Перейти до вмісту

Divinity II

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Не плутати з Divinity: Original Sin II.
Divinity II
РозробникLarian Studios
Видавець
Список
Дистриб'юторSteam і Good Old Games
Жанр(и)Рольовий бойовик
Платформа
Дата випускуEU 20 листопада 2009 року[1]
NA 5 січня 2010 року[2]
Режим гриоднокористувальницька гра
Творці
ПродюсерБенуа Лузас
Керівник(и)Свен Вінке
Сценарист(и)Ян Ван Досселер
Ігродизайнер(и)Фарханг Намдар
Програміст(и)Матьє Ванхов
Кензо тер Ельст
Художник(и)Алекс Ван Утегем
Композитор(и)Кірілл Покровський
Технічні деталі
РушійGamebryo
Divinity
Офіційний сайт​(англ.)

Divinity II — це рольова гра, розроблена Larian Studios і випущена 20 листопада 2009 року. Це третя гра у серії Divinity і перший проєкт Larian Studios, випущений не тільки для Windows, але й на консолях третього покоління.[2] Проєкт носив підзаголовок Ego Draconis і вийшов у Європі під видавництвом dtp entertainment, а в Сполучених Штатах — cdv Software Entertainment.[3] В 2011 році вийшло оновлене перевидання під назвою The Dragon Knight Saga, яке включало доповнення Flames of Vengeance, а вже у 2012 року вийшла фінальна збірка під назвою Divinity II: Developer's Cut, під видавництвом Focus Home Interactive.

Ігровий процес

[ред. | ред. код]
внутрішньоігровий інтерфейс: наверху ліворуч міні-мапа, посередині життєві показники персонажу і доступні навички

Divinity II — це традиційний рольовий бойовик із дослідженням ігрового світу, виконанням квестів та взаємодією з різними персонажами. При створенні Divinity II розробники надихалися такими іграми як Diablo. В проєкті широко використовуються модернізація спорядження і випадкові магічні ефекти на ньому; унікальні набори предметів, які дають переваги при спільному використанні; і механіка маркерів на квестових персонажах. Гра також використовує більш традиційні елементи рольових ігор: розгалужену діалгову систему, вибори, що впливають на подальший розвиток подій і небойові сегменти з елементами платформеру або головоломки. Під час взаємодії з персонажами, гравець часто матиме можливість читати їхні думки, що може надати інформацію, додаткові варіанти в квесті чи нове спорядження.[4]

Під час початкового навчального сегменту, гравцям надається обов'язковий вибір класу свого персонажа, але подальший прогрес є довільним і гравець може вільно розподіляти очки навичок. Навички згруповані в традиційні «школи», які можливо змішувати між собою. Існує кілька форм крафту: алхімія дозволяє створювати зілля; некромантія, для налаштування улюбленця-нежиті; зачарування, що покращує спорядження персонажа.[5]

Після певного сюжетного моменту, протагоніст отримує базу для операцій, відому як Бойова вежа (Battle Tower), а також здатність ставати драконом. Бої з драконами працюють подібно до наземних: доступна звичайна атака, навички драконячих сил і обладнання для покращення своїх здібностей.[6]

Розробка

[ред. | ред. код]

Divinity II: Ego Draconis

[ред. | ред. код]

Роботи над Divinity II розпочалися у 2006 році, після отримання Larian Studios фінансування. У грі використовувався двигун Gamebryo, відомий своїм використанням в Oblivion і Fallout 3.[7]

Із самого початку в проекті було закладено ідею перетворення персонажа гравця на дракона. Також планувалася проміжна стадія напівдракона, яка б посилювала гравця в наземних битвах. Однак через складність у реалізації від нього довелося відмовитися. У фінальній версії гри модель напівдракона використовується для одного з ворогів — драконідів на Острові Стражів. Програмісти казали, що дизайнери його прибрали через проблеми з балансом, але дизайнери говорили, що програмісти його не подужали: через нього гра зависала. Натомість зробили різноманітну бойову систему, яку розробники назвали більш цікавою, ніж напівдракон з обмеженими можливостями. Спочатку в гру також входило більша кількість областей, які включали, у тому числі, місця з Divine Divinity, більша різноманітність тваринного світу, більше персонажів. Бойова вежа мала більше значення і знаходилася не в якомусь віддаленому куточку світу, а десь у Рівеллоні і туди мали стікатися союзники протагоніста. Була задумана мультиплеєрна кампанія на кількох гравців. Проєкт був закритий через нестабільну роботу та брак цікавих квестів і для того, щоб приділити більше уваги іншим аспектам гри. Незважаючи на значні скорочення, гра в результаті вийшла 24 липня 2009 року в Європі під назвою Divinity II: Ego Draconis.[8][9]

