ICE 1
| ICE 1 | |
|---|---|
.jpg) | |
| Основні дані | |
| Роки виробництва | 1989 — 1993 |
| Країна виробництва |  Німеччина |
| Побудовано поїздів | 60 |
| Технічні дані | |
| Рід струму і напруга у контактній мережі | Змінний 15 кВ, 16,7 Гц |
| Кількість вагонів | 2 головних моторних 12-14 причепних |
| Пасажиромісткість | 743 (сидячих, для 12-вагонного поїзда) |
| Конструкційна швидкість | 280 км/год |
| Ширина колії | 1435 мм |
| Вихідна потужність | 9600 кВт |
| Експлуатація | |
 ICE 1 у Вікісховищі | |
ICE 1 — перший серійний німецький швидкісний електропоїзд сімейства ICE. В 1991 році він почав здійснювати рейси по залізницях Німеччини з максимальною швидкістю 280 км/год.
Поїзд складається з двох головнихмоторних (BR 401), і 12-14 причіпних вагонів (BR 801–804). Іноді до їх складу включаються вагони від ICE 2 (вагони ICE 1 і ICE 2 сумісні між собою).
Один з 60 побудованих поїздів був знищений в результаті катастрофи під Ешеде. Решта поїздів у період з 2005 по 2008 рік пройшли ремонт з продовженням терміну служби, що дозволило їм залишитися в роботі ще 10-15 років.
Склади формуються з двох головних моторних вагонів і 12 (до 2008 року — від 9 до 14) проміжних причепних вагонів .
12-вагонні поїзди включають в себе 4 вагони першого класу (вагони 9, 11, 12, 14), один вагон-ресторан (8) і сім вагонів другого класу (1-7).[1] Палити заборонено у всьому поїзді. Вагони 1, 3, 9, 11, 14 обладнано ретрансляторами стільникового зв'язку.
Довжина 12-вагонного складу становить 357,9 метрів.
- ↑ Horst J. Obermayer (1991). «Die Serienfahrzeuge des InterCityExpress». in Hermann Merker. Eisenbahn-Journal special 1/91. ICE — InterCityExpress am Start. Fürstenfeldbruck: Verlag Hermann Merker. pp. 28-51. ISBN 3-922404-17-0.