Porsche 908
.jpg)
Porsche 908 - перегоновий автомобіль, створений компанією Porsche в 1968 році, який брав участь у різних змаганнях.
У жовтні 1967 року Міжнародна автомобільна федерація оголосила про зміну регламенту Чемпіонату світу з брендів для прототипів та спортивних автомобілів. З сезону 1968 можуть використовуватися тільки прототипи перегонових автомобілів із максимальним робочим об'ємом двигуна в три літри.
Попередній восьмициліндровий двигун Porsche 907, який був на 1500 см³ двигуні від Porsche 804, міг бути збільшений лише до 2200 см³ (198 квт, 270 к.с.).
Попри той факт, що до цього моменту компанія Porsche не мала досвіду будівництва великих двигунів, було вирішено побудувати його на основі шестициліндрових деталей, рівний восьмициліндровому двигуну, в якому повністю використовувався б трилітровий об'єм.
В результаті вийшов восьмициліндровий атмосферний двигун Boxer з повітряним охолодженням, що виробляє 257 кВт (350 к.с.) при частоті обертання 8400 об/хв, згодом доопрацьований до 271 кВт (370 к.с.)[1].
Як матеріали кузова використовувався пластик, який був встановлений на алюмінієву решітчасту раму.
У період використання були розроблені різні модифікації (відкритий Spyder, купе з коротким та довгим хвостом та інші)[2].
Вперше Porsche 908 був представлений у Монці у квітні 1968 року. Він був досить швидким, але, як багато хто на той момент, прототипи конкурентів (Alfa Romeo Tipo 33 або Ford P68) мав ряд складнощів з новим двигуном.
Загалом протягом року перевірений Porsche 907 проявляв себе успішніше, ніж Porsche 908.
При цьому в перегонах 1000 км на Нюрбургрингу Porsche 908 пілотований Джозефом Сіффертом і Віком Елфордом здобув перемогу (44 кола = 1003,64 км за 6:34:06 години) [3] .
Сезон 1969 року розпочався для Porsche з розгрому у 24-годинних перегонах в Дайтоні. Після потрійної перемоги Porsche 907 минулого року всі п'ять Porsche 908 не змогли посісти лідируючі позиції. Врятував честь команди Porsche 911 зайнявши четверте місце. Перемогу здобули два Lola T70.
У Себрингу Porsche 908 посів третє місце, поступившись Ford GT40 і новому прототипу Ferrari 312 P.
В перегонах у Воткінс-Глені Porsche 908 вдалося здобути потрійну перемогу [4] .
У цьому сезоні компанією Porsche у Женеві був також представлений Porsche 917. У Цельтвезі команді Porsche вдалося здобути дебютну перемогу на Porsche 917.
Для повільних треків, таких як Targa Florio та Нюрбургрінг, на яких Porsche 917 та його конкурент Ferrari 512S були менш підходящими, був розроблений Porsche Spyder 908/3.
На Porsche 908/02 Spyder Стів Маккуїн разом з Пітом Ревсоном прийшов другим на 12-годинній гонці в Себрінгу, програвши Ferrari 512S, пілотованим Маріо Андретті, Ігнаціо Джунті і Ніно Ваккарелла. Той же Porsche 908/02 Spyder використовувався Стівом МакКуїном як камера під час знімання фільму Ле-Ман. Машина навіть потрапила до загального заліку, але через значну вагу камер та тривалістю зміни плівки, не змогла пройти мінімальну розпоряджену відстань.
Porsche 908 пілотований Руді Лінсом і Марко Хельмутом посів третє місце поступившись перемогою двом Porsche 917 на перегонах 24 години Ле-Мана.
У період виробництва з 1968 року по 1971 рік Porsche 908 випускався в наступних модифікаціях:
- Porsche 908/2 Spyder — 1969;
- Porsche 908/02 Spyder "Камбала" — 1969;
- Porsche 908/03 Spyder — 1970;
- Porsche 908/03 Spyder — 1973[5].
- ↑ 1968 - Porsche 908 Coupé - Die 60er - Rennwagen - Dr. Ing. h.c. F. Porsche AG. web.archive.org. 23 березня 2009. Архів оригіналу за 23 березня 2009. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ 1970 - Porsche 908.03 Spyder - Die 70er - Rennwagen - Dr. Ing. h.c. F. Porsche AG. web.archive.org. 10 травня 2009. Архів оригіналу за 10 травня 2009. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Födisch, Jörg-Thomas, Jost Neßhöver, Dieter Roßbach. Porsche 908: Seriensieger, Spezialist und Dauerläufer. — Königswinter : Heel Verlag, 2007. — ISBN 3-89880-837-8.
- ↑ Schneider, Peter. Typenkompass Porsche: Renn- und Rennsportwagen seit 1948. — Motorbuch-Verlag, 2003. — ISBN 3-613-02300-8.
- ↑ Zwart, Jeffrey R., Tim Meraz. Porsche Rennsport. — Königswinter : Heel Verlag, 2007. — ISBN 3-89880-836-X.