Divinity II: The Dragon Knight Saga

[ред. | ред. код]

Після видання Divinity II: Ego Draconis, перед розробниками постала необхідність оновлення гри для усунення деяких помилок та проблем з грою та покращення продуктивності рушія. Крім того, багато гравців залишилися незадоволені відкритим фіналом гри. У зв'язку з цим, Larian вирішили випустити доповнення, яке включало патч до Ego Draconis, а також продовження з більш чітким фіналом. Доповнення Divinity II: Flames of Vengeance було видано у серпні 2010 у Німеччині та у листопаді в інших європейських країнах.[10] Одночасно з доповненням було видано збірку Divinity II: The Dragon Knight Saga, що включала оригінальну виправлену гру та доповнення. Ще кілька місяців розробникам знадобилося на те, щоб випустити версію для Xbox 360. Це сталося 12 квітня 2011 року — для консолі було видано гру разом із доповненням (фактично — збірку The Dragon Knight Saga), саундтреком та артбуком. Інтерфейс консольної версії суттєво відрізнявся від ПК-версії.[9]

Divinity II: Developer's Cut

[ред. | ред. код]

Divinity II: Developer's Cut — спеціальне видання випущене 18 жовтня 2012 року.[11] До десятої річниці серії Divinity Larian Studios випустили оновлення гри Divinity II: Developer's Cut, яке, крім виправлення помилок, включало велику кількість додаткових матеріалів, концепт-арти, фільм про створення серії, журнал з описом 15-річної історії Larian Games та багато іншого. Ключовою відмінністю цієї збірки був доступ до консолі Режиму Розробників, що відкриває приголомшливі можливості для вивчення ігрової піднаготної.

Маркетинг

[ред. | ред. код]

Колекційне видання Ego Draconis включало 18-сантиметрову фігурку, тканинну карту Рівеллону, міні-альбом із саундтреком, і тимчасове татуювання з логотипом Divinity II: Ego Draconis.[12]

Для випуску Divinity II: Developer's Cut на GOG веб-сайт проводив рекламну акцію за моделлю «плати, скільки хочеш», де люди, які придбали Developer's Cut, отримували ранній доступ до бонусних матеріалів і саму гру після випуску. Larian опублікували позакадрові відео процесу розробки, коли продажі досягли певних віх, а також технічну демо своєї першої незавершеної гри The Lady, the Mage and the Knight.[13]

Оцінки і відгуки

[ред. | ред. код]

Гра одержала змішані відгуки. В цілому вона була прийнята добре, завдяки цікавому сюжету і незвичайним ходам, на кшталт перетворення на дракона і можливості читання думок, проте великий негативний ефект мали численні помилки і невиразний відкритий фінал. Журналісти відмітили «потужний наратив і відкритий дизайн — основні моменти цього фантастичного досвіду. Divinity II: Ego Draconis, ймовірно, залишиться поза увагою багатьох через час її випуску (прим. авт. — гра вийшла майже одночасно з Dragon Age Origins), але вона пропонує справді захоплюючий світ для любителів рольових ігор».[21] Стосовно Dragon Knight Saga журналісти також зазначили: «Ми оцінили графічні покращення, але новачки, які очікували візуальних чудес, не повинні тішити себе марними надіями. Все ще можна знайти велику кількість збоїв, найяскравішими з яких є візуальні. Загальне сприйняття масштабів Рівеллону занадто незначне, незважаючи на справжню велич світу».[22]

