AH-64 Apache

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Апачі (значення).
МакДоннел Дуґлас АН-64 Апач
McDonnell Douglas AH-64 Apache
Гвинтокрил AH-64D Apache Longbow зі складу 101-го авіаційного полку, базується на передову авіаційну базу «Спейчер», Ірак. 5 грудня 2005
Типударний вертоліт
РозробникHughes Helicopters
ВиробникHughes Helicopters (1975–1984)
McDonnell Douglas (1984–1997)
Boeing Defense, Space & Security (1997–по т.ч.)
Перший політ30 вересня 1975[1]
Початок експлуатаціїквітень 1986[2]
Статусексплуатується
Основні експлуатантиАрмія США
Роки виробництваз 1983
Виготовлено2000 і 2000-3">[3]
Вартість одиниціAH-64A: 20 млн.US$ (2007),
AH-64D (AH-64A модифікований): 18 млн. US$ (2007)[4]
ВаріантиAgustaWestland Apache
CMNS: AH-64 Apache у Вікісховищі
Країни-оператори AH-64 Apache

AH-64 Apache (укр. «Апа́чі»[5][a]) — американський основний ударний вертоліт, що перебуває на озброєнні армії США із середини 1980-х років.

Історія

[ред. | ред. код]

Успішне застосування AH-1 «Кобра» у В'єтнамі підтвердило життєздатність ідеї бойового гелікоптера. Водночас ситуація з майбутнім «спадкоємцем» «Кобри» залишалася невідомою. Амбітна та дорога програма AH-56 «Шайєнн» тривала близько десятиліття і була остаточно закрита в 1972 році. Спроби знайти тимчасову заміну у вигляді моделі «Сікорський S-67», модифікацій «S-61» та інших гелікоптерів також виявилися безуспішними. Нарешті в 1972 р. Армія США розпочала програму зі створення нового бойового гелікоптера (Advanced Attack Helicopter, AAH), призначеного в першу чергу для боротьби з танками противника в будь-який час доби і в поганих погодних умовах.

Основні вимоги, що висували до гелікоптера AAH:

  • Озброєння — 30-мм гармата M230, 16 протитанкових ракет AGM-114 або 4 установки з 19-ма 70-мм НАР Hydra 70
  • Екіпаж — 2 особи
  • Характеристики: розрахункова злітна маса — 7260 кг, швидкопідйомність — 12,7 м/с, дальність польоту з ПТБ — 1850 км
  • Навігаційне обладнання для польотів уночі та за поганих погодних умовах на висоті менше 30 м
  • Двигун — газотурбінний XT-700, що забезпечувало уніфікацію з військово-транспортним вертольотом UH-60, який розробляли
  • Система зниження ІЧ-випромінювання
  • Забезпечення бойової живучості гелікоптера. Зокрема нульова уразливість вертольоту при одиночному ураженні 12,7-мм кулею при швидкості 490 м/с і мінімізація уразливості при ураженні 23-мм ОФЗ снарядом. Можливість здійснення польоту упродовж, мінімум 30 хв, після завданої шкоди по будь-якій частині конструкції вертольота.
  • Передбачуваний термін служби — 15 років
  • Розрахункова вартість серійної машини — 14 млн доларів, собівартість виробництва 11–12 млн доларів.

Участь у конкурсі брали п'ять авіабудівних фірм: «Боїнг-Вертол», «Белл Гелікоптер», «Г'юз Гелікоптерз», «Локхід», «Сікорський». У червні 1973 року двом з цих фірм (Белл Гелікоптер та Г'юз Гелікоптерз) видали контракти на розробку й виробництво прототипів. Фірма «Белл» запропонувала YAH-63 (Модель 409), який представляв розвиток AH-1; прототип зробив перший політ 22 листопада 1975 року. Трохи раніше, 30 вересня, уперше злетів Hughes YAH-64, пілотував пілотами-випробувачами Робертом Феррі (Robert Ferry) та Рале Флетчером (Raleigh Fletcher). Під час проведених армією порівняльних випробувань зразок фірми Г'юз Гелікоптерз показав свою значну перевагу над конкурентом у швидкопідйомності та маневреності, і загалом його характеристики перевершували армійські вимоги. Вагому роль зіграла аварія YAH-63 в одному із випробувальних польотів. У грудні 1976 року було оголошено про перемогу в конкурсі фірми Г'юз Гелікоптерз з гелікоптером YAH-64.

