Appendix Vergiliana
Appendix Vergiliana | ||||
---|---|---|---|---|
Жанр | вірш[d] | |||
Форма | вірш[d] | |||
Автор | authors of Appendix Vergilianad | |||
Мова | латина | |||
| ||||
Appendix Vergiliana («Додаток до Вергілія») — комплекс поетичних текстів, які приписуються римському поетові Вергілію. Римський граматик Мавр Сервій Гонорат називає вісім [1], у римського історика Светлонія фігурують шість із них, окремі твори згадуються в інших античних авторів[2][3].
У науці немає єдиної думки про те, які тексти з цього списку дійсно належать перу Вергілія[4][3]. В епоху гіперкритицизму вважалося, що майже весь вміст Appendix Vergiliana — твори невідомих поетів, сучасників Вергілія чи представників пізнішої доби. З середини XX століття картина стала складнішою: є дві крайні точки зору (багато німецьких дослідників на чолі з Карлом Бюхнером виступали за гіперкритицизм, більшість італійців вважає, що весь Appendix дійсно написаний Вергілієм) і одна компромісна, згідно з якою список справжніх вергілієвих робіт може включати більше двох пунктів, а решта могла бути написана членами того ж літературного гуртка і, відповідно, теж має цінність для біографії поета[5].
- «Комар» — невелика поема, яку Вергілій написав, за даними Светонія, у 16-річному віці (на думку деяких дослідників, найпізніша з можливих датувань — середина 44 року до н. е. [6]). Її герой — пастух, який засинає на сонці, не помічаючи, як до нього повзе гадюка. Комар жалить пастуха, той прокидається, вбиває комара і помічає змію. Вбивши і її, людина ховає свого рятівника і пише віршовану епітафію на могильному камені [3]. Більшість дослідників бачить у цій поемі пародіювання стилю ритора Епідія, який навчав Вергілія ораторському мистецтву; Тадей Зелінський припустив, що це переклад з грецької [7]. Поема могла бути присвячена Гаю Октавію / Октавіану [8]: можливо, саме до нього Вергілій звертається кілька разів як до «святого хлопчика» [9] («Хлопчик святий, тобі ця пісня…» [10]). Втім, звучать голоси проти цієї гіпотези [11]. Більшість дослідників вважає, що поема була написана невідомим поетом «епохи Тіберія — Клавдія» [12].
- Скопа (Кіріс) — поема, що розповідає про Скіллу. Ця героїня грецьких міфів із любові до царя Крита Міноса занапастила свого батька, а після цього перетворилася на птаха. В окремих рядках є явна перекличка з Енеїдою, і це аргумент на користь того, що поема була написана вже після смерті Вергілія [13]. Згідно з однією з версій, Вергілій почав її писати, а закінчив пізніше інший поет, що залишився безіменним [14].
- Вірш « Прокляття», написаний на високому художньому рівні, може бути пов'язаний з тимчасовою втратою Публієм його мантуанських володінь [15]: ліричний герой проклинає свої «роздерті землі» [16], які йому доводиться залишити, і згадує кохану на батьківщині на ім'я Лідія [17]. І тут автором міг бути «неотерик» Публій Валерій Катон [18].
- Після І століття н. е. могли бути написані дидактична поема «Етна» та вірш «Люкарниця»[19]; «Етну», мабуть, приписали Вергілію тільки через те, що в «Енеїді» є емоційний опис цього вулкана [20].
- «Суміш» є невпорядкованою збіркою невеликих віршів, більшість яких могла бути написана Вергілієм у молодості (тільки одне відноситься до часу, коли поет писав «Енеїду»).
- Поема «Сніданок» (Moretum) [21] — побутоописний епос, в якому будні селянина зображені без будь-якої ідеалізації. Судячи з окремих рядків, «Сніданок» створено після «Георгік», і одні дослідники вважають, що автори двох поем дотримувалися схожих поглядів значення селянської праці, інші — що автор «Сніданку» сміється з Вергілія [22].
