Швейцарський франк

Швейцарський франк фр. franc suisse нім. Schweizer Franken італ. franco svizzero романш. franc svizzer
Банкноти (2009)
Монети (2009)
Держава(и)	Швейцарія  Ліхтенштейн
Банкноти	10, 20, 50, 100, 200, 1000 франків
Монети	5, 10, 20 рапенів/чентезимо/сантимів; 1/2, 1, 2, 5 франків
Символ	₣ або Fr.
Літерний код	CHF
Центральний банк	Національний банк Швейцарії
Вебсайт	snb.ch
Валютні курси
1 EUR =	0,9369 CHF (14 листопада 2024)
1 USD =	0,8895 CHF (14 листопада 2024)
10 UAH =	0,2132 CHF (14 листопада 2024)
Інфляція	2,1 % (2023)
Швейцарський франк у Вікісховищі

Швейца́рський франк (код валюти згідно з ISO 4217: CHF, символ: ₣ або Fr.) — офіційна валюта Швейцарії та Ліхтенштейну. Емісійний інститут — Національний банк Швейцарії.

Сьогодні в Європі лише швейцарська валюта носить назву франк. На чотирьох офіційних мовах Швейцарії назва звучить так: Franken (німецькою), franc (французькою та романшською) та franco (італійською). Одна сота частина франка називається Rappen (Rp.) німецькою, centime (c.) французькою, centesimo (ct.) італійською та rap (rp.) романшською. На сьогодні в обігу перебувають монети номіналом 5, 10, 20 рапенів/чентезимо/сантимів та 1/2, 1, 2, 5 франків і банкноти в 10, 20, 50, 100, 200 та 1000 франків.

Швейцарський франк відомий міцністю валютного курсу, і через це є популярною валютою накопичення. Попри невеликі розміри країни-емітента, він посідає восьме місце у світі за обсягами торгівлі та розмірами міжнародних валютних резервів.

Історія

Швейцарський франк з'явився в 1850 році і за вартістю дорівнював французькому франку. Він замінив різноманітні валюти швейцарських кантонів, деякі з них до того часу використовували франк (ділився на 10 баценів чи 100 сантимів), який за вартістю дорівнював 1,5 французького франка.

До 1850 року виготовленням монет у Швейцарії займалися більш ніж 75 різних установ, включаючи 25 кантонів і напівкантонів, 16 міст, абатств. В обігу перебувало близько 860 видів різних за вартістю і номіналом монет. Більше того, 1850 року національні валюти становили лише 15 % від загальної кількості грошей в обігу, решта це були іноземні валюти, які були привезені купцями. На додачу до цього деякі приватні банки почали випускати перші банкноти. Загальна кількість монет і банкнот, що перебували в обігу, сягала 8 000. Це створювало дуже багато проблем.

Для того, щоб вирішити цю проблему, у новій Швейцарській федеральній конституції 1848 року було прописано, що новостворений Федеральний уряд буде єдиним у Швейцарії, хто випускатиме гроші. Через два роки вийшов федеральний закон про монетну систему, який ухвалено федеральними зборами 7 травня 1850 року, згідно з яким франк став єдиною офіційною грошовою одиницею в Швейцарії.

1865 року Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія об'єдналися в Латинський монетний союз і домовились обмінювати свої національні валюти у співвідношенні 4,5 грами срібла за 0,290322 грами золота. Пізніше встановлено співвідношення валют лише до золота (Золотий стандарт). Навіть після того, як монетний союз втратив свою силу в 1920-х роках і перестав існувати в 1927, Швейцарія дотримувалася цього співвідношення аж до 1967 року.

У XX столітті швейцарський франк традиційно відносився до валют податкових гаваней чи офшорних зон, з рівнем інфляції близьким до нуля і законодавчо закріпленими золотовалютними запасами на рівні мінімум 40 %. Проте, цю прив'язку до золота, що була впроваджена в 1920-х роках, скасовано в 2000 році у зв'язку з поправками до швейцарської конституції. Також на початку 2000-х, у рамках домовленостей з Європейським Союзом, послаблено банківську таємницю в швейцарських банках та активізовано обмін податковою інформацією з країнами ЄС.

