Перейти до вмісту

JDAM

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Joint Direct Attack Munitions
(JDAM)
Бомба Mk 84 оснащена комплектом GBU-31 JDAM
Бомба Mk 84 оснащена комплектом GBU-31 JDAM
ПоходженняСША США
Історія використання
На озброєнніЗ 1999 р.
ОператориДив. оператори
Війни
Історія виробництва
РозробникMcDonnell Douglas
Розроблено1980–1996
ВиробникBoeing Defense, Space & Security
Вартість одиниці$21,000–$36,000[a]
ВаріантиДив. варіанти
Характеристики (див. ТТХ)
Пускова
платформа
F-15E, F-16, F/A-18, F/A-18E/F, AV-8B, A-10, B-1B, B-52H, F-22, B-2A, F-35, MQ-9, МіГ-29 ЗСУ, Су-27 ЗСУ, Tornado, Gripen
ПосиланняJanes[3][4] & The War Zone[1][2]
JDAM у Вікісховищі

Joint Direct Attack Munition (JDAM, буквально «Спільний боєприпас прямої атаки») — комплект обладнання, що перетворює прості вільноспадні бомби («тупі» бомби, англ. "dumb bombs") у всепогодні керовані («розумні», англ. "smart") боєприпаси. Обладнання включає систему наведення на базі інерційної навігації та GPS.

Модифікований комплект JDAM-ER (англ. Extented Range) також має складане крило, що перетворює бомби на крилаті бомби.

З 1998 року до листопада 2016 року компанія Boeing виготовила понад 300 000 комплектів наведення JDAM. У 2017 році компанія виготовляла понад 130 комплектів на день[5]. Станом на січень 2024 року було виготовлено 550 000 комплектів[6].

Історія розробки

[ред. | ред. код]

Бомбардувальна кампанія ПС США під час операції «Буря в пустелі» у війні в Перській затоці виявилася менш ефективною, ніж спочатку повідомлялося, частково через відсутність точних бомб, які були б ефективними за будь-якої погоди. Лазерні системи наведення на бомбах показали виняткову точність за ясних умов, але через пил у повітрі, дим, туман або хмарність їм було важко підтримувати «захоплення» лазерного наведення. Дослідження, розробка, тестування та оцінка «високоточної зброї для несприятливих погодних умов» почалися в 1992 році. Розглядалося кілька пропозицій, зокрема радикальна концепція використання GPS[7].

На той час існувало мало GPS-супутників, і ідея використання супутникової навігації для реального часу керування зброєю була неперевіреною та спірною. Щоб визначити технічні ризики, пов’язані зі зброєю, що наводиться за допомогою ІНС/GPS, ПС США на початку 1992 року створили швидкий проект проєкт High Gear під назвою «JDAM Operational Concept Demonstration» (OCD) на авіабазі Еглін. Для допомоги в проведенні демонстрації було залучено компанії Honeywell, Interstate Electronics Corporation, Sverdrup Technology та McDonnell Douglas, щоб протягом року продемонструвати можливість створення зброї з GPS-наведенням. Програма OCD оснастила керовану бомбу GBU-15 комплектом наведення ІНС/GPS, і 10 лютого 1993 року була скинута перша зброя з наведенням ІНС/GPS з літака F-16 на ціль, розташовану на відстані 88 000 футів (27 км). Було проведено ще п'ять тестів за різних погодних умов, висот та дальності[7]. Програма OCD продемонструвала кругове ймовірне відхилення у 36 футів (11 м).

Перший льотний тест зброї з GPS-наведенням призвів до прямого влучення по цілі на авіабазі Еглін, 10 лютого 1993 року.

Перший льотний тест зброї з GPS-наведенням призвів до прямого влучення по цілі на авіабазі Еглін 10 лютого 1993 року.

Перші комплекти JDAM були доставлені у 1997 році, з проведенням операційних тестувань у 1998 і 1999 роках. Під час випробувань було скинуто понад 450 JDAM, досягнувши надійності системи понад 95% з опублікованою точністю до 10 метрів КІВ[8]. Крім контрольованих скидів, тестування включало «операційно репрезентативні тести», що складалися зі скидів через хмари, дощ і сніг, без зниження точності порівняно з тестами за ясної погоди. Також були проведені тести з кількома бомбами, кожна з яких націлювалася окремо[9].

