Добра стаття
Перевірена версія

Pokémon Red & Blue

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pokemon Red і Blue

Обкладинка «Pokémon Red»
Обкладинка «Pokémon Blue»
РозробникGame Freak
ВидавецьNintendo
Дистриб'юторNintendo eShop
Жанр(и)рольова відеогра
ПлатформаGame Boy (з підтримкою SGB)
Дата випуску

Red and Green
JP 27 лютого 1996[1][2]
Blue
JP 15 жовтня 1996 (CoroCoro Comic)[3][4]
JP 10 жовтня 1999 (у роздріб)[3][4]

Red and Blue
NA 28 вересня 1998[5]
EU 5 жовтня 1999[6][7]
AUS 23 жовтня 1998[8]
Режим гриоднокористувацька гра і багатокористувацька гра
Моваанглійська
Вік. обмеженняESRB: для всіхd
OFLC (A): G (General Audiences)
PEGI: 18 — PEGI 18
USK: 18 — USK 18
Творці
ПродюсерСігеру Міямото
Керівник(и)Сатосі Тадзірі
Режисер(и)Сатосі Тадзірі
Ігродизайнер(и)Сатосі Тадзірі (виконавчий продюсер)
Сігеру Міямото (директор)
Дзюн'їті Масуда (директор)
Програміст(и)Дзюн'їті Масуда
Художник(и)Кен Сугіморі
Композитор(и)Масуда Дзюн'їті
Технічні деталі
Носій4-мегабітний картридж
Pokémon
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: Pokémon Red & Blue у Вікісховищі

«Pokémon Red Version» і «Pokémon Blue Version»[a] — японські рольові відеоігри, розроблені «Game Freak» та випущені «Nintendo» для портативної консолі «Game Boy». Перші в серії «Pokémon». Уперше були випущені 27 лютого 1996 року в Японії як «Pocket Monsters Red»[b] і «Pocket Monsters Green»[c], включно зі спеціальним виданням «Pocket Monsters Blue»[d], яке вийшло 15 жовтня 1996 року. Упродовж наступних трьох років були ліцензовані як «Red» і «Blue» для випуску в Північній Америці, Європі та Австралії.[5] 1998 року було випущено спеціальне видання «Pokémon Yellow», що ґрунтується на аніме. 2004 року світ побачили римейки «Pokemon Red» і «Blue» для консолі «Game Boy Advance» — «Pokemon FireRed» і «Pokemon LeafGreen». На 20-ту річницю франшизи, 27 лютого 2016 року, для відеоігор вийшли спеціальні версії для портативної консолі «Nintendo 3DS».[9][10]

Гравець керує молодим покетренером, який починає свою подорож регіоном Канто. На вибір герою дають одного з трьох стартових покемонів: Бульбазавра, Чармандера чи Сквіртла. Юнак повинен перемогти вісім лідерів тренерських залів, Елітну четвірку та чемпіона Ліги, ставши лідером регіону Канто. Додатковою метою є зловити всіх 151 покемона для завершення Покедекса. Однак це зробити можна лише через передавання покемонів між іграми за допомогою спеціального кабелю.

Відеоігри отримали позитивні відгуки від критиків, отримавши 89 % на сайті «GameRankings». 2009 року потрапили до «Книги рекордів Гіннеса» в розділі «Найпродаваніша RPG на Game Boy» та «Найпродаваніша RPG усіх часів». Вони вважаються одними з найкращих відеоігор усіх часів і включені до Зали слави відеоігор. Їхні загальні продажі у світі перевищують 30 мільйонів копій.

Ігровий процес

[ред. | ред. код]
Битва у грі. Покемон гравця (знизу) проти дикого покемона (зверху).

У відеоіграх Pokémon Red і Blue використовується вид зверху від третьої особи. Ігровий процес проходить на трьох ігрових екранах: ігровий світ[en], яким подорожує гравець[11]; меню, де гравець організовує інвентар, команду покемонів і налаштовує гру[12], й екран, де відбуваються поєдинки покемонів[13].

Гравець керує покетренером і подорожує вигаданим регіоном Канто[en], спілкуючись і б'ючись з іншими тренерами. Мета відеоігор — стати видатним тренером покемонів у регіоні, перемігши чотирьох найкращих тренерів регіону — «Елітну четвірку» (англ. Elite Four), і чемпіона Ліги. Іншою метою є ловля всіх 151 покемона для заповнення інформації про них у Покедексі, електронній енциклопедії про покемонів. У відеоіграх, «Red» та «Blue», гравці можуть використовувати спеціальний кабель Game Link Cable для зв'язку між консолями, щоб обмінюватися покемонами та влаштовувати бої з іншими гравцями[14]. Обидві гри можна проходити незалежно, але вони відрізняються покемонами. Тому для заповнення Покедекса гравцеві потрібно обмінюватися з гравцями іншої версії.[15] Якщо грати в «Red» чи «Blue» на «Game Boy Advance» або «Game Boy Advance SP», то для спільної гри потрібно використовували спеціальний кабель Nintendo Universal Game Link Cable, інакше зв'язку між ними не буде.[16] Крім того, англійські версії не сумісні з японськими.[17]