Швейцарський франк протягом усієї своєї історії залишався одним з «найтвердіших» за курсом серед усіх валют у Європі та світі. Девальвація франка була зафіксована тільки 27 вересня 1936 року і була викликана Великою депресією, коли франк знецінився на 30 % слідом за англійським фунтом, доларом США і французьким франком. У другій половині XX століття швейцарський франк залишався й надалі одним з «найтвердіших» у світі — поряд з японською єною, а на початку 2000-х він випередив і єну.

Значне одномоментне зміцнення швейцарського франку відбулося 15 січня 2015 року. Воно було викликане захисними діями центробанку Швейцарії у відповідь на ризики від боргової кризи в єврозоні. Тоді франк виріс відносно всіх валют світу на 20-30 %.

Монети

Монети швейцарського франку карбуються Швейцарським монетним двором. Сьогодні в обігу перебувають монети номіналом в 5, 10, 20 рапенів/чентезимо/сантимів та 1/2, 1, 2 та 5 франків. Раніше випускалися також монети номіналом в 1 (до 2006 року) та 2 (до 1977 року) рапенів/чентезимо/сантимів.

Зображення	Номінал	Діаметр	Вага	Гурт	Матеріал
	5 рапенів	17.15 мм	1.8 г	гладенький	алюмінієва бронза
	10 рапенів	19.15 мм	3 г	гладенький	мельхіор
	20 рапенів	21.05 мм	4 г	гладенький	мельхіор
	1/2 франка	18.20 мм	2.2 г	ребристий	мельхіор
	1 франк	23.20 мм	4.4 г	ребристий	мельхіор
	2 франки	27.40 мм	8.8 г	ребристий	мельхіор
	5 франків	31.45 мм	13.2 г	випуклий наднапис «DOMINUS PROVIDEBIT» та 13 зірок	мельхіор

Нерегулярно випускаються ювілейні та тематичні пам'ятні монети, зазвичай номіналом 10, 20 та 50 франків, наприклад:

Зображення	Номінал	Діаметр	Вага	Гурт	Матеріал	Рік випуску	Опис
	10 франків	32.85 мм	15 г	ребристий	біметалеві, центр — мідно-нікелевий, кільце — алюмінієва бронза	2005	Гора Юнгфрау
	10 франків	32.85 мм	15 г	ребристий	біметалева, центр — мідно-нікелевий, кільце — алюмінієва бронза	2009	Швейцарський національний парк
	20 франків	33 мм	20 г	напис	срібло	2007	Фортеця «Мунот»
	50 франків	25 мм	11.2 г	напис	золото	2004	Гора Маттергорн

Банкноти

З 1995 року випускалися банкноти восьмої серії. Порівняно з попередньою серією був припинений випуск 500-франкових і започаткований випуск 200-франкових банкнот. Таким чином, на сьогодні випускаються банкноти номіналом 10, 20, 50, 100, 200 і 1000 франків. Усі банкноти сьомої серії можна було обміняти у відділеннях Національного банку Швейцарії до 30 квітня 2020 року.

Нижче наведено опис восьмої серії банкнот.

Аверс	Реверс	Номінал	Розмір	Домінуюючий колір	Лицева сторона	Дата відкликання
		10 франків	126 × 74 мм	жовтий	Ле Корбюзьє	2021
		20 франків	137 × 74 мм	Червоний	Артур Онеґґер	2021
		50 франків	148 × 74 мм	зелений	Софі Тойбер-Арп	2021
		100 франків	159 × 74 мм	блакитний	Альберто Джакометті	2021
		200 франків	170 × 74 мм	коричневий	Шарль Фердинанд Рамю	2021
		1000 франків	181 × 74 мм	фіолетовий	Якоб Буркгардт	2021

Починаючи з 2016 року вводиться нова дев'ята серія банкнот. Ескіз до банкнот створила швейцарська художниця і дизайнерка Мануела Пфрундер (Manuela Pfrunder). Однією з особливостей нових банкнот стало те, що між двома шарами спецпаперу вбудовується особливий прозорий пластиковий шар, який має ускладнити роботу фальшивомонетникам. Виведення з обігу старих банкнот буде проводитися поступово, у міру їхньої зношеності.

