись як «зернисте і жорсткіше», з більшим використанням живих інструментів і меншою залежністю від семплів.[13] Було випущено три сингли, «All Mine», «Over» і «Only You», перший з яких потрапив до Топ-10 у Великій Британії.[14]

У 1997 році гурт зіграв єдиний концерт зі струнними у Roseland Ballroom в Нью-Йорку. У 1998 році вийшов концертний альбом, до якого увійшли переважно нові оркестрові аранжування пісень гурту. У 1999 році Portishead записали пісню «Motherless Child» з Томом Джонсом для його альбому Reload. У 2002 році вийшов DVD з виступом Portishead у Roseland Ballroom зі значним додатковим матеріалом, включаючи багато ранніх музичних відео. Протягом наступних кількох років учасники гурту зосередилися на сольних проєктах та інших заняттях.

Third (2005—2008)

[ред. | ред. код]

У лютому 2005 року гурт вперше за сім років виступив наживо на благодійному концерті Tsunami Benefit Concert у Бристолі.[15] Приблизно в той же час Барроу повідомив, що гурт перебуває у процесі написання свого третього альбому. У серпні 2006 року гурт розмістив на своїй сторінці на MySpace два нових треки (під назвами «Key Bored 299 03» і «Greek Jam»), які Барроу описав як «каракулі».[16] Приблизно в той же час Portishead зробили кавер-версію пісні Сержа Генсбура «Un Jour Comme un Autre (Requiem for Anna)» на альбомі-триб'юті Monsieur Gainsbourg Revisited. 2 жовтня 2007 року Portishead заявили, що новий альбом Third був зведений і майже завершений, а його реліз заплановано на початок квітня 2008 року. Пізніше реліз було перенесено на 28 квітня. 8 і 9 грудня 2007 року гурт був куратором фестивалю All Tomorrow's Parties у Майнхеді, Англія. На фестивалі вони відіграли свої перші повні живі виступи за майже 10 років.[17] На ньому відбулася прем'єра п'яти треків з нового альбому: «Silence», «Hunter», «The Rip», «We Carry On» і «Machine Gun». 21 січня 2008 року було оголошено про європейське турне на підтримку альбому,[18] а також про виступ у якості хедлайнера на фестивалі музики і мистецтв Коачелла 26 квітня 2008 року,[19] який став єдиним концертом у США в рамках туру.

Бет Гіббонс, 2008

Third був доступний на Last.fm за тиждень до релізу, залучивши 327 000 слухачів за неповні 24 години.[20] Це був перший випадок, коли Last.fm зробив альбом доступним до його офіційної дати релізу. Реліз альбому відбувся 29 квітня 2008 року і був приурочений до виступу гурту на фестивалі Coachella.[21] 18 травня 2008 року Барроу висловив ентузіазм Portishead щодо запису нового матеріалу у блозі на їхньому сайті, заявивши, що він «не може дочекатися, щоб написати кілька нових мелодій».[22]

Адріан Атлі, 2008

Подальша робота (2009-дотепер)

[ред. | ред. код]

28 вересня 2009 року Барроу оголосив про «великі плани» щодо нового проєкту під новим кутом зору, натякнувши, що альбом може з'явитися вже наприкінці 2010 року.[23] Хоча альбом так і не вийшов, 9 грудня 2009 року гурт випустив пісню «Chase the Tear» до Дня прав людини, щоб зібрати гроші для Amnesty International UK.[24] Крім того, 3 грудня 2008 року Universal Music Japan перевидав альбоми Dummy і Portishead обмеженим накладом на SHM-CD.