Гравець використовує своїх покемонів для битв з іншими покемонами чи покетренерами. Під час бою з'являється екран, де гравець може: наказати своєму покемону використовувати одну з чотирьох атак у бою, використовувати на покемоні предмет, змінити покемона на іншого або втекти з бою (якщо гравець у бою з іншим тренером, то втеча неможлива). У покемонів є очки здоров'я і, витративши їх, покемон не може битися доти, поки його не вилікують. Після перемоги покемони гравця отримують очки досвіду. Досягнувши певну кількість цих очок, покемон отримує новий рівень[13]. Від рівня залежить сила покемона, а при досягненні певного рівня покемон може вивчати нові атаки або еволюціонувати (англ. Evolve), перетворившись на досконалішу форму.[18]

Ловля покемонів є важливою частиною ігрового процесу. На героя можуть нападати дикі покемони, що зазвичай живуть у високій траві. Щоби спіймати їх потрібно кинути в них покебол[en] (англ. Poké Ball) — кишеньковий пристрій у формі кулі для перенесення покемонів будь-яких розмірів. Якщо вони впродовж короткого часу не вирвуться з покебола, то стають покемонами гравця. Успіх ловлі залежить від того, наскільки сильний дикий покемон, скільки в нього залишилося очок здоров'я та від типу покебола[19]. Кінцева мета відеоігор — заповнити Покедекс даними про всіх покемонів. Якщо гравець ловить нового покемона, то інформація про нього потрапляє в Покедекс. Еволюційні (розвинені) форми покемонів вважаються окремим видом, деяких із них можна отримати тільки шляхом еволюції. Усього в Покедексі 151 різновид покемонів[20].

«Red» і «Blue» сумісні з іншою відеогрою першого покоління, «Pokémon Yellow». Крім того, є можливість обміну з іграми другого покоління: «Pokémon Gold і Silver» і «Crystal». В обміні «Red» і «Blue» з «Gold», «Silver» і «Crystal» є обмеження: не можна обмінюватися, якщо в гравця є покемони, які з'явилися лише в другому поколінні, або покемони з атаками, що з'явилися в другому поколінні.[21] Також, використовуючи Transfer Pack для «Nintendo 64», можна передати покемонів і речі з «Pokémon Red» і «Blue» до відеоігор «Pokémon Stadium»[22] чи «Pokémon Stadium 2».[23] «Red» і «Blue» несумісні з іграми, що вийшли пізніше другого покоління для «Game Boy Advance» чи «GameCube».[24]

Сетинг

[ред. | ред. код]
Мапа світу «Pokémon Red» і «Blue».

Усі події відбуваються у вигаданому регіоні Канто, що ґрунтується на реальній провінції Японії. Гравець може вільно подорожувати дорогами-маршрутами, які з'єднують десять міст. Проте деякі місця у відеоіграх стають доступними лише за виконання певних умов. Вигаданий всесвіт гри нагадує реальний світ і створений в антуражі альтернативної сучасності, але замість тварин у ньому схожі істоти покемони, які володіють надприродними здібностями. Люди, що називаються тренерами покемонів, ловлять їх і навчають для участі в поєдинках. Бої покемонів певною мірою нагадують спортивні змагання. Тренери не беруть участі у боях особисто, а лише командують покемонами для боротьби із суперником. Бої продовжуються, поки один із покемонів не знепритомніє або один із тренерів не вирішить здатися. До смерті сутички не відбуваються ніколи. Як правило, сильні й досвідчені тренери покемонів користуються повагою. Усього в регіоні 151 вид покемонів, які живуть у різних біомах. Наприклад, Хорсію можна спіймати або на риболовлі, або у водоймищі, а Зубата — лише в печерах[25].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Головний герой відеоігор (гравець може дати йому ім'я на свій розсуд) — хлопчик, що живе в місті Паллет (англ. Pallet Town) у регіоні Канто. Коли він намагається вийти з міста, професор Оук (англ. Professor Oak), знаменитий дослідник покемонів, зупиняє його й каже, що в траві на нього можуть напасти дикі покемони. Науковець відводить його до власної лабораторії[26], де вони зустрічаються з онуком професора (йому також можна підібрати ім'я), суперником головного героя з дитинства. Він також хоче стати покетренером. Професор Оук пропонує хлопчикам одного з трьох покемонів на вибір: Бульбазавра (англ. Bulbasaur), Чармандера (англ. Charmander) або Сквіртла (англ. Squirtle)[27]. Потім онук викликає свого суперника на поєдинок покемонів. Подібні дуелі будуть відбуватися на певних етапах упродовж усієї гри.[28]

У різних містах гравець буде знаходити місцеві стадіони (англ. Gyms). Усього в Канта є вісім стадіонів, де потрібно перемогти лідера стадіону[en] (англ. Gym Leader) та отримати його значок. Зібравши їх усіх, головному герою відкриється доступ до Ліги покемонів[en] (англ. Pokémon League), де збираються найсильніші тренери покемонів Канто. Для вступу до Ліги хлопчик повинен перемогти «Елітну четвірку»[en] (англ. Elite Four) та чемпіона. Основна сюжетна лінія також включає боротьбу з могутньою злочинною організацією — Командою «R» (англ. Team Rocket).[29][30]

Розробка

[ред. | ред. код]

Виникнення ідеї

[ред. | ред. код]
Історія виникнення ідеї та розробки Pokémon Red і Blue.