6 квітня 2016 року була представлена нова банкнота в 50 франків (введення в обіг відбулося 12 квітня). На банкноті розміщено зображення художниці Софі Тойбер-Арп. 5 травня 2017 відбулася презентація нової купюри в 20 франків (введення в обіг 17 травня). 18 жовтня 2017 — нової купюри в 10 франків, 15 серпня 2018—200 франків, 6 березня 2019—1000 франків, 12 вересня 2019—100 франків.

Аверс	Реверс	Номінал	Розмір	Домінуюючий колір	Дата випуску
		10 франків	123 × 70 мм	жовтий	18 жовтня 2017
		20 франків	130 × 70 мм	Червоний	17 травня 2017
		50 франків	137 × 70 мм	зелений	12 квітня 2016
		100 франків	144 × 70 мм	блакитний	12 вересня 2019
		200 франків	151 × 70 мм	коричневий	22 серпня 2018
		1000 франків	158 × 70 мм	фіолетовий	6 березня 2019

Швейцарський франк як резервна валюта

На початок XXI століття швейцарський франк займає восьме місце у світі за часткою в іноземних валютних резервах центробанків різних країн та обсягами торгівлі на міжнародному валютному ринку. Це викликано насамперед міцністю обмінного курсу швейцарської валюти. Також позитивно впливає дуже висока розвиненість та стійкість економіки Швейцарії, зокрема її фінансового сектору. Однак зазвичай на франк припадає не більше 0,3 % від загальносвітових валютних резервів центральних банків різних країн, що пояснюється невеликими розмірами країни і, відповідно, економіки (за розміром номінального ВВП Швейцарія у 2018 році займала 20-те місце у світі). З іншого боку слід зазначити, що швейцарський франк як резервна валюта є більш популярним серед приватних осіб (головним чином в країнах Європи), аніж в інституціях та компаніях. На підтвердження того виступає статистика Банку міжнародних розрахунків щодо обсягів торгівлі валют на міжнародному валютному ринку, у якій на швейцарський франк, станом на квітень 2019 року, припадала частка у 5 %.

Див. детальніше: Найпоширеніші валюти у світі.

Розподіл за валютами офіційних валютних резервів у світі:

	2023	2022	2021	2020	2019	2018	2017	2016	2015	2014	2013	2012	2011	2010	2009	2008	2007	2006	2005	2004	2003	2002	2001	2000	1999	1998	1997	1996	1995	1984	1983	1982	1980	1976	1972	1970
Долар США	58,44 %	58,52 %	58,80 %	58,92 %	60,75 %	61,76 %	62,73 %	65,36 %	65,75 %	65,17 %	61,28 %	61,50 %	62,69 %	62,24 %	62,15 %	63,77 %	63,87 %	65,04 %	66,51 %	65,51 %	65,45 %	66,50 %	71,51 %	71,13 %	71,01 %	69,28 %	65,10 %	61,98 %	58,96 %	65,8 %	68,5 %	68,4 %	67,2 %	76,6 %	78,6 %	77,2 %
Євро	19,94 %	20,37 %	20,59 %	21,29 %	20,59 %	20,67 %	20,17 %	19,14 %	19,15 %	21,21 %	24,21 %	24,07 %	24,44 %	25,76 %	27,70 %	26,21 %	26,13 %	24,99 %	23,89 %	24,68 %	25,03 %	23,65 %	19,18 %	18,29 %	17,90 %
Німецька марка																										13,79 %	14,48 %	14,67 %	15,75 %	12,1 %	11,2 %	12,4 %	14,8 %	8,8 %	4,6 %	1,9 %
Японська єна	5,69 %	5,54 %	5,52 %	6,03 %	5,87 %	5,19 %	4,90 %	3,95 %	3,75 %	3,55 %	3,82 %	4,09 %	3,61 %	3,66 %	2,90 %	3,47 %	3,18 %	3,46 %	3,96 %	4,28 %	4,42 %	4,94 %	5,04 %	6,06 %	6,37 %	6,24 %	5,77 %	6,71 %	6,77 %	5,4 %	4,7 %	4,6 %	4,3 %	2,1 %	0,1 %
Британський фунт	4,86 %	4,90 %	4,81 %	4,73 %	4,64 %	4,43 %	4,54 %	4,35 %	4,72 %	3,70 %	3,99 %	4,04 %	3,84 %	3,94 %	4,25 %	4,22 %	4,82 %	4,52 %	3,75 %	3,49 %	2,86 %	2,92 %	2,70 %	2,75 %	2,89 %	2,66 %	2,58 %	2,68 %	2,11 %	2,8 %	2,6 %	2,4 %	2,9 %	1,9 %	7,1 %	10,4 %
Канадський долар	2,59 %	2,39 %	2,38 %	2,08 %	1,86 %	1,84 %	2,03 %	1,94 %	1,78 %	1,75 %	1,83 %	1,43 %
Китайський юань	2,29 %	2,61 %	2,80 %	2,29 %	1,94 %	1,89 %	1,23 %	1,08 %
Австралійський долар	2,14 %	1,97 %	1,84 %	1,83 %	1,70 %	1,63 %	1,80 %	1,69 %	1,77 %	1,60 %	1,82 %	1,46 %
Французький франк																										1,62 %	1,44 %	1,85 %	2,35 %	1,0 %	1,1 %	1,3 %	1,7 %	1,6 %	0,9 %	1,1 %
Швейцарський франк	0,20 %	0,23 %	0,17 %	0,17 %	0,15 %	0,14 %	0,18 %	0,16 %	0,27 %	0,24 %	0,27 %	0,21 %	0,08 %	0,13 %	0,12 %	0,14 %	0,16 %	0,17 %	0,15 %	0,17 %	0,23 %	0,41 %	0,25 %	0,27 %	0,23 %	0,33 %	0,35 %	0,30 %	0,33 %	2,0 %	2,3 %	2,7 %	3,2 %	2,2 %	1,0 %	0,7 %
Нідерландський гульден																										0,27 %	0,35 %	0,24 %	0,32 %
Інші	3,85 %	3,48 %	3,09 %	2,65 %	2,51 %	2,45 %	2,43 %	2,33 %	2,82 %	2,78 %	2,78 %	3,20 %	5,33 %	4,27 %	2,88 %	2,20 %	1,83 %	1,81 %	1,74 %	1,87 %	2,01 %	1,58 %	1,31 %	1,49 %	1,60 %	4,50 %	3,86 %	4,48 %	4,87 %	10,9 %	9,6 %	8,2 %	5,9 %	6,8 %	7,7 %	8,7 %
	Джерела: World Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves Міжнародний валютний фонд (1995-2023), The evolution of reserve currency diversification, December 1986 Банк міжнародних розрахунків (1970-1984)

Валютний курс

Після скасування Бреттон-Вудської валютної системи в 1971 році і по сьогодні у Швейцарії використовується режим вільно плаваючого валютного курсу. Виняток становить тільки відрізок з 2011 по 2015 рік, коли фактично існувала прив'язка франка до Євро.

Швейцарський франк відомий міцністю валютного курсу, так з 1960 по 2019 рік він виріс відносно усіх головних валют світу:

• відносно японської єни на 35 %;
• долара США на 347 %;
• канадського долара на 511 %;
• австралійського долара на 613 %;
• шведської крони на 703 %;
• британського фунта стерлінгів на 849 %.