Джефф Барроу, 2011

Влітку 2011 року Portishead виступили на низці фестивалів у Європі, серед яких Pohoda Festival, Exit Festival, Benicàssim Festival в Іспанії,[25] Rock Werchter, Paleo Festival, Roskilde Festival, Hurricane/Southside Festivals у Німеччині та Super Bock Super Rock music festival.[26] Гурт також був хедлайнером і куратором двох музичних фестивалів All Tomorrow's Parties під назвою I'll Be Your Mirror, що проходили в Лондоні в Alexandra Palace 23 і 24 липня.[27] Другий відбувся в Езбері-Парку, Нью-Джерсі, з 30 вересня по 2 жовтня.[28] Барроу заявив, що здійснив «дитячу фантазію», коли Chuck D з Public Enemy приєднався до гурту на сцені під час фестивалю ATP I'll Be Your Mirror, куратором якого виступив Portishead в Езбері-Парку, Нью-Джерсі, в жовтні 2011 року. Він додав свій куплет з пісні Public Enemy «Black Steel in the Hour of Chaos» до синглу Portishead «Machine Gun».[29] Потім Portishead відвідали кілька міст Північної Америки, включаючи Нью-Йорк, Монреаль, Торонто, Чикаго, Мехіко, Лос-Анджелес, Берклі, Сіетл, Ванкувер і Денвер протягом жовтня. Chicago Tribune схвально відгукнулася про концерт і зазначила: «Акценти з фільмів жахів — готичний орган, гітарні лінії з загрозливою реверберацією, моторошний терменвокс — забезпечили певну похмурість».[30] Вони завершили турне поїздкою до Австралії та Нової Зеландії.[31] В інтерв'ю Rolling Stone Барроу заявив, що розпочне роботу над своєю частиною альбому у січні 2012 року, жартома зазначивши, що може пройти ще десять років, перш ніж вийде новий альбом.[32]

У 2013 році гурт став хедлайнером Other Stage на музичному фестивалі Ґластонбері і вирушив у європейське турне.[33] Влітку 2014 року вони відіграли кілька концертів по всій Європі.[34] У 2015 році Portishead продовжили виступати наживо, взявши участь у таких фестивалях, як fib (Бенікассім, Іспанія), Latitude (Саутволд, Саффолк, Великобританія) і Montreux Jazz Festival (Монтре, Швейцарія).[35][36][37] Крім того, Portishead створили кавер-версію пісні ABBA «SOS» для саундтреку до фільму Висотка, гала-показ якого відбувся на Лондонському кінофестивалі 9 жовтня 2015.[38] У 2016 році гурт отримав нагороду Ivor Novello Award за видатний внесок у британську музику.[39] 22 червня 2016 року Portishead випустили відеокліп на пісню «SOS», який переосмислив пісню у зв'язку з вбивством члена парламенту Джо Кокс та голосуванням за Брекзит.

2 травня 2022 року Portishead вперше за сім років виступили в O2 Academy Bristol. Концерт, організований організацією War Child UK, на підтримку біженців і дітей, які постраждали від війни в Україні.[40]

Стиль та вплив

[ред. | ред. код]

На музику Portishead вплинуло широке коло співаків і композиторів. Голос Гіббонс порівнювали зі співачкою Біллі Холідей.[41] Атлі згадував гітарну музику зі спагеті-вестерна, створену Енніо Морріконе; він сказав, що «[Морріконе] Хороший, поганий, злий — це той саундтрек, який я люблю».[42]

Склад

[ред. | ред. код]

Постійні учасники гурту :

Працюють разом з гуртом :