Ідея серії «Покемон» бере початок із колекціонування комах, яким у дитинстві захоплювався геймдизайнер Сатосі Тадзірі.[31] Він жив у західному передмісті Токіо. Кількість комах із часом зменшувалася через швидку урбанізації. Він помітив, що діти стали частіше грати вдома, ніж на вулиці. І тоді йому спала думка про відеогру, де потрібно збирати істот й обмінюватися ними з іншими гравцями, щоб зібрати повну колекцію. Пізніше народилася ідея битв. Попри це, покемони ніколи не помирали в бою. Для Тадзірі це дуже важлива річ, бо він не хотів «безглуздого насильства».[32]

Коли вийшла портативна консоль «Game Boy», Тадзірі подумав, що це ідеальна платформа для його майбутньої відеогри. Він також зазначив, що на нього також вплинула відеогра «The Final Fantasy Legend», яка наштовхнула його на думку, що для портативних консолей можна розробляти не тільки екшн-відеоігри. Ідея обміну покемонами за допомогою з'єднувального кабелю була новою для ігрової індустрії, тому що зазвичай кабелі застосовували лише для спільної гри.[33][34]

Я уявив собі клубочок інформації, що передається шляхом з'єднання двох Game Boy через спеціальний кабель, і я подумав: „Ух ти! Це буде щось!“[35]

Оригінальний текст (англ.)
I imagined a chunk of information being transferred by connecting two Game Boys with special cables, and I went wow, that's really going to be something!

Головного героя названо на честь Тадзірі — Сатосі, а його суперника — Сігеру, на честь Міямото.[32][36] Суґіморі Кен, друг Тадзірі, очолював команду менше десяти осіб, які створювали дизайн покемонів. Сугіморі розробляв дизайн покемонів, малюючи кожного з декількох різних ракурсів, щоби дизайнерам було легше зберігати всі деталі під час перетворення малюнків у піксельну графіку.[37][38]

Музику написав Масуда Дзюн'їті[39] на комп'ютері «Commodore Amiga», який лише показує відтворення зразків ІКМ. За допомогою власної програми конвертував на «Game Boy».[40] Він використовував всі чотири звукових канали, щоби було чути і фонову музику, і «голоси» покемонів на початку бою. Також композитор зазначив, що фонова мелодія «Monster» створювалась на основі сцен із битвами з використанням білого шуму, схожого на музику маршу з імітацією ударів малого барабана.[41]

Спочатку проєкт називався «Capsule Monsters» (досл. укр. «капсульні монстри»). Через проблеми з реєстрацією торгової марки проєкт перейменували спочатку в «CapuMon», потім у «KapuMon», поки вибір не випав на «Pocket Monsters» (досл. укр. «кишенькові монстри»).[42] Тадзірі думав, що «Nintendo» не захоче прийняти його відеогру, оскільки спочатку керівництву компанії його ідея не сподобалась. «Game Freak» потерпала від фінансової кризи, а Тадзірі жив на кошти батька і навіть був змушений не платити своїм працівникам. Сігеру Міямото, друг і наставник Тадзірі, несподівано допоміг йому з фінансуванням, довіривши компанії власні проєкти як «Yoshi's Egg».[43][44] Почувши про ідею обміну віртуальними монстрами, Міямото запропонував Тадзірі випустити відеогру у двох версіях. Він припустив, що це розвине ідею обміну покемонами.[45]

Випуск

[ред. | ред. код]

Відеоігри вийшли 27 лютого 1996 року в Японії під назвою «Pocket Monsters Red» і «Pocket Monsters Green».[2] Вони дуже швидко продавалися, а однією з причин цього було рішення «Nintendo» випустити їх у двох версіях, таким чином спонукаючи купувати обидві версії. 15 жовтня 1996 року вийшла доповнена версія відеогри,[46] «Pocket Monsters Blue», яку можна було отримати лише електронною поштою. Вона була доповнена новими діалогами й художнім оформленням.[47] Тадзірі потай від «Nintendo» додав у відеогру секретного, 151-го покемона, — М'ю. Він вважав, що це «створить багато чуток і загадок про гру» й «підтримає інтерес».[32] Спочатку істота була створена Морімото Сіґекі[ja] як жарт, і не повинна була бути доступна для користувачів.[48] Пізніше «Nintendo» використовував М'ю для різних рекламних акцій і кампаній.[49][50] Але 2003 року знайшли спосіб зловити його за допомогою бага, що дозволяє зловити будь-якого покемона, включно з М'ю.[51]

Американська локалізація

[ред. | ред. код]

Під час перекладу відеогри англійською мовою команда, очолювана Накамурою Хіро, перейменовувала деяких покемонів для західних гравців на прохання «Nintendo». Крім цього, було зареєстровано імена всіх 151 покемона як торгові марки, щоби гарантувати унікальність кожного імені в межах франшизи.[52] Під час перекладу стало очевидним, що просто замінити текст неможливо. Відеогру потрібно було перепрограмовувати з нуля через складний і вразливий код — побічний ефект дуже тривалої розробки відеогри.[38] Було вирішено основою для американської версії взяти новішу версію «Pocket Monsters Blue». На основі простішого коду була змодельована програмна й дизайнерська частини, але збереглося розташування покемонів відповідно до японських «Red» і «Green».[46]

Після завершення перекладу «Nintendo» витратила приблизно 50 мільйонів доларів на рекламу, побоюючись, що відеогра не сподобається американським дітям.[53] Команда західної локалізації попередила, що «милі монстри» можуть бути не сприйняті американською аудиторією. Вони рекомендували зробити редизайн покемонів. Однак Ямауті Хіросі, президент «Nintendo», відмовився від пропозиції й розглядав можливий прийом відеоігор в Америці як виклик для компанії. Відеоігри без змін у дизайні вийшли в Північній Америці 28 вересня 1998 року під назвами «Pokémon Red» і «Pokémon Blue», через два з половиною роки після виходу оригінальних «Red» і «Green» у Японії.[54] Відеоігри стали дуже успішні на Заході, і медіафраншиза «Покемон» стала однією з найпопулярніших в Америці.[55]

