Heterodon nasicus
| Західна свиноноса змія | |
|---|---|
_(29833441881).jpg)
| |
| Західна свиноноса змія | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Змії (Serpentes) |
| Родина: | Полозові (Colubridae) |
| Рід: | Heterodon |
| Вид: | Західна свиноноса змія (H. nasicus)
|
| Біноміальна назва | |
| Heterodon nasicus | |
Heterodon nasicus (англ. western hognose snake, дослівно — «західна свиноноса змія»[2]) — вид змій родини полозових (Colubridae). Один із 4(5) видів роду Heterodon.[3] Ендемічний та поширений у Північній Америці.[4] Умовно отруйна змія (реальної небезпеки для людини не становить).
Наукова назва роду походить від грец. слів heteras — «різний» і odon — «зуб», що відсилає на збільшені задні зуби тварини[3]. Наукова назва виду походить від лат. nasus, що означає «ніс» (задерту догори морду)[5][4].
Один із 4(5) видів роду Heterodon[3][6]. Деякі автори виділяють 2 підвиди західної свиноносої змії, Heterodon nasicus gloydi (Edgren, 1952) та Heterodon nasicus kennerlyi (Kennicott, 1860), в самостійні види[4].
_(11578138).jpg)
Західна свиноноса — відносно невелика змія з огрядним тілом. Хвіст помірної довжини. Голова коротка, масивна. Її забарвлення і малюнок сильно варіюють між підвидами, але для нетренованого ока може виглядати схожою на гримучу змію — приклад бейтсівської мімікрії. Забарвлення спини складається з невеликих буруватих плям, розташованих у поздовжніх рядках на жовтуватому або кремовому тлі. Черево світле. Спостерігається статевий диморфізм — самки більші за самців. Дорослі особини рідко виростають довше 40—50 см, включаючи хвіст.
Свою народну англійську назву «свиноноса» ця змія отримала завдяки видозміненій ростральній (носовій) лусці, що надає їй кирпатого «свинячого» вигляду. Крім того, ця адаптація робить цих змій вправними у ритті нір[7].
_(30203048175).jpg)
Цей вид є безпечним для людини, оскільки не було зафіксовано жодного випадку смерті або серйозних наслідків від його укусів. Хоча укуси зрідка можуть бути суттєвими з медичного погляду, цей вид не вважається отруйним[8]. При захваті та знешкодженні здобичі з залоз Дювернуа виділяється модифікована слина, яка стікає по жолобку в іклах змії.
У неволі були виведені 52 колірних морфи виду[9].
Західна свиноноса змія зустрічається від півдня Канади через всю територію США до півночі Мексики[4][10]. Часто зустрічається в районах з піщаними або гравійними ґрунтами, включаючи прерії, заплави річок, чагарники, луки, напівпустелі та деякі напівсільськогосподарські райони[1], на висоті до 2500 м над рівнем моря.
Heterodon nasicus веде переважно денний спосіб життя. Якщо їй загрожує небезпека (або вона відчуває загрозу), вона починає сплющувати свою шию (подібно до кобри), шипіти, а також наносити «блефуючі» удари (які наносяться у бік злозичливця, але із закритим ротом). Західні свиноносі практично ніколи не кусаються у цілях самозахисту, а натомість зазвичай прикидаються мертвими[11][12].
У дикій природі західний полоз харчується переважно земноводними, такими як деревні райки, ропухи та невеликі ящірки. Відомі повідомлення, коли H. nasicus зрідка поїдали гризунів також. Не стискає свою жертву, але кусає та вводить в здобич через ікла спеціальну слину, яка допомагає розщеплювати токсини, що містяться в ропухах.
У неволі може відмовлятися від їжі з січня до середини березня — у свій стандартний період зимової брумації[13].
Шлюбний сезон починається вже у лютому—березні. Вид яйцекладний, самки відкладають 4—23 довгастих тонкошкарлупних яйця в червні—серпні. Яйця вилуплюються приблизно за 60 днів. Новонароджена змія має довжину 13—23 см. Досягають статевої зрілості у віці приблизно двох років, однак це залежить переважно від розміру, а не віку[14].
Змії здатні виробляти відносно малотоксичну слину, яку використовують під час полювання на свою здобич. Отрута діє переважно на холоднокровних тварин. При певних умовах вони можуть становити небезпеку, якщо в результаті укусу отрута потрапить до організму людини. Отрута може призводити до легкого ступеня отруєння, симптоми якого (набряк, капілярні крововиливи в місці укусу), як правило, через кілька днів зникають.