Дискографія

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Rock Hard Times: Dave McDonald. Trht.net. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2023.
  2. ↑ A Portishead Fansite: Dave McDonald. Kotinetti.suomi.net. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2011-06-12 у Wayback Machine.]
  3. ↑ See Geoff Barrow's Twitter account for instance: https://twitter.com/jetfury/status/1165645561040691200?lang=en-GB
  4. ↑ Google Maps. Google Maps. Процитовано 2 грудня 2023.
  5. ↑ The Mojo Collection: The Ultimate Music Companion. Canongate Books. 2007. с. 610. ISBN 978-1841959733.
  6. ↑ Rogers, Jude (24 серпня 2019). 'Dummy wasn't a chillout album. Portishead had more in common with Nirvana'. The Guardian.
  7. ↑ [http://www.allmusic.com/artist/p45223(англ.) Biography] AllMusic. Retrieved 2 грудня 2023
  8. ↑ O'Connell, Sharon (3 вересня 1994). Portishead Dummy - Review. Melody Maker: 45.
  9. ↑ Evans, Paul (5 березня 1995). Dummy review. Rolling Stone. Процитовано 2 грудня 2023.
  10. ↑ Mercury Music Prize Winners BBC. Retrieved 2 грудня 2023
  11. ↑ Portishead BRITs Profile [Архівовано 4 лютого 2013 у Wayback Machine.] BRIT Awards Ltd. Retrieved 2 грудня 2023
  12. ↑ The RS 500 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone. 18 November 2003. Архів оригіналу за 30 April 2009. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Portishead "Portishead". Quality Records. Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2018-04-02 у Wayback Machine.]
  14. ↑ everyHit.com search results. Everyhit.com. Процитовано 2 грудня 2023.
  15. ↑ Tsunami benefit concert review BBC Music. Retrieved 2 грудня 2023
  16. ↑ Quote from Geoff Barrow The Guardian 29 August 2006. Retrieved 28 December 2007
  17. ↑ Review of December 2007 ATP shows [Архівовано 14 січня 2009 у Wayback Machine.] StrangeGlue.com. Retrieved 2 грудня 2023
  18. ↑ Portishead announce 2008 tour NME. Retrieved 2 грудня 2023
  19. ↑ Coachella lineup. Coachella.com. Архів оригіналу за 13 грудня 2007. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2007-12-13 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Portishead fans flock together for early album stream. Side-line.com. 1 травня 2008. Процитовано 2 грудня 2023.
  21. ↑ Broadley, Erin (5 травня 2008). > Interviews > Portishead. SuicideGirls.com. Процитовано 2 грудня 2023.
  22. ↑ back home. Portishead.co.uk. Архів оригіналу за 2 квітня 2010. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2010-04-02 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Davies, Rodrigo (27 вересня 2009). Geoff Barrow Interview For BBC. BBC News. Процитовано 2 грудня 2023.
  24. ↑ Portishead to release 'Chase the tear' as limited edition vinyl for Amnesty. Amnesty International. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 2 грудня 2023.
  25. ↑ The Strokes, Arctic Monkeys, Portishead, Primal Scream Confirmed For FIB 2011. PlugInMusic.com. 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2011-02-05 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Fullsix Portugal. SBSR, Super Bock. Superbock.pt. Архів оригіналу за 12 квітня 2011. Процитовано 2 грудня 2023.
  27. ↑ I'll Be Your Mirror London curated by Portishead & ATP. ATPfestival.com. All Tomorrow's Parties. Процитовано 2 грудня 2023.
  28. ↑ I'll Be Your Mirror Asbury Park. ATPfestival.com. All Tomorrow's Parties. Процитовано 2 грудня 2023.
  29. ↑ Portishead on Public Enemy [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.] TheQuietus.com. Retrieved 2 грудня 2023
  30. ↑ Kot, Greg (13 жовтня 2011). Portishead at the Aragon: The wait was worth it. Chicago Tribune. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2014-04-29 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Concert review: Portishead, Vector Arena. The New Zealand Herald. 15 November 2011.
  32. ↑ Baltin, Steve (20 вересня 2011). Portishead to Start Work on New Album in January | Music News. Rolling Stone. Процитовано 2 грудня 2023.
  33. ↑ Smith, Caspar Llewellyn (28 червня 2013). Portishead at Glastonbury 2013 - review. The Guardian. Процитовано 2 грудня 2023.
  34. ↑ Portishead Summer 2014. Portishead.co.uk. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2017-11-24 у Wayback Machine.]
  35. ↑ fib 2015 Lineup. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-01 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Latitude Festival 2015. Latitudefestival.com. 13 June 2023.
  37. ↑ Portishead at Montreux Jazz Festival. Montreuxjazz.com.
  38. ↑ Portishead News. Portishead.co.uk. 8 жовтня 2015. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  39. ↑ The Ivors 2016. The Ivors (брит.). Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 2 грудня 2023. [Архівовано 2016-05-23 у Wayback Machine.]
  40. ↑ Young, Alex (7 квітня 2022). Portishead to Reunite for Ukraine Benefit Concert. Consequence of Sound. Процитовано 2 грудня 2023.
  41. ↑ Walters, Barry (November 1997). Portishead: Portishead. Spin. 13 (8): 142. Процитовано 2 грудня 2023.
  42. ↑ Miller, Jonathan (June 1995), Adrian Utley: Portishead Sound Shaper, Sound on Sound, процитовано 2 грудня 2023

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Portishead&oldid=44021361