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Продажі

[ред. | ред. код]

Відеоігри отримали колосальний успіх, поклавши початок новій медіафраншизі.[58] За 1996 рік у Японії сумарні продажі «Red», «Green» і «Blue» становили 1,04 млн, а за 1997 — 3,65 млн. Відеоігри стали найпродаванішими й перегнали «Final Fantasy VII».[59] Загалом у Японії було продано 10,23 млн копій,[60] у США — 9,85 млн.[61] Загальні світові продажі становили понад 31 млн копій.[62][63] 2009 року відеоігри потрапила до «Книги рекордів Гіннеса» в розділі «Найпродаваніша RPG на Game Boy» та «Найпродаваніша RPG усіх часів».[64]

Критика

[ред. | ред. код]

Відеоігри отримали позитивні відгуки від критиків, отримавши 89 % на сайті «GameRankings». Особливо критики хвалили можливість багатокористувацької гри й концепцію обміну покемонами. Крейг Гарріс, журналіст «IGN», віддав відеоіграм максимальну оцінку 10 з 10, прокоментувавши: «Навіть якщо ви пройдете гру, усіх покемонів ви можете не зловити. Ловля всіх покемонів справді затягує». Він також написав про її популярність, особливо серед дітей, описуючи це не інакше як «божевілля».[15] Пітер Бартолоу, критик з «GameSpot», дав іграм 8,8 з 10. Він зазначив, що графіка і звук досить примітивні, але водночас зауважив, що це лише недоліки гри. Він також похвалив гру, сказавши, що «зі своєю дитячою зовнішністю „Pokémon“ є серйозною й унікальною RPG із глибоким геймплеєм і чудовим мультиплеєром. Як і будь-яка RPG, гра проста та зрозуміла для новачків у цьому жанрі, але вона також зацікавить і закоренілих фанатів. Її можна запросто назвати однією з найкращих ігор на Game Boy на цей час.»[18]

Успіх відеоігор пояснюється їхнім інноваційним ігровим процесом. У статтях, опублікованих Колумбійською бізнес-школою[en], зазначають, що діти віддають перевагу більше геймплею, ніж аудіовізуальними ефектами. Фактично говориться, що у відеоіграх про покемонів відсутність штучних ефектів сприяє розвитку уяви та креативності в дітей.[65] Про це також зазначив «Ґардіан»: «Попри всі розмови про ігрові рушії, створення текстур і тощо, є щось свіже в цьому чудовому геймплеї, що змушує вас ігнорувати 8-бітну графіку».[66]

Присвячений відеоіграм сайт «1UP.com» склав список «Top 5 'Late to the Party' Games», де були перераховані останні відеоігри, які вийшли на той час та які «повністю розкривають потенціал» тієї чи іншої платформи. «Red» і «Blue» були поставлені на перше місце в списку й були названі «секретною зброєю „Nintendo“».[35] Журнал «Nintendo Power» поставив «Red» і «Blue» на третє місце в списку найкращих ігор на «Game Boy» і «Game Boy Color». Також вони заявили, що їх щось змушувало грати допоки вони не зловили всіх покемонів.[67] Бен Рівз із «Game Informer» назвав їх (разом з «Pokémon Yellow», «Pokémon Gold», «Silver» і «Crystal») другими найкращими іграми для «Game Boy» та заявив, що вони мають більшу глибину, ніж здавалося спочатку.[68]

«Official Nintendo Magazine» назвав відеогри одними з найкращих від «Nintendo» в історії, помістивши їх на 52-е місце в списку «100 найкращих відеоігор».[69] 2003 року «Red» і «Blue» посіли 72-е місце в списку «100 найкращих ігор усіх часів» за версією «IGN», зазначивши, що відеоігри «розпочали революцію», а також похвалили детальний ігровий дизайн, складну стратегію й можливість торгівлі між гравцями.[70] Через два роки відеоігри піднялися до 70-го місця в оновленому списку, оскільки, на думку «IGN», вона породила безліч продовжень і відгалужень як аніме-серіали, повнометражні фільми, і так укоренилися в попкультурі.[71] 2007 року «Red» і «Blue» зайняли 37-ме місце в цьому списку, зазначивши:[72]

Для всього, що з'явилося за останнє десятиліття, усе почалося якраз зі Pokémon Red / Blue. Його унікальна суміш дослідження, тренувань, боїв і торгівлі створила гру, яка була набагато глибша, ніж здавалося на перший погляд, і насправді змусила гравців спілкуватися з іншими людьми, щоби по-справжньому відчути все, що вона пропонує. Гра тривала, захоплююча і виблискує тією нематеріальною залежністю, яку можуть отримати лише найкращі відеоігри. Можете говорити про гру все, що хочете, але мало ігрових франшиз можуть претендувати на таку популярність через десять років після того, як вони вперше потрапили на прилавки магазинів.[36]

Оригінальний текст (англ.)
For everything that has come in the decade since, it all started right here with Pokémon Red/Blue. Its unique blend of exploration, training, battling and trading created a game that was far more in-depth than it first appeared and one that actually forced the player to socialize with others in order to truly experience all that it had to offer. The game is long, engrossing and sparkles with that intangible addictiveness that only the best titles are able to capture. Say what you will about the game, but few gaming franchises can claim to be this popular ten years after they first hit store shelves.