Відносно Євро з 1999 (коли він був запроваджений) по 2019 рік франк виріс на 48 %.. Відносно валют-попередників євро швейцарський франк також був найтвердішою валютою. Так, з 1960 по 1998 рік він зміцнів відносно:

• німецької марки на 26 %;
• австрійського шилінга на 43 %;
• нідерландського гульдена на 57 %;
• бельгійського франка на 116 %;
• французького франка на 260 %;
• іспанської песети на 647 %;
• італійської ліри на 740 %.

Єдиними широко вживаними фінансовими активами (але не валютами), відносно яких швейцарський франк знецінився, є золото та срібло. Номінальні ціни на ці метали у франках з 1960 по 2019 рік збільшилися на 863 % та 339 % відповідно.

Починаючи з 1999 року, на вартість швейцарського франка великою мірою впливає вартість євро, оскільки на країни Єврозони припадає значна частина зовнішньої торгівлі Швейцарії. Другим важливим фактором є репутація у світі швейцарського франка як надійної валюти-сховища у часи різних економічних потрясінь. У такі періоди (як наприклад фінансова криза 2008 року або послідувана після неї боргова криза в єврозоні) попит на валюту (і відповідно її обмінний курс) росте.

Графіки валютних курсів швейцарського франка по відношенню до Євро (з 1999 року) та Долара США (з 1990).
К-сть CHF за один EUR та USD відповідно.

Прив'язка до євро

З 2003 року курс швейцарського франка відносно євро коливався в діапазоні 1,5-1,6 CHF за євро. 6 вересня 2011 року, після масштабного зміцнення франка на валютному ринку, коли валюта оновлювала історичні максимуми до всіх валют світу, насамперед до євро, через масовий притік до Швейцарії європейських грошей від загроз боргової кризи в єврозоні, Національний банк Швейцарії провів ряд інтервенцій з ослаблення франка та повідомив, що не допустить подальшого зміцнення франка менш ніж 1,20 франка за євро.

15 січня 2015 року, о 09:30 за місцевим часом, центробанк, несподівано для валютного ринку, повідомив про скасування валютного порога до євро, що протягом наступних 10 хвилин викликало небувале зростання франка до всіх валют світу на 20-30 %, до деяких з яких оновивши історичні максимуми, зокрема до євро, долара США, британського фунта стерлінгів, японської єни, а також викликавши загальне розбалансування всього валютного ринку, коли курси передусім провідних валют протягом цих же 10 хвилин були збиті як до франка, так і один до одного. Після стрибка на ринку, франк протягом двох днів коригувався, ринок шукав справедливу ціну валюти. Несподівана новина також відбилася на фондовому ринку, на вартості акцій швейцарських експортно-орієнтованих компаній, переважно, зниженням, як, наприклад, Nestlé на 6,20 %, Hoffmann-La Roche на 8,62 %, Novartis на 8,68 %, а провідний національний фондовий індекс Swiss Market Index на 8,67 %, падіння наступного дня продовжилися.

Оскільки до цієї події не було передумов для скасування порога франка до євро, більша частина фондового ринку, а саме інвестфонди, банки, брокери та трейдери мали на цей момент відкриті позиції проти франка і через небувалу волатильність за всю історію валютного ринку, зазнали збитків, а низка фінансових установ і зовсім визнали себе неплатоспроможними перед своїми контрагентами та клієнтами, як, наприклад, британський форекс-брокер Alpari UK, американський FXCM та новозеландський Excel Markets. Рух котирувань франка був настільки швидким та несподіваним, що дилери просто не встигали встановлювати курс, через що постачальники брокерських послуг були змушені зупинити торги валютою, а утримувачі відкритих позицій по франку масово їх намагалися закрити, через що виникли перебої в роботі постачальників послуг, як, наприклад, німецького Deutsche Bank. Ринок назвав цю подію «Швейцарським шоком», а його довіру до національного банку було підірвано, оскільки всього за тиждень до події один із представників центробанку відкрито запевнив, що політика центробанку з приводу порога до євро мінятися не буде.