JDAM і стелс-бомбардувальник B-2 Spirit дебютували в бойових умовах під час операції «Союзна Сила». Літаки B-2, виконуючи 30-годинні безперервні кругові польоти з бази Вайтмен у штаті Міссурі, скинули понад 650 JDAM під час операції «Союзна Сила». Стаття, опублікована в Acquisition Review Journal у 2002 році, повідомляє, що «під час операції Союзна Сила літаки B-2 запустили 651 JDAM з надійністю 96% і вразили 87% запланованих цілей»[10]. Завдяки успішному застосуванню оригінальної JDAM, програма розширилася на 500-фунтову (230 кг) бомбу Mark 82 та 1000-фунтову (450 кг) Mark 83, розробку яких було розпочато наприкінці 1999 року. Враховуючи уроки з операцій «Нескорена свобода» та «Свобода Іраку», ВМС США та ПС США почали вдосконалювати комплекти, включаючи підвищення точності GPS і додавання більш точної ГСН для термінального наведення проти рухомих цілей.

Бомби JDAM є відносно недорогими порівняно з такими альтернативами, як крилаті ракети. Спочатку вартість комплектів для хвостового обладнання оцінювалася в $40 000 за одиницю, однак після проведення конкурсних торгів були підписані контракти з McDonnell Douglas (пізніше Boeing) на постачання за ціною $18 000 за одиницю. Вартість одиниці в поточних доларах зросла до $21 000 у 2004 році та до $27 000 у 2011 році[11]. До вартості комплекту для хвостового обладнання слід додати вартість залізної бомби серії Mk80, підривача і датчика наближення, що в результаті доводить загальну вартість зброї приблизно до $30 000. Для порівняння, новітня крилата ракета Tomahawk, названа Tactical Tomahawk, коштує майже $730 000 (фінансовий рік 2006)[12][13], або ж $2 000 000 (фінансовий рік 2022)[14].

Модернізація

[ред. | ред. код]

Досвід, отриманий під час операцій «Нескорена свобода» та «Свобода Іраку», спонукав ПС США до пошуку додаткових можливостей в одному пакеті, що призвело до розробки модернізацій програми JDAM, щоб додати нову систему наведення[15]. Ця модернізація, відома як Laser JDAM (LJDAM), додає лазерну систему наведення до носової частини бомби, оснащеної JDAM, дозволяючи вражати рухомі цілі. Лазерна система наведення розробляється спільно підрозділом Boeing Defense, Space and Security та ізраїльською компанією Elbit Systems[16].

Boeing називає цей комплект Precision Laser Guidance Set (PLGS), який складається з лазерної ГСН DSU-38/B та кабельної обв’язки, яка кріпиться під корпусом бомби для з'єднання DSU-38/B з хвостовим комплектом. У 2004 фінансовому році Boeing і ПС США почали тестування лазерного наведення для JDAM, і ці тести показали, що система здатна націлювати та знищувати рухомі цілі[17]. Ця подвійна система наведення зберігає можливість працювати виключно на основі GPS/ІНС, якщо лазерне наведення недоступне, з такою ж точністю, як і попередні JDAM.

GBU-54 з лазерною ГСН

У червні 2007 року Boeing оголосила, що отримала контракт на 28 мільйонів доларів від ПС США на постачання 600 лазерних ГСН (400 для ПС і 200 для ВМС) до червня 2009 року[18]. За даними Boeing, під час випробувань на авіабазі Нелліс у Неваді літаки F-16 Fighting Falcon і F-15E Strike Eagle ПС США скинули 12 бомб LJDAM вагою 500 фунтів (230 кг), які успішно вразили високошвидкісні рухомі цілі. Літаки самостійно визначали та наводили свої бомби на цілі за допомогою бортового обладнання наведення. Крім комплектів LJDAM, Boeing також тестує антиприглушувальну систему для JDAM за контрактом з ВМС, розробку якої було завершено у 2007 році, а постачання мало розпочатися у 2008 році[19]. Система відома як Integrated GPS Anti-Jam System (IGAS).