Вплив

[ред. | ред. код]

Відеоігри заклали основу для однієї з найуспішніших відеоігрових серій із мільярдними доходами,[35] та не менш популярному аніме-серіалу.[73] Через п'ять років після виходу відеоігор «Nintendo» відсвяткували «Pokémoniversary», річницю серії. Джордж Гаррісон, старший віцепрезидент із маркетингу та корпоративних комунікацій із «Nintendo of America», заявив, що «ці дорогоцінні перлини [Pokémon Red and Blue] еволюціонували в Ruby і Sapphire. Випуск Pokémon Pinball розпочне нову серію пригод „Pokémon“, які будуть представлені в найближчих місяцях».[74] З моменту виходу «Red» і «Blue» було продано понад 300 млн копій відеоігор серії.[35][75]

12 лютого 2014 року анонімний австралійський програміст запустив на потоковому відеосайті «Twitch» соціологічний експеримент під назвою «Twitch Plays Pokémon». Проєкт давав можливість зіграти в модифіковану версію відеогри «Pokémon Red» шляхом вводу команд у чат-лозі. У середньому одночасно брали участь 50 000 глядачів. Результат порівнювали з «переглядом аварії автомобіля в повільній зйомці».[76] Проходження відеогри закінчилося 1 березня 2014 року та налічувало 390 годин безперервної гри.[77]

Інші версії

[ред. | ред. код]
Картриджі різних версій відеогри.

«Pocket Monsters: Blue»

[ред. | ред. код]

«Pocket Monsters: Blue»[e] — спеціальне видання «Pocket Monsters: Red» і «Pocket Monsters: Green»,[46] що вийшло 15 жовтня 1996 в Японії. Відеогру можна було отримати тільки замовивши її поштою, через журнал CoroCoro Comic. З 10 жовтня 1999 року почали продавати й у роздріб.[1] У відеогрі змінено вихідний код, графіку, діалоги, місце розташування диких покемонів.[47] «Pocket Monsters: Blue» була основою для американських версій «Red» і «Blue», включно з обкладинкою картриджа з Бластойзом.[46] Практично всі дикі покемони з «Blue», крім деяких ексклюзивних, присутні або в «Red», або в «Green».[78]

«Pokémon Yellow»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Pokémon Yellow

«Pokémon Yellow: Special Pikachu Edition»[f] — спеціальне видання «Red» і «Green», що вийшло 12 вересня 1998 року в Японії,[79][80] у Північній Америці — 1 жовтня 1999,[81] у Європі — 16 червня 2000.[82] Відеогра ідентична оригінальній версії, однак більше наближена до аніме-серіалу. Дизайн головного героя схожий на Еша, головного героя аніме, стартовим покемоном був Пікачу, а його суперника — Іві[en]. Усіх трьох стартових покемонів оригінальної гри (Чармандера, Сквіртла і Бульбазавра) можна було лише спіймати чи обміняти. Також у відеогрі з'являлися лиходії з аніме — Джессі, Джеймс і Мяут із Команди «R».

«Pokémon FireRed» і «LeafGreen»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Pokémon FireRed і LeafGreen

«Pokémon FireRed Version»[g] і «Pokémon LeafGreen Version»[h] — римейки оригінальних «Red» і «Green», що вийшли 29 січня 2004 року в Японії,[83][84] у Північній Америці — 9 вересня 2004,[85] у Європі — 1 жовтня 2004.[86] Відеоігри розроблені «Game Freak» і видані «Nintendo» для портативної ігрової консолі «Game Boy Advance» та були сумісні з бездротовим адаптером Game Boy Advance Wireless Adapter, який йшов у комплекті з іграми. Проте через нові зміни, додані у «FireRed» і «LeafGreen» (як-от розділення єдиної характеристики «Special» на дві, «Special Attack» і «Special Defense») вони не були сумісні з оригінальними відеоіграми. римейк мав багато функцій, яких не було в оригінальних відеоіграх: нові локації, змінений інтерфейс, можливість обміну покемонами з «Pokémon Ruby» і «Sapphire». Через два роки після їхнього виходу «Nintendo» включила їх у серію «Player's Choise» (укр. Вибір гравців) і почала продавати їх зі зниженою ціною.[87]

Ігри також мали успіх, отримавши 81 % на сайті «Metacritic».[88] Критики хвалили римейки, що попри додані нові функції відеоігри зберегли дух оригінальних відеоігор. Однак неоднозначно були оцінені графіка та музика, і багато хто вважав їх не надто віддаленими від попередніх ігор серії. «FireRed» і «LeafGreen» були комерційно успішними, а продажі становили приблизно 12 млн копій.[89]

Virtual Console

[ред. | ред. код]

12 листопада 2015 року «Nintendo» оголосила, що 27 лютого 2016 року відеоігри «Red», «Blue» та «Yellow» будуть випущені для сервісу «Nintendo 3DS» «Virtual Console», на 20-ту річницю франшизи. Також до відеоігор включається перша для «Virtual Console» функціональність «Link Cable», що дозволяє обмінюватися й битися між гравцями.[90] Кожен регіон отримав версії відеоігор відповідно до першопочатково випущених версій, «Green» залишився ексклюзивом для Японії.[91] Ці версії також дозволяють переносити покемонів до «Pokémon Sun» і «Moon» за допомогою додатку «Pokémon Bank».[92]

27 лютого 2016 року для Японії Європи й Австралії був випущений також спеціальний комплект разом з «Nintendo 2DS», а кожна консоль відповідає кольору версії гри.[93] Північна Америка отримала спеціальний комплект New Nintendo 3DS[en] з копіями коробкових артів версій «Red» і «Blue».[94]

До 31 березня 2016 року загальний обсяг продажів перевидань досяг 1,5 млн копій, а більше половини було продано на американському ринку.[95]

«Pokémon: Let's Go, Pikachu!» і «Eevee!»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Pokémon: Let's Go, Pikachu! і Let's Go, Eevee!