- ↑ Сервий, 2001.
- ↑ Гаспаров, 1979, с. 11—12.
- ↑ а б в Дуров, 2000, «Appendix Vergiliana».
- ↑ Гаспаров, 1979, с. 11—12.
- ↑ Гаспаров, 1979, с. 529—530.
- ↑ Бондаренко, 2018, с. 63.
- ↑ Гаспаров, 1979, с. 530—531.
- ↑ Бондаренко, 2018, с. 63—64.
- ↑ Бондаренко, 2018.
- ↑ Вергилий, 1979, Комар, 26.
- ↑ Межерицкий, 1994.
- ↑ Альбрехт, 2004, с. 777.
- ↑ Гаспаров, 1979, с. 535.
- ↑ Бондаренко, 2018, с. 64.
- ↑ Гаспаров, 1979, с. 542.
- ↑ Вергилий, 1979, Проклятия, 2.
- ↑ Бондаренко, 2018, с. 67.
- ↑ Машкин, 1949.
- ↑ Appendix Vergiliana. Архів оригіналу за 14 березня 2019. Процитовано 10 березня 2019.
- ↑ Бондаренко, 2018, с. 68.
- ↑ Бондаренко, 2018, с. 66—68.
- ↑ Ошеров, 1988, с. 124.
- Твори Вергілія у перекладі М. Білика і М. Зерова на сайті ae-lib.org.ua
- Вергілій. Буколіки, Георгіки, Енеїда
- Вергілій. Енеїда: Поема / пер. Михайла Білика. — Харків : Фоліо, 2003. — 350 с. — (Бібліотека світової літератури) — ISBN 966-03-1973-8.
- Philip Wentworth Buckham Miscellanea Virgiliana: in scriptis maxime eruditorum virorum varie dispersa, in unum fasciculum collecta. — = Printed for W.P. Grant. — 1825. — 308 pp. (англ.)
- Публий Вергилий Марон. Буколики. Георгики. Энеида. — М. : Художественная литература, 1979. — 550 с. (рос.)
- Мавр Сервий Гонорат. Комментарии к «Энеиде» // Вергилий. Энеида. — М. : Лабиринт, 2001. — С. 260—285. — ISBN 5-87604-127-0. (рос.)
- Альбрехт М. История римской литературы. — М. : Греко-латинский кабинет, 2004. — Т. 2. — 704 с. — ISBN 5-87245-099-0. (рос.)
- Бондаренко М. Вергилий. — М. : Молодая гвардия, 2018. — 336 с. — (Жизнь замечательных людей) — ISBN 978-5-235-04057-1. (рос.)
- Гаспаров М. Вергилий — поэт будущего // Вергилий. Буколики. Георгики. Энеида. — М. : Наука, 1979. — С. 5—34. (рос.)
- Дуров В. История римской литературы. — СПб. : Филологический факультет СПбГУ, 2000. — 624 с. — ISBN 5-8465-0013-7. (рос.)
- Машкин Н. Принципат Августа. Происхождение и социальная сущность. — М.-Л. : Издательство АН СССР, 1949. — 685 с. (рос.)
- Межерицкий Я. Поэзия и политика времени становления принципата // Nostos. Сборник статей и очерков, посвященный 65-летию жизни и творчества поэта и исследователя античности Георгиса Я. Велласа. — Афины, 2001. — С. 77—90. (рос.)
- Межерицкий Я. «Республиканская монархия»: метаморфозы идеологии и политики императора Августа. — М., Калуга : ИВИ РАН, КГПУ, 1994. — 444 с. (рос.)
- Ошеров С. Крестьянский быт в поэме «Moretum» // Быт и история в античности. — М. : Наука, 1988. — С. 114—126. (рос.)
Бібліотечні ресурси про Appendix Vergiliana |