У липні 2008 року Німеччина підписала контракт з Boeing, ставши першим міжнародним замовником LJDAM. Поставки для ПС Німеччини розпочалися в середині 2009 року. Замовлення також включає опцію на подальші комплекти в 2009 році[20].

Boeing оголосила у вересні 2008 року, що провела демонстраційні польоти з LJDAM, завантаженими на борт B-52H[21][22].

GBU-54 LJDAM дебютував у бою в серпні 2008 року в Іраку, коли F-16 з 77-ї винищувальної ескадрильї атакував рухомий автомобіль у провінції Діяла[23]. Бойовий дебют GBU-54 LJDAM в афганському театрі відбувся у жовтні 2010 року, коли його використовувала 510-та винищувальна ескадрилья[24].

У вересні 2012 року Boeing почала серійне виробництво Laser JDAM для ВМС США і отримала контракт на постачання понад 2300 комплектів бомб[25].

У листопаді 2014 року ПС США почали розробку версії GBU-31 JDAM, призначеної для відстеження та ураження джерел РЕБ, спрямованих на порушення наведення боєприпасів. ГСН «Home-on-Jam» працює аналогічно AGM-88 HARM і слідкує за джерелом РЕ придушення, щоб знищити його[26].

JDAM-ER

[ред. | ред. код]

У 2006 році Організація оборонної науки і техніки Австралії спільно з Boeing Australia успішно протестувала варіанти JDAM збільшеного радіусу дії вагою 500 фунтів (230 кг) на випробувальному полігоні Вумера[27].

У 2009 році Boeing оголосила, що разом з Південною Кореєю спільно розробить JDAM збільшеного радіусу дії (JDAM-ER) вагою 2 000 фунтів (910 кг)[28]. Комплект крил потроїть радіус дії JDAM до 80 кілометрів (50 миль) при тій самій точності, а вартість одного комплекту складе $10 000[29]. Перші прототипи були завершені в 2010 або 2011 роках.

Комплекти крил для JDAM-ER в Австралії виготовляються компанією Ferra Engineering. Перші випробування мали відбутися в 2013 році, а виробничі замовлення – у 2015 році[30].

У 2010 році Boeing запропонувала додати комплект із реактивним двигуном до JDAM-ER для збільшення радіусу дії у 10 разів[31][32]. ПС США спочатку не виявляли зацікавленості до цієї концепції, але до 2020 року Boeing припустила, що служба відновила інтерес до придбання недорогих крилатих ракет. JDAM з двигуном поєднує бомбу вагою 500 фунтів (230 кг) з комплектом крил і модулем рушія, що надає їй радіус дії більш складних ракет, але за нижчою ціною, хоча без стелс-конструкції або можливості польоту на низькій висоті. Незважаючи на меншу живучість, JDAM з двигуном може бути використаний для створення недорогої зброї, здатної подолати системи ППО за допомогою виснажувальних атак[33][34].

Наприкінці лютого 2023 року було оголошено, що JDAM-ER буде надано повітряним силам України в рамках пакету військової допомоги під час російського вторгнення в Україну. З дальністю до 72 км ці бомби мають схожий радіус дії з ракетами M142 HIMARS, але більші бойові частини та нижчу вартість. Хоча російська ППО змушує українські літаки літати на дуже низьких висотах, вони можуть різко піднятися та скинути бомби за траєкторією, що дозволяє їм планувати до цілі. Українським літакам потрібні були модифікації для використання цих бомб, як це було зроблено з ракетами AGM-88 HARM[35][36]. JDAM-ER вже використовувались українськими силами на момент повідомлень про їхнє постачання[37].

Юрій Ігнат, речник командування повітряних сил збройних сил України, сказав українському телебаченню: «Ці бомби (JDAM) трохи менш потужні, але надзвичайно точні. Хотілося б мати більше таких бомб для успіху на фронті». Цей коментар, можливо, стосується того факту, що ці бомби мають вагу 230 кг. Щодо кількості поставлених бомб, один посадовець США сказав: «Достатньо для проведення кількох ударів»[38].