Pokémon: Let's Go, Pikachu![i] і Pokémon: Let's Go, Eevee![j] — покращені римейки «Pokémon Yellow», що були випущені 2018 року для «Nintendo Switch». Відеоігри були націлені на новачків у серії «Pokémon» і містили механіку зі «Pokémon Go».[96] Загалом було продано понад 10 млн копій.[97]

Зауваження

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Японська: ポケットモンスター 赤・緑 Хепберна: Poketto Monsutā Aka Midori?, «Покемон: Червона/Синя версії»
  2. ↑ Японська: ポケットモンスター 赤 Хепберна: Poketto Monsutā Aka?, «Кишенькові монстри: Червона версія»
  3. ↑ Японська: ポケットモンスター 緑 Хепберна: Poketto Monsutā Midori?, «Кишенькові монстри: Зелена версія»
  4. ↑ Японська: ポケットモンスター 青 Хепберна: Poketto Monsutā Ao?, «Кишенькові монстри: Синя версія»
  5. ↑ Японська: ポケットモンスター 青 Хепберна: Poketto Monsutā Ao?, «Кишенькові монстри: Синя версія»
  6. ↑ Японська: ポケットモンスター ピカチュウ Хепберна: Poketto Monsutā Pikachū?, «Покемон: Жовта версія — спеціальне видання Пікачу», у Японії «Кишенькові монстри: Пікачу»
  7. ↑ Японська: ポケットモンスター ファイアレッド Хепберна: Poketto Monsutā Faiareddo?, «Покемон: Вогнено-червона версія»
  8. ↑ Японська: ポケットモンスター リーフグリーン Хепберна: Poketto Monsutā Rīfugurīn?, «Покемон: Листяно-зелена версія»
  9. ↑ Японська: ポケットモンスター Let's Go! ピカチュウ Хепберна: Poketto Monsutā Let's GO! Pikachū?, «Покемон: Уперед, Пікачу!»
  10. ↑ Японська: ポケットモンスター Let's Go! イーブイ Хепберна: Poketto Monsutā Let's GO! Ībui?, «Покемон: Уперед, Іві!»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б ポケットモンスター 赤・緑. The Pokémon Company. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  2. ↑ а б ポケットモンスター赤・緑. Nintendo. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  3. ↑ а б ポケットモンスター 青. The Pokémon Company. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  4. ↑ а б ポケットモンスター青. Nintendo. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  5. ↑ а б Game Boy's Pokémon Unleashed on September 28!. Redmond, Washington: Nintendo. 28 вересня 1998. Архів оригіналу за 1 травня 1999. Процитовано 29 березня 2014-03-29.(англ.)
  6. ↑ Pokémon Red Version. Nintendo of Europe. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  7. ↑ Pokémon Blue Version. Nintendo of Europe. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  8. ↑ Pokémon Red for Game Boy. GameSpot. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 18 грудня 2010.(англ.)
  9. ↑ Conditt, Jessica (26 березня 2016). 'Pokémon Sun' and 'Moon' hit the Nintendo 3DS this holiday. Engadget. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.(англ.)
  10. ↑ Pokémon Red, Blue and Yellow headed to 3DS Virtual Console. Eurogamer. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 12 листопада 2015.(англ.)
  11. ↑ Game Freak, 1998, с. 8.
  12. ↑ Game Freak, 1998, с. 10.
  13. ↑ а б Game Freak, 1998, с. 17.
  14. ↑ Game Freak, 1998, с. 36.
  15. ↑ а б в Harris, Craig (23 червня 1999). Pokemon Red Version Review. IGN. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 26 червня 2008.(англ.)
  16. ↑ nintendo.com.au — GBC — Frequently Asked Questions. Nintendo. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 жовтня 2008.(англ.)
  17. ↑ Game Boy Game Pak Troubleshooting — Specific Games. Nintendo of America Inc. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 19 серпня 2012. MissingNO is a programming quirk, and not a real part of the game(англ.)
  18. ↑ а б в Bartholow, Peter (28 січня 2000). GameSpot review. GameSpot. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 26 червня 2008.(англ.)
  19. ↑ Game Freak, 1998, с. 21.
  20. ↑ Game Freak, 1998, с. 7.
  21. ↑ Pokemon Gold and Silver Strategy Guide: Trading. IGN. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 27 червня 2008.(англ.)
  22. ↑ Gerstmann, Jeff (29 лютого 2002). Pokemon Stadium for Nintendo 64 Review. GameSpot. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 19 серпня 2012.(англ.)
  23. ↑ Villoria, Gerald (26 березня 2001). Pokemon Stadium 2 for Nintendo 64 Review. GameSpot. с. 2. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 19 серпня 2012.(англ.)
  24. ↑ Harris, Craig (17 березня 2003). IGN: Pokemon Ruby Version Review. IGN. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 19 серпня 2012.(англ.)
  25. ↑ Game Freak, 1998, с. 20.
  26. ↑ Game Freak, 1998, с. 2.
  27. ↑ Game Freak, 1998, с. 3.
  28. ↑ IGN Staff. Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 113. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 24 жовтня 2008.(англ.)
  29. ↑ IGN Staff. Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 99. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 4 лютого 2009.(англ.)
  30. ↑ IGN Staff. Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 165. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 4 лютого 2009.(англ.)
  31. ↑ Plaza, Amadeo (6 лютого 2006). A Salute to Japanese Game Designers. Amped IGO. с. 2. Архів оригіналу за 26 січня 2007. Процитовано 25 червня 2006.(англ.)
  32. ↑ а б в Larimer, Time (22 листопада 1999 року). The Ultimate Game Freak. TIME Asia. с. 2. Архів оригіналу за 20 лютого 2001. Процитовано 14 вересня 2013.(англ.)
