Cottagecore
Cottagecore (англ. Cottage core, буквально, «зосередження на котеджі», також іноді котеджкор) — це естетика та субкультура[1], що ідеалізує сільське життя[2][3]. Основою естетики є бажання повернутися до повільного простого життя та гармонійних стосунків із природою. Атрибутами cottagecore є садівництво, кулінарія, збиральництво, використання натуральних матеріалів, а також речі, зроблені своїми руками. Вперше згадка про цю естетику з‘явилася в соціальній мережі Tumblr 2014 року[4][5].
Естетика Cottagecore розвивалася впродовж всіх 2010-х років[6][7], але сам термін з‘явився 2014 року в Tumblr[8]. Рух набув великої популярності 2020 року через карантин, повʼязаний з пандемією COVID-19[9][10]. На початку весни 2020 року значно зросло використання хештегу «cottagecore» у соціальних мережах[5], зокрема на Pinterest. У TikTok стали популярними відео, на яких люди діляться життям у сільській місцевості, прогулянками в лісі чи випіканням хліба[11]. Ця тенденція допомагала багатьом пережити карантин як романтичний, а не жахливий[12].
Однією з популяризаторок естетики котеджкор є американська співачка і авторка пісень Тейлор Свіфт. У липні 2020 року вона випустила свій восьмий студійний альбом Folklore, який містить пісні, написані під час карантину. Часткове використання котеджкору в візуальному оформленні та текстах альбому приписують підвищенню популярності естетики[3].
2023 року перегляди відповідного хештегу в мережі загалом сягнули позначки в 5 мільярдів[13].
Вважається субкультурою міленіалів[14] та покоління-Z[1][15].
Прикладів ідеалізації життя людини з природою безліч в історії та культурі, починаючи з символу ідилічної давньогрецької Аркадії та пасторальної поезії Теокріта і Вергілія[16][5]. У часи Ренесансу найвідомішим прихильником ідеї життя в гармонії з природою був італійський поет Петрарка[16]. Також до пасторального жанру звертались Шекспір та Крістофер Марлоу[16].
У XVIII столітті пасторальні ідеї набули найбільшого втілення в особі Марії Антуанетти, яка побудувала власне селище Амо де ля Рен, де вона вдавала себе за звичайну пастушку[5]. Королева надихалася теорією про необхідність повернення до «незайманої природи» французького філософа-гуманіста Жан-Жака Руссо[17].
.jpeg)
1854 року Генрі Девід Торо опублікував книгу «Волден, або Життя в лісах» — відповідь на швидку індустріалізацію, яка стрімко розвивалась у XIX сторіччі. У 1860-х роках мистецький рух прерафаелітів прославився романтизацією природи та рішучою опозицією до індустріального духу часу. Арт-нуво та Рух мистецтв і ремесел у 1880-х роках вважали, що тільки рукотворне виробництво зберігає творчість і насолоду від самої праці — напротивагу тому, що машини все частіше продовжували замінювати людину. Яскравими представниками цих ідей стали Вільям Морріс, Джон Раскін та інші[18]. В музиці XIX століття пасторальні ідеї втілив композитор Клод Дебюсі у своєму оркестровому творі «Після-полуденний відпочинок фавна»[16].
Значний вплив на сучасний рух котеджкор має контркультура 1960-х років. Часто котеджкор безпосередньо посилається на естетику екологічно свідомих архітектурних проектів та ідейних громад тієї епохи, а також втілює радикальний і практичний дух публікацій, таких як Whole Earth Catalog. Крім того, високо цінується вінтаж 1960—1970-х років та візуальна стилістика епохи[19].
Важливими творами для сучасного руху котеджкор є:
- «Служба доставки Кікі, юної відьми» та «Мандрівний замок» режисера Хаяо Міядзакі[20].
- «Енн із Зелених дахів» Люсі Мод Монтгомері[3][21].
- «Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт[3].
- «Таємний сад» Френсіс Годґсон Бернет[22][3]
Естетика котеджкор перекликається з японською субкультурою Морі[23] та є спорідненою з grandmacore, farmcore, goblincore і faeriecore.
Основою гардеробу в естетиці котеджкор є речі з натуральних тканин, таких як бавовна, льон і вовна. Одяг може бути однотонним або у квітковий принт. Високо цінуються речі, створені власноруч: в'язані светри, прикраси з намистин, аксесуари в техніці кроше[4]. Найпопулярніший одяг в естетиці котеджкор — це довгі і багатошарові сукні, брюки та спідниці з легких матеріалів, романтичні блузи, сумки-кошики та солом'яні капелюшки[13].
Невід'ємною частиною цієї естетики є старовинні жіночні силуети та деталі — характерні горловини, фартухи, пишні рукави, нижні спідниці та сукні міді у стилі прерій. Це поєднується з сукнями в стилі 1960-1970-х, мереживом та джинсовими фермерськими комбінезонами і доповнює тенденцію повільної моди[1].
Культовою для цієї естетики вважається «полунична сукня» для чаювання від Lirika Matoshi[24].
