Opus Dei
Опус Деі, Діло Боже (лат. Opus Dei, Praelatura Sanctae Crucis et Operis Dei, повна назва Прелатура Святого хреста і Діло Боже) — світська католицька організація консервативного спрямування. Є інститутом Римо-католицької церкви, яка навчає, що кожну людину покликано до святості, а звичайне життя — це шлях до святості[4][5]. Більшість її членів — миряни, зі світськими священиками під управлінням прелату, обраного окремими членами й призначеного Папою[6]. «Opus Dei» латинською означає «Діло Бога»; отже, організація часто згадуються членами та прихильниками як «Робота»[7][8].
Організація була заснована в Мадриді 2 жовтня 1928 року іспанським священником Хосе Марія Ескріва й одержала папське благословення від Пія XII[9] 1950 року[10]. 1982 р. Opus Dei стала персональною прелатурою[en][11][9].
На момент 2016 р. налічувалося 94776 членів Прелатури: 92 667 мирян і 2099 священиків (94 776)[12]. Ці цифри не включають єпархіальних священиків священичого товариства Святого Хреста «Opus Dei», які за підрахунками склали 2000 у 2005 р.[13]. Члени входять у понад 90 країн[14]. Близько 70 % членів «Opus Dei» проживають у своїх приватних будинках, провідні традиційні сім'ї католиків живуть світською кар'єрою[15][16], а інші 30 % — у целібаті, з яких більшість проживає в центрах «Opus Dei». Окрім власної благодійності та соціальної праці, учасники «Opus Dei» організовують тренінги з католицької духовності, що застосовуються до повсякденного життя; члени залучені до роботи університетів, шкіл, видавництв, лікарень, а також технічних і сільськогосподарських навчальних центрів.
Opus Dei — це організація Католицької церкви. Поділяє вчення Католицької церкви[17].
Опус Деі підкреслює деякі аспекти католицької доктрини. Центральною рисою її теології є спрямованість на життя звичайних католиків, які не є священиками чи ченцями[18][19][20]. Опус Деі підкреслює «загальний заклик до святості»: віра в те, що кожна людина має прагнути бути святим згідно з заповіддю Ісуса «Любити Бога всім своїм серцем» (Матвія 22:37) і «Будьте досконалі, як ваш небесний Отць». (Матвія 5:48). Також вчить, що святість знаходиться в межах досяжності кожного, а не лише у кількох особливих осіб, з огляду на вчення Ісуса про те, що його вимоги є «легкими», оскільки забезпечена Його божественною допомогою (Матвій 11:28–30)[21][22].
У Opus Dei немає ченців або черниць, і лише меншість її членів є священиками[23]. Opus Dei підкреслює об'єднання духовного життя з професійним, соціальним та сімейним життям. Члени Opus Dei ведуть звичайне життя в традиційних сім'ях та мають світську кар'єру[24] і прагнуть «освятити звичайне життя». Дійсно, Папа Іван Павло II назвав Ескріву «святим звичайного життя»[25].
Наголошує на важливості праці та професійної компетентності[26][27]. Хоча деякі релігійні інститути заохочують своїх членів відійти від матеріального світу, Опус Деі закликає своїх членів і всіх католиків «знайти Бога в повсякденному житті» і виконувати свою роботу добре як службу суспільству та гідну пропозицію Богові[28][29]. Опус Деі вчить, що робота не лише сприяє соціальному прогресу, а й є «шляхом до святості»[30][31], а його засновник порадив людям: «Освятити свою роботу, освятити себе своєю працею, освятити інших через свою роботу»[32].
Біблійні корені цієї католицької доктрини, за словами засновника, містяться у фразі «Бог створив людину для праці» (Буття 2:15) і було довге життя Ісуса як звичайного теслі у маленькому містечку[33]. Засновник наголосив на обов'язку християн слідувати за прикладом Христа, що вказує на євангельську думку Ісуса «зробити все добре» (Мк. 7:37)[34].
Основою християнського життя, підкреслював Ескріва, є думка, що християни є дітьми Божими, ототоженими з життям і місією Христа. Іншими основними рисами Opus Dei (згідно з їх офіційною літературою) є: свобода, повага до вибору та особиста відповідальність; і благодійність, любов Божа насамперед і любов до інших[24].
Далі, Ескріва розумів «загальний заклик до святості», і що є два виміри, суб'єктивний та об'єктивний, згідно з Фернандо Окарісом, католицьким богословом і Прелатом в «Opus Dei» з 2017 року. Коли кожна людина може стати святою, незалежно від його місця в суспільстві. Мета — це те, що Ескріва називав християнським матеріалізмом: все творіння, навіть найбільш матеріальна, є місцем зустрічі з Богом і веде до з'єднання з Ним[13].