У відповідь на використання Росією засобів радіоелектронної боротьби для придушення GPS-наведення зброї, у травні 2024 року США уклали контракт на придбання пристроїв для захоплення на сигнал перешкод GPS, щоб інтегрувати їх у комплекти крил JDAM для України[39].

Загальний опис

[ред. | ред. код]

JDAM є комплектом з елементів зв'язку та керування і хвостового блоку, має кероване оперення, що дозволяє бомбі маневрувати. Оснащений комп'ютером з навігаційним устаткуванням.

Бомби, обладнані комплектом JDAM, спрямовуються до цілі інтегрованою інерційною системою наведення в парі з GPS-приймачем поліпшеної точності, що забезпечує їм заявлену дальність дії в 15 морських миль (28 км) від точки скидання. Кругове імовірне відхилення, показане на випробуваннях, становить 11 метрів.

JDAM-ER також опціонально оснащується системою Home-on GPS виробництва Scientific Applications and Research Associates, яка під час придушення GPS автоматично перенаводиться на джерело перешкод[40].

Принцип дії JDAM відрізняється від бомб із лазерним наведенням і бомб з інфрачервоним наведенням, застосуванню яких можуть перешкоджати несприятливі умови біля поверхні землі (наприклад, непрозорість атмосфери внаслідок пилової бурі). Проте останнім часом JDAM-боєприпаси доукомплектовуються головками лазерного наведення (встановлюються в передній частині бомби), оскільки такі системи наведення вигідно застосовувати проти певних видів цілей. Завдяки цьому старі боєприпаси перетворюються на комбіновану сучасну високоточну зброю, що здатна уразити, в тому числі активно маневруючі цілі. Комплект JDAM застосовується для модернізації некерованих бомб масою від 230 кг (500 фунтів) до 910 кг (2000 фунтів). Вартість комплекту складає $35 тис. для бомби GBU-38 і $70 тис. — для GBU-31.

Є досвід скидання модернізованих комплектом JDAM бомб на надзвукових швидкостях з великої висоти з винищувача F-22 Raptor.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]
Скидання «серією» 920-кг бомб GBU-31 двома F-15E. Афганістан, 2009 рік

Перше бойове застосування системи JDAM відбулося під час операції НАТО проти Югославії. Бомбардувальники B-2 Spirit з бази ПС США «Вітмен»[en], штат Міссурі, в ході операції скинули понад 650 бомб типу JDAM на об'єкти в Сербії. Було уражено 87 % намічених цілей, при цьому показник надійності склав 96 %.[10]

Успіх операції привів до розширення програми використання JDAM-бомб, починаючи з кінця 1999. Подальший досвід застосування в Іракській війні і операції з підтримки миру в Афганістані показав необхідність удосконалення системи наведення на фінальній ділянці траєкторії і наведення по цілях, що рухаються.

Незважаючи на свою точність, використання JDAM має ризики. 5 грудня 2001 року бомба JDAM, скинута B-52 в Афганістані, ледь не вбила Хаміда Карзая, коли він керував силами, що боролися проти Талібану біля Сейд Алім Калай разом із загоном спецпризначенців армії США (ССО). Велика сила талібів атакувала об'єднаний загін людей Карзая та американських спецпризначенців, майже розгромивши їх. Командир ССО запросив авіаційну підтримку для удару по позиціях талібів з метою зупинити їхній наступ. Після цього було скинуто бомбу JDAM, але замість удару по позиціях талібів вона влучила в афгансько-американські позиції, внаслідок чого загинуло троє людей, а 20 отримали поранення. Розслідування інциденту встановило, що тактична група управління ПС США, прикріплена до загону спецпризначенців, під час бою замінила батарею в GPS-приймачі, через що пристрій повернувся до «заводських» налаштувань і в«ідобразив власні координати». Не усвідомивши цього, тактична група управління ПС США передала свої координати літаку для нанесення удару[41][42].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)
JDAM-ER, прикріплений до модифікованого пілона під крилом Су-27 ПС ЗСУ

Перші повідомлення про передачу JDAM з'явились в засобах масової інформації в лютому 2023 року[43]. 31 березня 2023 року застосування JDAM було офіційно підтверджено речником командування Повітряних сил полковником Юрієм Ігнатом[44].

