Перейти до вмісту

9А39

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
9А39
Пуско-заряджальна установка 9А316 на залізничній платформі
Пуско-заряджальна установка 9А316 на залізничній платформі
ТипСамохідна пуско-заряджальна установка
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1979 — т. ч.
ОператориСРСР СРСР
Росія Росія
Україна Україна
Історія виробництва
ВиробникСРСР СРСР
Росія Росія (МЗіК)
Виготовлення1977 — т. ч.
Виготовлена
кількість
понад 5 150 одиниць
Характеристики
Вага35,5 т
Довжина9 960 мм
Ширина3 316 мм
Висота3 800 мм
Обслуга3 особи

Броняпротикульва
Головне
озброєння
8 х ЗКР 9М38
Двигун710 к.с.
Дорожній просвіт450 мм
Операційна
дальність
500 км
Максимальна глибина3 — 45 км
Швидкість65 км/год (шосе)
35 — 45 км/год (бездоріжжя)
Прохідність35° (підйом)
1,5 м (рів)
1 м (брід)

9А39 — радянська та російська пуско-заряджальна установка ЗРК 9К37 «Бук».

Опис конструкції

[ред. | ред. код]
Пуско-заряджальні установки ЗРК «Бук-М1» («Бук-М1-2») та «Бук-М2»
Всередині пуско-заряджальної установки

Основне призначення пуско-заряджальної установки 9А39 — перевезення, зберігання та запуск зенітних керованих ракет 9М38. Машина 9А39 здатна здійснювати запуск 4 зенітних керованих ракет, що знаходяться на пусковому пристрої, а також заряджати його з нерухомих ложементів, на яких розміщені ще 4 зенітні керовані ракети. Крім того, пуско-заряджальна установка здатна заряджати і розряджати самохідну вогневу установку 9А310. 9А39 поєднує в собі функції транспортно-заряджальної машини та пускової установки. Заряджання пуско-заряджальної установки зенітними керованими ракетами може здійснюватися з транспортної машини. Повний цикл перезаряджання 8 одиницями зенітних керованих ракет становить 26 хвилин.[1]

До складу пуско-заряджальної установки 9А39 входять такі складові[1]:

  1. Пусковий пристрій (9П315)
  2. Силовий слідкуючий привід (9И31)
  3. Апаратура синхронного зв'язку (частково запозичена з ЗРК «Куб»)
  4. Апаратура топоприв'язки та орієнтування (ТНА)
  5. Аналогова обчислювальна машина (АОМ)
  6. Пульт управління, щит розподілу живлення, агрегати живлення
  7. Система мовного зв'язку, магнітофон
  8. Кран (9Т321).

Ходова частина

[ред. | ред. код]

Як база використовується шасі виробництва ММЗ, що має позначення ГБТУ — «Об'єкт 577» (рос. Объект 577).[2]

Модифікації

[ред. | ред. код]

Машини на базі

[ред. | ред. код]
  • 9А316 — пуско-заряджальна установка ЗРК 9К317 «Бук-М2». Скорочено час заряджання самохідної вогневої установки до 13 хв. Також запроваджено можливість здійснення пуску ракет у складі секції спільно з радіолокаційною станцією підсвічування цілей 9С36. Бойова маса складає 38 тон.
  • 9А316Э — пуско-заряджальна установка ЗРК 9К317 «Бук-М2Э».
  • 9А316ЭК — колісний варіант пуско-заряджальної установки ЗРК 9К317ЭК «Бук-М2ЭК» на шасі МЗКТ.
  • 9А318 — дослідний зразок пуско-заряджальної установки ЗРК 9К317 «Бук-М2» із 8 готовими до пуску ракетами.
  • 9А320 — буксирований варіант пуско-заряджальної установки 9А316, виконаний на колісному напівпричепі ЧМЗАП[ru] (автопоїзд 9001), для буксирування тягачем типу КрАЗ. Маса напівпричепа складає 35 тон.[3]
  • 9А39МБ — пуско-заряджальна установка ЗРК «Бук-МБ». Білоруська модифікація пуско-заряджальної установки 9А39. Вперше продемонстрована на виставці МАКС-2005 у Жуковському.[4]

Пуско-заряджальні установки 9А316, 9А318 та 9А320 мають однакову цифрову обчислювальну систему та подібну апаратуру.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 245
  2. Русская Сила: Обозначения ГБТУ (рос.). Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 28 листопада 2010. [Архівовано 2010-11-25 у Wayback Machine.]
  3. Зенитный ракетный комплекс средней дальности 9К317 «Бук-М2» (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  4. Вестник ПВО: ЗЕНИТНЫЙ РАКЕТНЫЙ КОМПЛЕКС «БУК-МБ». Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 12 серпня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  • Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 245. — 11000 прим.

Посилання

[ред. | ред. код]