  33. ↑ Pokémon interview. Nintendo. Архів оригіналу за 25 квітня 2009. Процитовано 6 червня 2009.(яп.)
  34. ↑ Larimer, Time (22 листопада 1999 року). The Ultimate Game Freak. TIME Asia. с. 1. Архів оригіналу за 12 лютого 2001. Процитовано 14 вересня 2013.(англ.)
  35. ↑ а б в г 1UP Staff. Best Games to Come Out Late in a System's Life. 1UP. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 16 серпня 2008.(англ.)
  36. ↑ а б IGN's Top 100 Games 2007 | 37 Pokemon Blue Version. IGN. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 15 вересня 2008.(англ.)
  37. ↑ 2.一新 さ れ た ポケモン の 世界. Nintendo.com. Nintendo. с. 2. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 10 вересня 2010.(яп.)
  38. ↑ а б Kohler, Chris (2004). Power-Up: How Japanese Video Games Gave the World an Extra Life (вид. 1st). BradyGames. с. 237—250. ISBN 0-7440-0424-1.(англ.)
  39. ↑ GB Pokémon Complete Sound CD. VGMdb. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 7 липня 2015.(англ.)
  40. ↑ Ben Hanson (13 травня 2014). Pokémon's Music Master: The Man Behind The Catchiest Songs. Game Informer. Архів оригіналу за 16 травня 2014. Процитовано 4 квітня 2016.(англ.)
  41. ↑ Masuda, Junichi (28 лютого 2009). HIDDEN POWER of Masuda: No. 125. Game Freak. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 9 червня 2009.(яп.)
  42. ↑ Tomisawa, Akihito (August 2000) [18 лютого 2004]. ゲーム フリーク 遊び の 世界 標準 を 塗り替える クリエイティブ 集団. Травень 2010. ISBN 4840101183. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)(яп.)
  43. ↑ Chua-Eoan, Howard; Tim Larimer (19 листопада 1999). Beware of the Pokemania. Time. Time Inc. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.(англ.)
  44. ↑ Peterson, Helen (15 листопада 1999). King of Craze Too Shy For Spotlight Pifather Is an Introvert. Daily News. Архів оригіналу за 15 серпня 2011. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  45. ↑ Nutt, Christian (3 квітня 2009). The Art of Balance: Pokémon's Masuda on Complexity and Simplicity. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 14 вересня 2013.(англ.)
  46. ↑ а б в г Staff (листопад 1999). What's the Deal with Pokémon?. Electronic Gaming Monthly (124): 216.(англ.)
  47. ↑ а б Chen, Charlotte (грудень 1999). Pokémon Report. Tips & Tricks. Larry Flynt Publications: 111.(англ.)
  48. ↑ Iwata Asks – Pokémon HeartGold Version & SoulSilver Version. Nintendo.com. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 16 жовтня 2012.(англ.)
  49. ↑ Pokémania: Secrets Behind the International Phenomenon. Columbia Business School. 7 лютого 2000. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  50. ↑ ja:ポケモン年. Nintendo. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.(яп.)
  51. ↑ DeVries, Jack (24 листопада 2008). IGN: Pokemon Report: OMG Hacks. IGN. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 16 лютого 2009.(англ.)
  52. ↑ Staff (листопад 1999). What's the Deal with Pokémon?. Electronic Gaming Monthly (124): 172.(англ.)
  53. ↑ Tobin, Joseph Jay (2004). Pikachu's Global Adventure: The Rise and Fall of Pokémon. Duke University Press. с. 66. ISBN 0-822-33287-6.(англ.)
  54. ↑ Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 62. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  55. ↑ Ashcraft, Brain (18 травня 2009). Pokemon Could Have Been Muscular Monsters. Kotaku. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 26 червня 2009.(англ.)
  56. ↑ а б Pokemon Red Reviews. GameRankings. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 26 червня 2008.(англ.)
  57. ↑ Now Playing: Pokémon. Nintendo Power. 113: 112. Октябрь 1998.(англ.)
  58. ↑ Pokemon Franchise Approaches 150 Million Games Sold. Nintendo. PR Newswire. 4 жовтня 2005. Архів оригіналу за 26 квітня 2007.(англ.)
  59. ↑ Ohbuchi, Yutaka (5 лютого 1998). Japan's Top Ten of '97. GameSpot. Архів оригіналу за 1 березня 2000.(англ.)
  60. ↑ Japan Platinum Game Chart. The Magic Box. Архів оригіналу за 5 червня 2004. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  61. ↑ US Platinum Videogame Chart. The Magic Box. 27 грудня 2007. Архів оригіналу за 5 червня 2004. Процитовано 3 серпня 2008.
  62. ↑ 50 Most Popular Video Games of All Time. 247wallst.com. Архів оригіналу за 21 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.(англ.)
  63. ↑ All-time best selling console games worldwide 2018 | Statistic. Statista. Архів оригіналу за 21 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.(англ.)
  64. ↑ DeVries, Jack (16 січня 2009). IGN: Pokemon Report: World Records Edition. IGN. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 19 серпня 2012.(англ.)
  65. ↑ Safier, Joshua; Nakaya, Sumie (7 лютого 2000). Pokemania: Secrets Behind the International Phenomenon. Columbia Business School. Процитовано 5 серпня 2011.[недоступне посилання](англ.)
  66. ↑ Bodle, Andy and Greg Howson (30 вересня 1999). Monsters to the rescue. The Guardian. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 15 січня 2009.(англ.)