26 квітня 2023 року вперше було зафіксовано використання JDAM Повітряними силами України в Бахмуті. Чотири бомби JDAM вагою 230 кг були скинуті на багатоповерхову будівлю в частині міста, яку контролюють окупаційні російські сили. Ймовірно, бомби були скинуті з літаків МіГ-29[45].

Ефективність цих бомб росіяни змогли знизити завдяки радіоелектронній боротьбі проти GPS. В травні 2024 року стало відомо, що Повітряні сили США уклали контракт з компанією Scientific Applications and Research Associates на сенсори Home-on GPS, що можуть атакувати джерела перешкод[40].

13 серпня 2024 року Су-27 ПС України здійснив запуск JDAM по російському командному пункту в Тьоткіно. КП був знищений[46].

Інтеграція

[ред. | ред. код]
Бомби JDAM на зовнішній підвісці стратегічного бомбардувальника B-52 Stratofortress

Забезпечено сумісність JDAM з такими моделями літаків:

Плануються роботи з інтеграції з:

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
ТТХ бомб[48][49]
GBU-38 GBU-54 JDAM-ER GBU-32 GBU-55 GBU-31 GBU-56
Боєголовка Mark 82 Mark 83 Mark 84 & BLU-109
Стартова маса 253,6 кг 260,8–268 кг 226 кг 460,5 кг 475 кг 925,4–961,4 кг 961,6–968,4 кг
Довжина 2,352 м 2, 38 м Невідомо 3,035 м 3,05 м 3,879–3,774 м 3,85 м
Розмах крил 356 мм 431,8 мм Невідомо 498 мм 635 мм 642, 6 мм
Тип
наведення 		GPS, ІНС GPS, ІНС, Лазерне GPS, ІНС GPS, ІНС, Лазерне GPS, ІНС GPS, ІНС, Лазерне
Макс. дальність 24 км 72,5 км 24 км
Точність (КІВ) GPS: 5 м
ІНС: 30 м

Варіанти

[ред. | ред. код]
Художня візуалізація ПС США комплектів JDAM, встановлених на некерованих бомбах Mk 84, BLU-109, Mk 83 і Mk 82

910 кг, номінальна вага:

450 кг, номінальна вага:

  • GBU-32(V)1/B (ПС США) Mk 83
  • GBU-32(V)2/B (ВМС США/КМП США) Mk 83
  • GBU-35(V)1/B (ВМС США/КМП США) BLU-110

230 кг, номінальна вага:

  • GBU-38(V)1/B (ПС США) Mk 82 і BLU-111
  • GBU-38(V)2/B (ВМС США/КМП США) Mk 82 і BLU-111
  • GBU-38(V)3/B (ПС США) BLU-126/B
  • GBU-38(V)4/B (ВМС США/КМП США) BLU-126/B
  • GBU-38(V)5/B (ПС США) BLU-129/B
  • GBU-54/B Лазерна JDAM Mk 82

Оператори

[ред. | ред. код]
Оператори JDAM позначені синім

Основною країною-оператором є США. Урядом США дозволено експорт в низку країн, також розглядаються нові заявки.

Можливі

[ред. | ред. код]

Україна

[ред. | ред. код]

4 липня 2023 року Повітряні сили Збройних Сил України привітали Сполучені Штати з Днем незалежності фотографіями авіабомб JDAM-ER та ракет HARM. Тобто, фактично офіційно підтвердили використання 500-фунтових авіабомб JDAM-ER інтегрованих з винищувачем МіГ-29[65]. А на День Незалежності України в серпні того ж року були поширені фото JDAM-ER на спеціальному пілоні підвішені під Су-27[66]. Також потенційно можна оснастити ними Су-25 та Су-24[67][68].