Після перемоги в конкурсі фірма продовжила довготривалі випробування вертольота і впровадила низку змін у його конструкцію та бортове обладнання. Загалом обсяг літних випробувань склав 2400 годин. Через низку труднощів рішення про серійне виробництво було відтерміновано на два роки. Лише влітку 1981 року почалися військові випробування гелікоптера. Залучені екіпажі залишилися задоволені новою машиною, і 19 грудня того ж року було прийняте рішення про серійне виробництво гелікоптера під позначенням AH-64A та назвою «Апачі».

Для виробництва «Апачі» побудували завод у м. Меса (Аризона). Викочування першого серійного вертольота відбулося 30 вересня 1983 року, рівно через вісім років після першого польоту AH-64. Наступного року фірму «Г'юз Гелікоптерз» придбала корпорація «МакДоннел Дуґлас», до якої перейшло також і виробництво гелікоптера. «Апачі» стали надходити у війська та розподілялися по 18 вертольотів на ескадрилью. Перша ескадрилья досягла боєпридатності у липні 1986 року. З 1989 року «Апачі» почали надходити у Національну гвардію США. Серійне виробництво для потреб американських збройних сил було завершено у грудні 1994 року після побудови 827 вертольотів. Середня вартість одного гелікоптера ранньої модифікації AH-64A складає приблизно 14,5 млн доларів.

Станом на 2018 рік американські військовики не мали планів заміни AH-64 на новіші вертольоти. Імовірно, термін їхньої служби буде подовжений і вони залишатимуться на озброєнні до 2040 року[6].

Загалом було надано: 937 вертольотів у модифікації «А» до 1997 року, понад 1000 AH-64D з 1997 по 2013 рік та понад 500 AH-64E з 2011 року.[7]

Оператори

[ред. | ред. код]

Єгипет Єгипет

Греція Греція
Індія Індія
Індонезія Індонезія
Ізраїль Ізраїль
Японія Японія
Кувейт Кувейт
Марокко Марокко
Нідерланди Нідерланди
Катар Катар
Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Сінгапур Сінгапур
Південна Корея Південна Корея
 Республіка Китай
ОАЕ ОАЕ
Велика Британія Велика Британія
США США