- 1945 — Португалія;
- 1946 — Італія, Велика Британія;
- 1947 — Франція, Ірландія;
- 1949 — Мексика, США;
- 1950 — Чилі, Аргентина;
- 1951 — Колумбія, Венесуела;
- 1952 — Німеччина;
- 1953 — Гватемала, Перу;
- 1954 — Еквадор;
- 1956 — Уругвай, Швейцарія;
- 1957 — Бразилія, Австрія, Канада;
- 1958 — Японія, Кенія, Сальвадор;
- 1959 — Голландія, Коста-Рика;
- 1962 — Парагвай;
- 1963 — Австралія;
- 1964 — Філіппіни;
- 1965 — Бельгія, Нігерія;
- 1969 — Пуерто-Рико;
- 1978 — Болівія;
- 1980 — Заїр (Демократична Республіка Конго), Кот-д'Івуар, Гондурас;
- 1981 — Гонконг;
- 1982 — Сингапур, Тринідад-і-Тобаго;
- 1984 — Швеція;
- 1985 — Тайвань;
- 1987 — Фінляндія;
- 1988 — Камерун, Домініканська Республіка;
- 1989 — Макао, Нова Зеландія, Польща;
- 1990 — Угорщина, Чехія;
- 1992 — Нікарагуа;
- 1993 — Індія, Ізраїль;
- 1994 — Литва;
- 1996 — Естонія, Уганда, Панама, Словаччина, Ліван;
- 1997 — Казахстан;
- 1998 — Південно-Африканська Республіка;
- 2003 — Словенія, Хорватія;
- 2004 — Латвія;
- 2007 — Росія;
- 2009 — Румунія, Південна Корея, Індонезія[36]
- 2011 — Шрі-Ланка[37]
| Nº | Ім'я | Титул | Період |
|---|---|---|---|
| 1 | Святий Хосемарія Ескріва де Балаґер | Засновник «Опус Деі» | 2 жовтня 1928 — 26 червня 1975 |
| 2 | Блаженний Альваро дель Портільо[it] | 1º Наступник святого Хосемарія
1º Єпископ прелат «Опус Деі» |
15 вересня 1975 — 23 березня 1994 |
| 3 | Монсеньор Хавьєр Ечєварія Родрігес[it] | 2º Наступник святого Хосемарія
2º Єпископ прелат «Опус Деі» |
20 квітня 1994 — 12 грудня 2016 |
| 4 | Монсеньор Фернандо Окаріс Бранья[es] | 3º Наступник святого Хосемарія
3º Прелат «Опус Деі» |
23 січня 2017 — донині |
- Рут Келлі
- Хуан Луїс Сіпріані Торн[en]
- Хуліан Еранс Касадо[en]
- Альберт Малькольм Ранжит Патабендіге Дон[en]
- Хосе Орасіо Гомес
- Пилип Жан-Шарль Журдан[en]
- Хуан Ігнасіо Лареа Холгуїн[en]
- Сайлас (Код да Вінчі)
- Священиче Товариство Святого Хреста (клірики);
- Партнери вірні «Опус Деі»;
- Асистенти (жіноче відділення);
- Співпрацівники «Опус Деі» (можуть бути і не християнами)[38].
- Папський університет Святого Хреста
Університет Наварри
Університет П'юра[en]- Панамериканський інститут старшого керівництва бізнесом[es]
- Лексінгтонський коледж[en]
- Стратморський університет[en]
- Університет Азії та Тихого океану[en]
- Панамериканський університет[en]
«Опус Деі» вважається бастіоном консерватизму та так званого інтегралізму в Католицькій церкві. Він відкидає надмірно ліберальне неправильне тлумачення Другого Ватиканського собору, і дуже рішуче заохочує дотримання принципів суворого християнського життя. Великий акцент робиться на аскетизмі (дотримання посту), на подружній вірності та практиці регулярних молитов; священники й ченці повинні одягатися як належить їм[39].
У практиці «Opus Dei» так званого «умертвіння тіла» (умертвіння) використовують власяницю з металевим ланцюжком, що має гострі краї «викликаючі дискомфорт“, щоб допомогти цим упокорити егоїзм і зміцнити любов до Бога та ближніх[40]. Як правило такий металевий ланцюг використовується щоби навчитися контролювати біль й упокорення; для чого також може використовуватися самобичування, виконання епітимії (див. ілюстрацію).
До критиків «Opus Dei» увійшов Маріа дель Кармен Тапіа, колишній член, який вже багато років був високопоставленим офіцером Opus Dei[41], ліберальний католицький богослов як напр. о. Джеймс Мартін, письменник і редактор єзуїтів та прихильник «теології визволення» як напр. журналістка Пенні Лерну і Майкл Уолш письменник з релігійних питань та колишній єзуїт[42][43].
Критики стверджують, що «Opus Dei» є «надзвичайно закритою» організацією — наприклад, члени загалом не розголошують публічно інформацію про свою приналежність до «Opus Dei». Крім того, згідно конституції 1950 року, членам було чітко заборонено розкривати себе без дозволу їх начальства[44]. Ця практика призвела до численних спекуляцій щодо того, хто може бути членом[44]. Через свою секретність, журнал «Єзуїтська Америка» називав цю організацію „найбільш суперечлива група сьогодні в Католицькій церкві»[45].