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У 2021 фінансовому році ПС США сплачували в середньому 21 000 доларів США за комплект JDAM, а ВМФ США — 22 208 доларів США за комплект JDAM за замовлення в межах відповідних базових бюджетів, до цих середніх враховувалися набори лазерних JDAM. У тому ж році замовлення на набори через додатковий бюджет закордонних операцій на випадок непередбачених ситуацій становили середню вартість одиниці 36 000 доларів США для ПС США та 23 074 доларів США для ВМФ.[1][2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Trevithick, Joseph (18 лютого 2020). Here Is What Each Of The Pentagon's Air-Launched Missiles And Bombs Actually Cost. The Drive. Архів оригіналу за 24 листопада 2023. Процитовано 28 серпня 2023.
  2. ↑ а б Newdick, Thomas; Rogoway, Tyler (15 грудня 2022). What Joint Direct Attack Munitions Could Do For Ukraine. The Drive. Архів оригіналу за 16 грудня 2023. Процитовано 28 серпня 2023.
  3. ↑ Janes (1 червня 2023), GBU-31/32/38 Joint Direct Attack Munition (JDAM), Janes Weapons: Air Launched, Coulsdon, Surrey: Jane's Group UK Limited., процитовано 28 серпня 2023
  4. ↑ Janes (30 травня 2023), GBU-54/55/56 Laser Joint Direct Attack Munition (LJDAM), Janes Weapons: Air Launched, Coulsdon, Surrey: Jane's Group UK Limited., процитовано 28 серпня 2023
  5. ↑ Bogan, Jesse (27 січня 2017). Boeing boosts production of precision-guided bomb kits made in St. Charles to fight ongoing wars by air. St Louis Post-Dispatch. Архів оригіналу за 4 квітня 2023.
  6. ↑ Boeing: Boeing - Precision Engagement Systems. www.boeing.com. Процитовано 22 січня 2024.
  7. ↑ а б INS/GPS Operational Concept Demonstration (OCD) High Gear Program, IEEE Aerospace and Electronic Systems Magazine, 8 August 1994.
  8. ↑ Davis, Charles H. (19 квітня 2000). JDAM: The Kosovo Experience and DPAS (PDF). The Boeing Company. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2007. Процитовано 1 вересня 2007. [Архівовано 2007-09-26 у Wayback Machine.]
  9. ↑ U.S. Air Force B-2 Bomber Drops 80 JDAMS in Historic Test. Boeing. 17 вересня 2003. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 2 вересня 2007.
  10. ↑ а б Myers, Dominique (2002). Acquisition Reform-Inside The Silver Bullet (PDF). Acquisition Review Journal. IX (Fall 2002): 312—322. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2007. Процитовано 1 вересня 2007.
  11. ↑ Air Force Justification Book Procurement of Ammunition, Air Force (PDF). Department of Defense Fiscal Year (FY) 2012 Budget Estimates. US Air Force. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2011. Процитовано 29 грудня 2011.
  12. ↑ Grier, Peter (1 вересня 2006). The JDAM Revolution. Air & Space Forces Magazine. Архів оригіналу за 31 травня 2023.
  13. ↑ BGM-109 Tomahawk - Tomahawk Variants. Global Security. Архів оригіналу за 26 березня 2023.
  14. ↑ Anti-Ship Missiles Top Marines $2.95B Fiscal Year 2022 Wishlist. 2 червня 2021.
  15. ↑ Dual Mode Guided Bomb. deagel.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 жовтня 2010.
  16. ↑ Opall-Rome, Barbara (3 травня 2010). U.S. Backs Israeli Munitions Upgrades. Defense News. Архів оригіналу за 29 липня 2012. [Архівовано 2012-07-29 у Archive.is]
  17. ↑ Boeing Scores Direct Hit in Laser JDAM Moving Target Test. Boeing. 11 липня 2006. Архів оригіналу за 24 травня 2011. Процитовано 5 травня 2010.
  18. ↑ Boeing Awarded Laser JDAM Contract. Boeing. 11 червня 2007. Архів оригіналу за 17 листопада 2007. Процитовано 5 жовтня 2010.
  19. ↑ Boeing Completes JDAM Anti-Jamming Developmental Flight Test Program. Boeing. 18 червня 2007. Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 5 жовтня 2010.
