Isolepis setacea

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Isolepis setacea
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Isolepis
Вид:
I. setacea
Біноміальна назва
Isolepis setacea
Синоніми

Scirpus setaceus L.
Schoenoplectus setaceus (L.) Palla

Isolepis setacea (куга щетиняста як Scirpus setaceus[1], куга щетиноподібна як Schoenoplectus setaceus[2]) — вид рослин родини осокові (Cyperaceae). Етимологія: лат. setacea — «щетинистий»[3].

Однорічник 3–15 см. Рослини маленькі. Стебла волосоподібні, при основі з коричневими піхвами; верхні — закінчуються коротенькою щетиноподібною пластинкою. Колосків 2–3, рідко більше, 2–3 мм завдовжки. Тичинок 2. Горішок 3-гранний, поздовжньо-ребристий і тонко поперечно-зморшкуватий, близько 0.8 мм завдовжки[2].

Поширення

[ред. | ред. код]

Загалом

[ред. | ред. код]

Європа (у тому числі Україна), Північна Америка (введений вид, східне узбережжя США й Британської Колумбії), Азія, Африка, Австралія, Нова Зеландія.

В Україні

[ред. | ред. код]

Зростає біля води і на вологому піщаному ґрунті — на заході Полісся, в Правобережному Лісостепу (смт Саврань Одеської обл.), Донецькому Лісостепу (заказник «Грабова балка» недалеко від м. Торез Донецької обл.), в Криму (села Соколине і Щасливе Бахчисарайського р-ну, витік р. Салгір, оз. Караголь над Ялтою), дуже рідко[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Isolepis setacea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 418. (рос.)(укр.)
  3. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]