Головні особливості котеджкору — усе, що пов‘язане з життям подалі від метушні: тваринами, садом, домашньою випічкою, збиранням трав та грибів[13]. Садівництво в коттеджному стилі має бути екологічно чистим. Попри це естетика не вимагає життя у сільській місцевості[25].
Естетичний аспект заохочує піклуватися про себе фізично і морально[25]. Послідовники котеджного стилю часто купують вживані або вінтажні меблі[26]. Вони можуть захоплюватись в'язанням, макраме, малюванням і читанням[12].
Критики зауважують нереалістичне відтворення сільського життя та разючу невідповідність між ідилічними зображеннями заміських садиб та реаліями фермерського життя з брудом та тяжкою працею. Авторка Клер Олівіан з австралійської студентської газети «Honi Soit» та за сумісництвом прихильниця котеджкору вказує: «Фантазія втечі до ідилічного життя на фермі має своє коріння в культурній різниці міського та сільського». Тут поняття урбаністичного демонізується на тлі ідеального провінційного життя[5].
Окрім того, критики зауважують, що субкультура романтизує теми колоніалізму та звеличення ролі жінки як домогосподарки. У відповідь на критику послідовники котеджкору вказують на існування окремої гілки естетики під назвою «cottagecore lesbian»[3][12]. Субкультура пропонує ведення домашнього господарства без включення цієї діяльності до традиційних бінарних меж. Прихильники котеджкору вбачають у ньому чудову основу для згуртування довкола екологічних проблем[5].
- ↑ а б в Velasquez, Angela; Velasquez, Angela (10 червня 2020). In Times of Crisis, Gen Z Embraces Escapist Fashion. Sourcing Journal (амер.). Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д е What's it like to be ‘cottagecore'?. BBC. 22 жовтня 2020. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 24 березня 2022. (англ.)
- ↑ а б Стиль cottagecore — нова модна філософія. vogue.ua (укр.). 23 серпня 2020. Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ а б в г д е Читомо (13 травня 2021). Ескапізм, радощі заміського життя та вічне літо у книжках: що таке котеджкор. chytomo.com (укр.). Процитовано 19 лютого 2024.
- ↑ The new ruralism: how the pastoral idyll is taking over our cities. The Guardian. 18 листопада 2012. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 24 березня 2022. (англ.)
- ↑ Cottagecore holidays: Decorations with a homespun vibe. AP NEWS (англ.). 25 квітня 2021. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Jennings, Rebecca (3 серпня 2020). Cottagecore, Taylor Swift, and our endless desire to be soothed. Vox (англ.). Архів оригіналу за 5 січня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Amelia Hall (15 квітня 2020). Why is 'cottagecore' booming? Because being outside is now the ultimate taboo. The Guardian. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022. (англ.)
- ↑ Bowman, Emma (9 серпня 2020). The Escapist Land Of 'Cottagecore,' From Marie Antoinette To Taylor Swift. NPR (англ.). Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Tiffany, Kaitlyn (5 лютого 2021). Cottagecore Was Just the Beginning. The Atlantic (англ.). Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ а б в Slone, Isabel (10 березня 2020). Escape Into Cottagecore, Calming Ethos for Our Febrile Moment. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ а б в Котеджкор, академія та e-girl: розбираємо популярні тренди з TikTok. Wonderzine. 26 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Nast, Condé (26 квітня 2021). TikTok and the Vibes Revival. The New Yorker (амер.). Архів оригіналу за 4 липня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ а б в г Halley, Catherine (11 листопада 2020). Cottagecore Debuted 2,300 Years Ago. JSTOR Daily (амер.). Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ redactor (12 серпня 2013). Амо де ля Рен (село королеви) - чарівна імітація села Марії-Антуанетти (фото). ВСВІТІ (укр.). Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ Hall, Amelia (15 квітня 2020). Why is 'cottagecore' booming? Because being outside is now the ultimate taboo. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ What is cottagecore? ‘Your grandma but, like, hip’. www.ft.com. Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ Studio Ghibli, Cottagecore & Inclusivity: The Skinny. www.theskinny.co.uk (англ.). Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ Caron, Christina (11 травня 2022). The Mundane Thrill of ‘Romanticizing Your Life’. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ Arnaldo, Steph (7 листопада 2023). 5 female-led novels to live out your cottagecore dreams. RAPPLER (амер.). Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ www.fibre2fashion.com. Cottagecore Fashion Is Booming In 2021, Here Is Why. www.fibre2fashion.com (англ.). Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ What's the Deal With That Strawberry Dress on TikTok?. The New York Times. 18 серпня 2020. Архів оригіналу за 25 листопада 2022. Процитовано 19 січня 2023. (англ.)
- ↑ а б Marples, Megan (7 лютого 2021). Cottagecore has us yearning for a bygone era that never was. CNN. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021.
- ↑ Judkis, Maura (13 вересня 2021). Cottagecore, cluttercore, goblincore — deep down, it's about who we think we are. Style. The Washington Post. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 11 листопада 2021.