  20. ↑ а б Boeing Laser JDAM Achieves 1st International Sale. Boeing. 24 липня 2008. Архів оригіналу за 17 лютого 2015.
  21. ↑ Boeing Laser JDAM Demonstrated on B-52H for 1st Time. Boeing. 15 вересня 2008. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012.
  22. ↑ Kessler, Carrie L. (24 липня 2008). 49 TES demonstrates LJDAM for first time. U.S. Air Force 53rd Wing. Архів оригіналу за 10 січня 2024.
  23. ↑ Air Force employs first combat use of laser joint direct attack munition in Iraq. U.S. Air Forces Central. 27 серпня 2008. Архів оригіналу за 10 січня 2024. Процитовано 27 березня 2012.
  24. ↑ Nystrom, Tech. Sgt. Drew (1 жовтня 2010). Vultures make impact with first GBU-54 combat drop in Afghanistan. U.S. Air Forces Central. Архів оригіналу за 10 січня 2024. Процитовано 22 червня 2015.
  25. ↑ Boeing Begins Full-Rate Production of Laser JDAM for US Navy. Boeing. 25 вересня 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 10 січня 2024.
  26. ↑ Keller, John (13 листопада 2014). Air Force to enable smart weapons to track and kill sources of electronic warfare (EW) jamming. Military Aerospace. Архів оригіналу за 8 січня 2024.
  27. ↑ Tests of Extended range 'smart' bombs. Australian Department of Defence. 12 вересня 2006. Архів оригіналу за 9 квітня 2012.
  28. ↑ Boeing Teams With TAK to Develop Wing Assembly for 2,000-Pound JDAM ER. Boeing. 31 березня 2009. Архів оригіналу за 4 квітня 2023. Процитовано 10 січня 2024.
  29. ↑ Hasik, James M. (2008). Arms and Innovation: Entrepreneurship and Alliances in the Twenty-First Century Defense Industry. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-31886-8.
  30. ↑ Waldron, Greg (11 березня 2013). Australia's Ferra Engineering to produce JDAM-ER wing kits. FlightGlobal. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 21 січня 2017.
  31. ↑ Majumdar, Dave (11 червня 2012). Boeing makes progress developing extended-range JDAM. FlightGlobal. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 20 квітня 2017.
  32. ↑ Drew, James (11 червня 2012). Sharp-Shooting Bombs, Missiles Shaping The Modern Battlefield. Aviation Week. Архів оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 20 квітня 2017.
  33. ↑ Naegele, Tobias (28 лютого 2020). Powered JDAM: Boeing's New Alternative to Cruise Missiles. Air & Space Forces Magazine. Архів оригіналу за 18 листопада 2023.
  34. ↑ Reim, Garrett (3 березня 2020). Boeing resurrects effort to turn JDAM bomb into cheap cruise missile. FlightGlobal. Архів оригіналу за 12 квітня 2020.
  35. ↑ Ismay, John (23 грудня 2022). What Are JDAMs? And What Will They Do for Ukraine?. New York Times. Архів оригіналу за 7 листопада 2023.
  36. ↑ Newdick, Thomas; Rogoway, Tyler (22 лютого 2023). Wing Kits For Ukraine's JDAM Bombs Would Be A Big Problem For Russia. The Drive. Архів оригіналу за 16 грудня 2023.
  37. ↑ Trevithick, Joseph (6 березня 2023). Winged JDAM Smart Bombs Are Now Operational In Ukraine. The Drive. Архів оригіналу за 16 грудня 2023.
  38. ↑ Newdick, Thomas (31 березня 2023). Ukraine Confirms JDAM Precision Bombs Are Now Being Used In Combat. The Drive. Архів оригіналу за 13 листопада 2023.
  39. ↑ Trevithick, Joseph (3 травня 2024). JDAM-ER Winged Bombs With Seekers That Home In On GPS Jammers Headed To Ukraine. The War Zone. Процитовано 1 липня 2024.
  40. ↑ а б США нададуть можливість JDAM-ER України уражати РЕБ. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2024. Процитовано 6 травня 2024.
  41. ↑ Burgess, Mark (12 червня 2002). Killing Your Own: The Problem of Friendly Fire During the Afghan Campaign. CDI. Архів оригіналу за 17 березня 2010. Процитовано 5 жовтня 2010.