Зміцнення швейцарського франка стало великим тягарем для тисяч позичальників банків у Центральній та Східній Європі. Приблизно 550 тисяч іпотечних позик у Польщі, 150 тисяч у Румунії, 60 тисяч у Хорватії та 22 тисячі в Сербії було прив'язано до швейцарського франка через нижчі на той час відсоткові ставки. При тому, що доходи клієнти мали у їхніх національних валютах, які, разом з євро, знецінилися відносно франка. У підсумку таким позичальникам довелося виплачувати місячні платежі по кредитах у 1,5-1,6 рази більші ніж розраховували вони на це коли брали їх. На думку економістів, закономірно, що подібне трапилося саме у Східній Європі. Тут громадяни менш поінформовані про фінанси і вкрай незадовільно захищені державою. Також, можливо, багатьох клієнтів неповною мірою проконсультували, не згадавши про можливі валютні ризики.

У 2018 році, за три роки після скасування прив'язки, курс франка відносно євро повернувся до показників початку 2015 року. Це відбулося на тлі стабілізації фінансової ситуації у Єврозоні.

Поточний курс

Станом на 14 листопада 2024, валютний курс швейцарського франка (за даними ЄЦБ, МВФ та НБУ) становить 0,9369 франка за 1 євро (1,067 євро за 1 франк), 0,8895 франка за 1 долар США (1,124 долара США за 1 франк) та 0,02132 франка за 1 гривню (46,91 гривень за 1 франк).

Поточний обмінний курс CHF
На Minfin.com.ua(укр.)	AUD CAD CNY EUR GBP JPY USD UAH
На XE.com(англ.)	AUD CAD CNY EUR GBP JPY USD UAH
На fxtop.com(англ.)	AUD CAD CNY EUR GBP JPY USD UAH

Цікаві факти

• Монета номіналом у 10 швейцарських рапенів/чентезимо/сантимів є найстарішою у світі серед тих, що й досі перебувають в обігу в своєму незмінному дизайні. Її дизайн незмінюється з 1879 року — змінюється тільки дата випуску.
• Швейцарські банкноти — єдині на сьогодні в світі гроші, на яких зображення розташовані вертикально, а не горизонтально.
• Банкнота номіналом у 1000 швейцарських франків є другою в рейтингу найдорожчих банкнот у світі (після банкноти номіналом 10 тис. сінгапурських доларів). Цікаво, що на банкноти цього номіналу припадає близько 60 % вартості усієї готівкової маси швейцарських грошей, що перебувають в обігу і які, притому, майже не використовуються в повсякденних розрахунках. Вони натомість є зручним засобом зберігання заощаджень і, на думку експертів, більшість з них належать особам, що проживають за межами Швейцарії.

Вартість готівкової маси швейцарських монет і банкнот, станом на березень 2010 року (у млн. франків)
Монети	10 франків	20 франків	50 франків	100 франків	200 франків	500 франків	1000 франків	Загалом
2 695,4	656,7	1 416,7	1 963,0	8 337,4	6 828,0	129,9	27 637,1	49 664,0

Бібліографія

• Bernard Lescaze, Une monnaie pour la Suisse. Hurter, 1999. ISBN 2-940031-83-5
• Michel de Rivaz, The Swiss banknote: 1907—1997. Genoud, 1997. ISBN 2-88100-080-0
• H.U. Wartenwiler, Swiss Coin Catalog 1798—2005, 2006. ISBN 3-905712-00-8
• Swissmint, 150 років швейцарських монет: короткий історичний екскурс. (англ.) (інформація від 2 березня 2006)
• Swissmint, Чеканка швейцарських монет з 1850 року, 2000. (фр.) (нім.)
• Wenger, Otto Paul (1978) Introduction à la numismatique, Cahier du Credit Suisse, August 1978 (фр.).

Посилання

• Національный банк Швейцарії [Архівовано 16 січня 2011 у Wayback Machine.] (нім.) -(фр.) -(англ.) -(італ.)
• Швейцарський монетний двір [Архівовано 11 січня 2010 у Wayback Machine.] (нім.) -(фр.) -(італ.) -(англ.)
• Історичні та поточні банкноти Швейцарії [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.) (нім.) (фр.)