«Опус Деі» звинувачували в оманливих та агресивних методах набору персоналу[45], вплив на потенційних учасників з інтенсивною увагою (застосування „любовного бомбардування[en]“)[46][47] та наказування чисельним особам формувати дружні стосунки, відвідувати соціальні збори безпосередньо для рекрутингу[48].
Критики стверджують, що «Opus Dei» підтримує надзвичайно високий ступінь контролю над своїми членами, наприклад, колишні правила вимагали від численних членів подавати свою вхідну та вихідну пошту своїм начальникам для перевірки, і членам забороняється читати певні книги без дозволу своїх начальників[46]. Критики стверджують, що «Opus Dei» тисне на членів з метою розірвання контактів з тими, хто не є членами, включаючи їх сім'ї[46]. Консультант з виїзду Девід Кларк описав «Opus Dei» як «дуже культову» організацію[46].
Критики стверджують, що Ескріва та ним створена організація підтримали радикальні праві уряди, такі, як Франко, Августо Піночета і Альберто Фухіморі в 1990-х роках[49]. Відомі члени «Opus Dei» в партіях виступали проти урядів. Крім того, серед членів «Opus Dei» були також шахраї, такі як Антоніо Фонтан[en]. Є також твердження, що Ескріва висловлював симпатію до Адольфа Гітлера[50][51]. Один із колишніх священиків «Opus Dei Володимир Фельзман став критиком «Opus Dei», і казав що Ескріва одного разу зауважив, що Гітлер «погано ставився до світу», і він також заявив, що «Гітлер не міг бути такою поганою людиною», не міг вбити шість мільйонів [євреїв]»[52][53][54].
«Опус Деі» також звинувачували в елітизмі через націлювання на «інтелектуальну еліту, на заможних та на соціально видатних»[55].
Членами «Opus Dei» є католиками, і «Opus Dei» піддавався критиці, яка була спрямована на католицизм взагалі. Наприклад, позиція «Опус Деі» полягає в тому, «щоб протидіяти сексуальним свободам та сприяти консервативній моралі», — йдеться у звіті про розслідування, зроблене адвокатською групою «Католики за вибір[en]»[56]. У доповіді також наведено дослідження соціолога Марко Бургоса про те, що втручання «Опус Деі» в програми сексуального розвитку в Гондурасі суперечать католицькій вірі[57].
Після проведення критичного дослідження щодо «Opus Dei» журналіст Джон Л. Ален, прийшов до висновку, що «Opus Dei» (1) повинен бути більш прозорою організацією, (2) має співпрацювати з членами релігійних інститутів і (3) заохотити своїх членів винести на публіку свою критику цієї інституції[13].
Opus Dei опинилася в центрі уваги після публікації роману Дена Брауна «Код да Вінчі», в якому товариство зображене, як організація маніяків-убивць.
_2-0">↑ https://opusdei.org/en-us/article/governance/{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
- Ferruccio Pinotti. Opus Dei segreta. — BUR Futuropassato, 2010. — 472 p. — ISBN 978-88-1701-225-6.
- Walsh, Michael (1989). Opus Dei: An Investigation Into the Secret Society Struggling For Power Within the Catholic Church. New York, New York: HarperSanFrancisco. pp. 230 w/Index. ISBN 0-06-069268-5.
- O'Connor, William. Opus Dei: An Open Book. A Reply to «The Secret World of Opus Dei» by Michael Walsh, Mercier Press, Dublin, 1991.
- Robert Hutchison (1992). Their Kingdom Come: Inside the Secret World of Opus Dei. ISBN 0-312-19344-0.
- Gordon Urquhart (1999). The Pope's Armada: : Unlocking the Secrets of Mysterious and Powerful New Sects in the Church. Prometheus Book. ISBN 157392699X.
- Howse, Christopher (October 2005). Out of the Shadows: Book Review of Allen's Opus Dei: Secrets and Power in the Catholic Church. Tablet.
- Опус деі // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Опус Деі- Офіційна сторінка Opus Dei в Україні [Архівовано 23 липня 2010 у Wayback Machine.]
- (рос.)Профиль организации «Опус Деи» [Архівовано 2 травня 2007 у Wayback Machine.] // Мир Религий [Архівовано 7 червня 2018 у Wayback Machine.].
- The Vatican on Opus Dei and Josemaria Escriva [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]
- EWTN page on Opus Dei [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Opus Dei Blogs — central hub of internet sources
- page on Opus Dei with forum [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Opus Dei Awareness Network [Архівовано 22 квітня 2018 у Wayback Machine.] — by ex-members and family
- OpusLibros.org [Архівовано 29 квітня 2022 у Wayback Machine.] (Spanish) — by ex-members
- Opus Dei in the United States — by Father James Martin, S.J.
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