  42. ↑ Ladkin, Peter B. Checking and Comparison of WB-Graphs (PDF). University of Bielefeld. с. 9. Архів (PDF) оригіналу за 4 квітня 2023.
  43. ↑ США передали Україні авіабомби JDAM з GPS-наведенням – Bloomberg. Мілітарний. 22 лютого 2023.
  44. ↑ а б Україна вже використовує JDAM. Мілітарний. 31 березня 2023.
  45. ↑ Axe, David (26 квітня 2023). A Symphony Of Bomb Blasts: One After Another, Four Ukrainian JDAMs Apparently Strike Russian Positions In Bakhmut. Forbes. Архів оригіналу за 12 липня 2023.
  46. ↑ David Axe (14 серпня 2024). Ukrainian Jets Join The Invasion Of Russia’s Kursk Oblast—And Blow Up A Russian Command Post. Forbes. Процитовано 14 серпня 2024.
  47. ↑ Auftrag an Diehl Defence: GBU-54 für den Eurofighter. 25 вересня 2020.
  48. ↑ Janes (1 червня 2023), GBU-31/32/38 Joint Direct Attack Munition (JDAM), Janes Weapons: Air Launched, Coulsdon, Surrey: Jane's Group UK Limited., процитовано 26 серпня 2023
  49. ↑ Janes (30 травня 2023), GBU-54/55/56 Laser Joint Direct Attack Munition (LJDAM), Janes Weapons: Air Launched, Coulsdon, Surrey: Jane's Group UK Limited., процитовано 26 серпня 2023
  50. ↑ Air Force Tests New Bomb That Could Replace Controversial Cluster Munitions. Military.com. 2 September 2020.
  51. ↑ boeing.com Boeing JDAM Wins Australian Competition. Архів оригіналу за 11 квітня 2007. Процитовано 27 липня 2007.
  52. ↑ FMS: Greece - F-16C/D Munitions. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 27 липня 2007.
  53. ↑ GBU-31 JDAM (Joint Direct Attack Munition). Hellenic Air Force (Greek) . Архів оригіналу за 3 липня 2023.
  54. ↑ First International JDAM Sale : Boeing to Integrate Weapon on Israeli Aircraft. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 27 липня 2007.
  55. ↑ global security.org. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 2007 -07-27.
  56. ↑ 航空 ファン 2008-12 P118
  57. ↑ Dutch secretary of defense details plan for purchase of JDAM's. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 27 липня 2007.
  58. ↑ Norway Signs Contract for Boeing JDAM. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 27 липня 2007.
  59. ↑ Gates says Washington to sell smart bombs to Saudi Arabia. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 27 липня 2007.
  60. ↑ FMS: Third Phase of Finnish F/A-18 MLU. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 27 липня 2007.
  61. ↑ FMS: Third Phase of Finnish F/A-18 MLU. deagel.com. 27 вересня 2006. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 27 липня 2007.
  62. ↑ Selected Acquisition Report (PDF). dod.gov. Архів оригіналу (PDF) за 22 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2017.
  63. ↑ Bulgaria – F-16 C/D Block 70 Aircraft. Defense Security Cooperation Agency. 4 квітня 2022. Архів оригіналу за 6 жовтня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
  64. ↑ Argentina's First F-16 Breaks Cover. 20 квітня 2024.
  65. ↑ Повітряні сили показали бомби JDAM-ER. Мілітарний. 4 липня 2023.
  66. ↑ Thomas Newdick (24 серпня 2023). Ukraine’s Su-27s Are Launching JDAM-ER Winged Bombs Too. The War Zone. The Drive.
  67. ↑ Як під JDAM-ER адаптували наші МіГ-29, і що цікаве можуть вішати під Су-25 | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 10 січня 2024.
  68. ↑ Том Купер: JDAMи є порівняно дешевими, надійними та дуже добре адаптуються до різних умов. texty.org.ua (укр.). 2022. Процитовано 10 січня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: JDAM
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=JDAM&oldid=44120156