Accipiter hiogaster

Accipiter hiogaster або мінливий яструб — хижий птах роду яструбів родини яструбових ряду яструбоподібних. Включає низку підвидів, яких раніше відносили до тасманійського яструба (Accipiter novaehollandiae), і яких виділили в окремий вид.

Опис

Довжина птаха становить 30–48 см, розмах крил 55-80 см. В залежності від підвиду вага варіюється від 175 до 439 г. Виду притаманний статевий диморфізм.

Забарвлення мінливих яструбів різноманітне навіть всередині окремих підвидів (так, підвид A. h. leucosomus має чотири морфи: звичайну, темну, білу і сіру). Зазвичай спина темного кольору, груди і живіт руді. Іноді стегна і живіт можуть бути поцятковані смужками і плямками.

Поширення і екологія

Мінливі яструби мешкають в тропічних лісах. Вони можуть мешкати на узліссях і в рідколіссі, на плантаціях кокосових пальм, в парках і садах, на висоті до 500 м над рівнем моря 9хоча можуть мешкати і в високогірних лісах на висоті до 1500 м над рівнем моря).

Мінливі яструби мешкають в Австралазії і Воллесії. Виділяють чотири основні географічні зони: південноіндонезійські острови (Молуккські і Малі Зондські), острів Нова Гвінея разом з архіпелагами Луїзіада і Д'Антркасто, архіпелаг Бісмарка і Соломонові острови з Бугенвілем.

Таксономія

Виділяють низку підвидів, однак класифікація вважається умовною. Імовірно, незабаром частину підвидів міливого яструба виокремлять як окремі види.

• A. h. sylvestris Wallace, 1864, поширений на західних і центральних Малих Зондських островах (від Сумбави до Алору);
• A. h. polionotus (Salvadori, 1889), поширений на островах Банда (на південь від Сераму) та на східних Малих Зондських островах (Дамар, Бабар і Танімбар);
• A. h. mortyi Hartert, 1925, ендемік острова Моротай (північні Молуккські острови);
• A. h. griseogularis (G. R. Gray, 1861), поширений на Хальмахері, Бачані і сусідніх островах (північні Молуккські острови);
• A. h. obiensis (Hartert, 1903), ендемік острова Обі (північні Молуккські острови);
• A. h. hiogaster (S. Müller, 1841), номінальний підвид, поширений на Серамі і сусідніх островах (південні Молуккські острови);
• A. h. pallidiceps (Salvadori, 1879), ендемік острова Буру (південні Молуккські острови);
• A. h. albiventris (Salvadori, 1876), поширений на островах Таянду і Кай (південні Молуккські острови);
• A. h. leucosomus (Sharpe, 1874), поширений на Новій Гвінеї та на сусідніх островах, зокрема Ару;
• A. h. misoriensis (Salvadori, 1876), ендемік острова Біак;
• A. h. pallidimas Mayr, 1940, поширений на островах архіпелагу Д'Антркасто;
• A. h. misulae Mayr, 1940, поширений на островах архіпелагу Луїзіада;
• A. h. lavongai Mayr, 1945, поширений на островах Новий Ганновер, Нова Ірландія і на острові Табар (північний схід архіпелагу Бісмарка);
• A. h. matthiae Mayr, 1945, ендемік островів Сент-Маттайас (північ архіпелагу Бісмарка);
• A. h. manusi Mayr, 1945, поширений на островах Адміралтейства (північний захід архіпелагу Бісмарка);
• A. h. dampieri (Gurney Sr., 1882), поширений на островах Умбой і Нова Британія (південь архіпелагу Бісмарка);
• A. h. lihirensis Stresemann, 1933, поширений на островах Ліхір і Танга (Нова Ірландія);
• A. h. bougainvillei (Rothschild e Hartert, 1905), поширений на Бугенвілі і Шортлендських островах (північ Соломонових островів);
• A. h. rufoschistaceus (Rothschild e Hartert, 1902), поширений на островах Шуазель, Санта-Ісабель і Нггела (центральні Соломонові острови);
• A. h. rubianae (Rothschild e Hartert, 1905), ендемік острова Нова Джорджія(центральні Соломонові острови);
• A. h. malaitae Mayr, 1931, ендемік острова Малаїта (південний схід Соломонових островів);;
• A. h. pulchellus (E. P. Ramsay, 1882), ендемік острова Гуадалканал (південний захід Соломонових островів).

Раціон

Мінливі яструби полюють на невеликих птахів, ссавців, рептилій. великих комах. Часто їхньою здобиччю стають невеликі великоноги, горлиці, шпаки-малюки.

Розмноження

Сезон розмноження триває з травня по грудень. На Новій Гвінеї яйця відкладають в липні-серпні. В кладці 2-3 яйця, інкубація триває близько місяця.

Збереження

це численний вид, поширений на великій площі. МСОп вважає його таким, що не потребує особливого збереження. Однак деякі підвиди можуть бути досить рідкісними.