Попри повідомлення про деякі локальні скорочення чисельності, вид H. nasicus широко розповсюджений, має велику загальну чисельність популяції (понад 100 000 особин) і ефективно охороняється різноманітними природоохоронними програмами. Тому на цей момент він класифікується МСОП як вид, що викликає найменше занепокоєння. Східна свиноноса змія (Heterodon platirhinos) класифікується як вид, що перебуває під загрозою зникнення в деяких регіонах свого ареалу, і тому охороняється законодавством цих штатів[1].
- ↑ а б в Hammerson, G.A. (2007). Heterodon nasicus . IUCN Red List of Threatened Species. 2007: e.T63819A12718545. doi:10.2305/IUCN.UK.2007.RLTS.T63819A12718545.en. Процитовано 19 листопада 2021.
- ↑ Пятиязычный словарь названий животных. Амфибии и рептилии. Латинский-русский-английский-немецкий-французский / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С., Орлов Н. Л. — М. : Рус. яз., 1988. — 560 с. (с. 304)
- ↑ а б в The Reptile Database: Heterodon
- ↑ а б в г The Reptile Database: Heterodon nasicus
- ↑ Walley, Harlan D; Eckerman, Curtis M (1999). Heterodon nasicus (PDF). Catalogue of American Amphibians and Reptiles (CAAR).
- ↑ RepFocus: Heterodon
- ↑ Wright, Albert Hazen; Wright, Anna Allen (1957). Handbook of Snakes of the United States and Canada. Ithaca and London: Comstock Publishing Associates, a Division of Cornell University Press. (7 видання, 1985). 1105 сс. (у 2 томах) ISBN 0-8014-0463-0. (Heterodon nasicus nasicus, сс. 297—301, Figure 91, Map 28). (Heterodon nasicus kennerlyi, сс. 301—304, Figure 92 Map 28 on p. 298). (Heterodon nasicus gloydi, p. 304 Map 28 on p. 298).
- ↑ Weinstein, Scott A.; Keyler, Daniel E. (2009-09). Local envenoming by the Western hognose snake (Heterodon nasicus): A case report and review of medically significant Heterodon bites. Toxicon (англ.). 54 (3): 354—360. doi:10.1016/j.toxicon.2009.04.015.
- ↑ Berry, John R. (2012). Designer Morphs: Western Hognose Snakes. A Complete Guide to Care, Breeding Morphs and Mutations (англ.). Tom's Reptile Supplies. ISBN 978-1620505199.
- ↑ Heterodon nasicus в Червоному списку МСОП
- ↑ Canadian Herpetological Society. canadianherpetology.ca. Процитовано 27 грудня 2024.
- ↑ Western Hognose Snake (Heterodon nasicus). www.desertmuseum.org. Процитовано 27 грудня 2024.
- ↑ Caresheet Hognose Snakes | Brumation in Hognose Snakes: To Do or Not To Do?. Reptifit (англ.). 12 листопада 2019. Процитовано 27 грудня 2024.
- ↑ Behler, John L.; King, F. Wayne (1979). The Audubon Society Field Guide to North American Reptiles and Amphibians. New York: Alfred A. Knopf. 743 pp., 657 plates. ISBN 978-0-394-50824-5. (Heterodon nasicus, pp. 613—614 Plate 572).
- Жизнь животных. В 7 т. / Гл. ред. В. Е. Соколов. Т. 5. Земноводные. Пресмыкающиеся / А. Г. Банников, И. С. Даревский, М. Н. Денисова и др.; под ред. А. Г. Банникова. — М. : Просвещение, 1985. — 400 с. (с. 308—309)
- Терентьев П. В. Герпетология. Учение о земноводных и пресмыкающихся. — М. : Высшая школа, 1961. — 336 с. (с. 281—282)
- Conant, R. & Collins, J.T. 1991. A Field Guide to Reptiles and Amphibians of Eastern/Central North America, 3rd ed. Houghton Mifflin (Boston/New York), xx 450 p.
- Saviola, Anthony J.; Peichoto, María E.; Mackessy, Stephen P. (2014-12). Rear-fanged snake venoms: an untapped source of novel compounds and potential drug leads. Toxin Reviews (англ.). 33 (4): 185—201. doi:10.3109/15569543.2014.942040. ISSN 1556-9543.