  67. ↑ Nintendo Power - The 20th Anniversary Issue! (Magazine). Nintendo Power. 231 (231). San Francisco, California: Future US. серпень 2008: 72. {{cite journal}}: |format= вимагає |url= (довідка)(англ.)
  68. ↑ Reeves, Ben (24 червня 2011). The 25 Best Game Boy Games Of All Time. Game Informer. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 6 грудня 2013.(англ.)
  69. ↑ East, Tom (2 березня 2009). Feature: 100 Best Nintendo Games. Official Nintendo Magazine. Архів article.php? id = 7258 оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 20 серпня 2012.(англ.)
  70. ↑ Staff (30 квітня 2003). The Top 100: 71 - 80. IGN. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 20 серпня 2012.(англ.)
  71. ↑ IGN 's Top 100 Games 061-070. IGN. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 20 серпня 2012.(англ.)
  72. ↑ IGN's[недоступне посилання][[Категорія:Статті з нечинними посиланнями]] Top 100 Games 2007 | 37 Pokemon Blue Version. IGN. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 20 серпня 2012. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  73. ↑ Thomas, Lucas M., The Pokemon TV Retrospective (10 лютого 2011). The Pokemon TV Retrospective. IGN. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 4 грудня 2011.(англ.)
  74. ↑ Harris, Craig (29 серпня 2003). IGN: Nintendo Celebrates Pokemoniversary. IGN. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 15 вересня 2008.(англ.)
  75. ↑ Makuch, Eddie (27 листопада 2017). Pokemon Game Sales Pass 300 Million Units. GameSpot. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.(англ.)
  76. ↑ Twitch plays Pokémon: The largest 'massively multiplayer' Pokémon game is beautiful chaos. The Independent. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.(англ.)
  77. ↑ Twitch Plays Pokemon conquers Elite Four, beating game after 390 hours. CNET. CBS Interactive. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 16 лютого 2015.(англ.)
  78. ↑ 概要. pokemon.co.jp. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 11 серпня 2019.(яп.)
  79. ↑ ポケットモンスター ピカチュウ. The Pokémon Company. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  80. ↑ ポケットモンスター ピカチュウ. Nintendo. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  81. ↑ Pokémon™ Yellow Special Pikachu Edition. The Pokémon Company International. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(англ.)
  82. ↑ Pokémon™ Yellow Special Pikachu Edition. The Pokémon Company International. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(англ.)
  83. ↑ ポケットモンスター ファイアレッド・リーフグリーン. The Pokémon Company. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  84. ↑ ポケットモンスター ファイアレッド・リーフグリーン. Nintendo. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(яп.)
  85. ↑ Pokémon™ FireRed Version and Pokémon™ LeafGreen Version. The Pokémon Company International. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(англ.)
  86. ↑ Pokémon™ FireRed Version and Pokémon™ LeafGreen Version. The Pokémon Company International. Архів оригіналу за 7 серпня 2013. Процитовано 13 березня 2013.(англ.)
  87. ↑ Harris, Craig (26 липня 2006). IGN: Player's Choice, Round Two. IGN. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 5 вересня 2009.
  88. ↑ Pokemon FireRed (gba: 2004):. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 20 серпня 2012.(англ.)
  89. ↑ Financial Results Briefing for Fiscal Year Ended March 2008 (PDF). Nintendo. 25 квітня 2008. с. 5. Архів (PDF) оригіналу за 10 вересня 2008. Процитовано 11 серпня 2019.
  90. ↑ Pokémon Red Version and Pokémon Blue Version | Video Games & Apps. www.pokemon.com. Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  91. ↑ Pokemon Green Release Information for Game Boy - GameFAQs. gamefaqs.gamespot.com. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 11 серпня 2019.(англ.)
  92. ↑ Conditt, Jessica. Pokemon Sun And Moon Hit The Nintendo 3DS This Holiday. Engadget. Архів оригіналу за 26 лютого 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  93. ↑ Kamen, Matt (12 січня 2016). Pokémon marks 20th birthday with retro 2DS bundles. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  94. ↑ Farokhmanesh, Megan (12 січня 2016). Pokémon celebrates its 20th anniversary with a New Nintendo 3DS bundle this February. Polygon. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  95. ↑ Financial Results Briefing for Fiscal Year Ended March 2016. Nintendo. 28 квітня 2016. с. 3. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 3 жовтня 2016.
  96. ↑ Frank, Allegra (29 травня 2018). Pokémon: Let’s Go! is the series’ big Switch debut, and it’s targeting newcomers. Polygon. Архів оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 19 червня 2019.(англ.)
  97. ↑ IR Information: Financial Data - Top Selling Title Sales Units. Nintendo. 31 березня 2019. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 19 червня 2019.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Pokémon_Red_&_Blue&oldid=43814755