Журналіст з IGN оцінив Ego Draconis на 4,8 з 10, заявивши: «Я не можу нікому рекомендувати версію цього продукту для Xbox 360».[16] Проте в рецензії на The Dragon Knight Saga інший рецензент IGN заявив: «Якщо ви взагалі не торкалися Divinity II і вам подобаються рольові бойовики, ви не будете розчаровані».[23] Видання Eurogamer відзначили що «історія переконлива і добре розказана, і, безумовно, заслуговує на увагу, але знадобиться багато терпіння, щоб отримати максимальну віддачу від Ego Draconis».[20] На думку Games Radar «є кращі рольові ігри, в які можна пограти в першу чергу. Witcher і Dragon Age: Origins повинні стояти у вашому списку, перш ніж ви дістанете з полиці цю гру».[19] За словами Game Spot: «якщо ви всепрощаючий фанат рольових ігор, можливо, ви зможете не помітити недоліків і побачити цю гру такою, якою вона могла бути. Але чудові ідеї не завжди створюють чудову гру, і Divinity II не така захоплююча, як її попередниці, чи така затягуюча та реіграбельна, як її сучасні конкуренти».[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Divinity II Confirmed for November 20th Release. zConnect. 8 вересня 2009. Архів оригіналу за 22 листопада 2009. Процитовано 28 січня 2023.
  2. ↑ а б Divinity II – Ego Draconis Goes Gold. IGN. 24 листопада 2009. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 28 січня 2023.
  3. ↑ IGN Staff (17 вересня 2009). cdv USA to Publish Divinity II - Ego Draconis in North America. IGN (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  4. ↑ Tekaia, Pascal. Divinity 2: Ego Draconis Review. RPGamer (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  5. ↑ Onyett, Charles (16 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis Review. IGN (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  6. ↑ VanOrd, Kevin (8 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis Review. GameSpot (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  7. ↑ Larian Studios committed to Emergent's Gamebryo for developing diverse titles incl. Divinity II: EGO DRACONIS. Emergent. 9 лютого 2009. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 28 січня 2023.
  8. ↑ Divinity Anthology — Developer's Journal. 2012. стор. 70–93.
  9. ↑ а б Romero, Josh (20 жовтня 2009). Divinity 2: Ego Draconis release date in USA is January 5, 2010, on PC and Xbox 360. Video Games Blogger. Процитовано 28 січня 2023.
  10. ↑ Schneider, Christian Fritz (2 березня 2010). Divinity 2: Flames of Vengeance - Erstes Addon angekündigt. GameStar (de-DE) . Процитовано 28 січня 2023.
  11. ↑ Devore, Jordan (31 жовтня 2012). Divinity II: Developer's Cut out now on Steam. Destructoid (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  12. ↑ Divinity II: Ego Draconis (Collector's Edition) for Windows (2009). MobyGames. Процитовано 28 січня 2023.
  13. ↑ Hafer, Leana (10 жовтня 2012). Pay what you want for Divinity Anthology. PC Gamer (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  14. ↑ Divinity II: Ego Draconis. Metacritic (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  15. ↑ Divinity II: Ego Draconis. Metacritic (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  16. ↑ а б Onyett, Charles (16 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis Review. IGN (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  17. ↑ а б VanOrd, Kevin. Divinity II: Ego Draconis Review. GameSpot (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  18. ↑ Biessener, Adam. Divinity II: Ego Draconis Review - Wonderful World, Terrible Technology. Game Informer (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2023. Процитовано 28 січня 2023. [Архівовано 2023-01-28 у Wayback Machine.]
  19. ↑ а б Smith, Quintin (5 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis review. gamesradar (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  20. ↑ а б Pearson, Dan (25 листопада 2009). Divinity II: Ego Draconis. Eurogamer.net (брит.). Процитовано 28 січня 2023.
  21. ↑ Divinity II: Ego Draconis Review. Game Zone. Архів оригіналу за 26 січня 2010. Процитовано 23-01-28. [Архівовано 2010-01-26 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Divinity II: The Dragon Knight Saga Review. GameZone. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 29 січня 2023. [Архівовано 2011-09-03 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Michael, Jon (19 квітня 2011). Divinity II: The Dragon Knight Saga Review. IGN (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Divinity_II&oldid=43993611