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
ТТХ сімейства AH-64
AH-64A[16] AH-64D[17] AH-64D Longbow[17]
Технічні характеристики
Екіпаж 2
Довжина з обертовими гвинтами, м 17,76
Діаметр несучого гвинта, м 14,63
Діаметр рульового гвинта, м 2,79
Висота, м 3,84[1. 1] 4,66[1. 2] 4,95[1. 3]
Площа, оберту основного гвинта, м ² 168,11
База шасі, м 10,59
Колія шасі, м 2,03
Маса порожнього, кг 4 660 5 165 5 352
Маса нормальна злітна, кг[1. 4] 6 650 6 552 7 530
Маса максимальна злітна, кг 8 000 9 525 10 432[1. 5]
Маса палива, кг 1 108 2 712 в ППБ
Обсяг палива, л 1 421 4 × 871 в ППБ
Двигун 2 × ТВД General Electric
T700-GE-701 T700-GE-701C
Потужність, кінська сила (кВт) 2 × 1 695 (1 270) 2 × 1 890 (1 409)
Льотні характеристики
Максимально допустима швидкість, км/год 365
Максимальна швидкість, км/год 300 293 265
Практична дальність, км 690[1. 6] 482 407
Етапна дальність, км 2 020 1 899
Тривалість польоту 3,57 год[1. 7] 2 год 44 хв/8 год[1. 8]
Практична стеля, м 6 100 6 400 5 915
Теоретична стеля, м[1. 9] 4 085/3 100 4 570/3 505 4 170/2 890
Максимальна швидкопідйомність, м/с 12,27
Вертикальна Швидкопідйомність, м/с 12,7 7,5
Навантаження на диск, кг/м² 48,6 62,1
Максимальна експлуатаційна перевантаження 3,5/-1,0 g 3,5/-0,5 g
Озброєння
Гармата 30 мм M230 (625 постр./хв)
Боєкомплект до 1 200 патр.
Ракети «повітря-поверхня» 4 × 4 × AGM-114
НАР 4 × 19 × 70 мм Hydra
  1. ↑ До втулки несучого гвинта
  2. ↑ До датчика повітряних параметрів
  3. ↑ До вершини РЛС AN/APG-78 «Лонгбоу»
  4. ↑ Льотні характеристики дани для даних значень маси.
  5. ↑ У перегоночном варіанті, з повним запасом палива
  6. ↑ Без зовнішніх підвісок
  7. ↑ Без ППБ
  8. ↑ Без ППБ/з ППБ
  9. ↑ З використанням/без використання ефекту землі при нормальній злітній масі
Характеристики AH-64D в типових місіях (без РЛС AN/APG-78) [17]
A B C D E F G H
Тип протитанкова повітряне прикриття ескорт
Злітна маса, кг 6 552 7 158 7 728 6 874 7 813 6 932 7 867
маса палива, кг 727 1 029 902 1 063 745 1 086 741 1 077
Крейсерська швидкість, км/год 285 280 272 274 283 278 287 283
Висота польоту, м 1 220 610 1 220 610 1 220 610
Вертикальна Швидкопідйомність, м/хв 448 137 301 293 262 238
Тривалість польоту 1 год 50 хв 2 год 40 хв 1 год 47 хв 2 год 30 хв 1 год 50 хв 2 год 30 хв 1 год 50 хв 2 год 30 хв
Боєкомплект 4 × AGM-114;
320 патр.		 4 × AGM-114;
1200 патр.		 6 × AGM-114;
540 патр.		 16 × AGM-114;
1200 патр.		 4 × AGM-114;
1200 патр.		 4 × AGM-114;
19 × НАР;
1200 патр.		 19 × НАР;
1200 патр.		 38 × НАР;
1200 патр.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Від англ. Apache — апачі
    Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
    • A (attack) — ударний
    • H (helicopter) — гелікоптер
  1. ↑ Boeing Marks 25th Anniversary of Apache First Flight Sept. 30. Boeing. 2 жовтня 2000. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 29 липня 2012.
  2. ↑ Haynes, Mary L. and Cheryl Morai Young, ed. «Department of the Army Historical Summary, FY 1987, Chapter 5: Modernizing and Equipping the Army» [Архівовано 20 липня 2016 у Wayback Machine.]. Center of Military History, United States Army, 1995.
_3-0">↑ http://www.boeing.com/boeing/Features/2013/06/bds_apache_06_03_13.page
  • ↑ Modernizing the Army’s Rotary-Wing Aviation Fleet. Congressional Budget Office. November 2007. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 29 липня 2012.
  • ↑ Model Designation Of Military Aerospace Vehicles (PDF) (англійською) . Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
  • ↑ U.S. Army has no plans to replace AH-64 Apache attack helicopter. Defence Blog. 7 вересня 2018. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  • ↑ Boeing виготовив 2500-й гелікоптер AH-64 Apache. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 2 липня 2020.
  • ↑ а б в г д е ж и к л м н World Air Forces 2022. FlightGlobal. 2022.
  • ↑ The military balance 2021. James Hackett, International Institute for Strategic Studies. Abingdon, Oxon. 2021. ISBN 978-1-00-041545-2. OCLC 1239962384.
  • ↑ US aerospace major Boeing completes delivery of 37 military helicopters to India. Hindustan Times (англ.). 10 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  • ↑ India, US sign contract for additional Apache attack choppers. The Economic Times. 25 лютого 2020.
  • ↑ Morocco cleared to buy 36 Apache helos. Janes.com.
  • ↑ Jennings, Gareth (20 березня 2019). Qatar receives first Apache attack helicopter. Jane's 360. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 20 березня 2019.
  • ↑ Judson, Jen (23 лютого 2017). Saudi Arabian National Guard helicopter force takes shape. Defense News. Процитовано 27 лютого 2018.
  • ↑ Ripley, Tim (4 квітня 2019). Boeing takes over UK Attack Helicopter Training Company. Jane's. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 14 вересня 2021.
  • ↑ Пономарьов А. Н. та ін. Бойовий вертоліт вогневої підтримки наземних військ AH-64A «Апач» (США). — М. : Військове видавництво, 1986. — 39 p.
  • ↑ а б в Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — Jane's Information Group, 2004. — P. 863-597. — ISBN 0-7106-2614-2.

    • Посилання

    [ред. | ред. код]
    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: AH-64 Apache

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Ружицкий Е. И. Зарубежные вертолёты. — М.: АСТ; Астрель, 2002. — С. 382.
    • Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 11. — С. 11-17. — ISSN 0130-2701
    • Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 12. — С. 11-12. — ISSN 0130-2701
    гелікоптер Це незавершена стаття про гелікоптер.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=AH-64_Apache&oldid=43677282