2А31

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2А31
ТипНарізна гаубиця
ПоходженняСРСР СРСР
Історія виробництва
РозробникОКБ-9
ВиробникЗавод № 9
Мотовиліхинські заводи
ВаріантиД-11, Д-12, Д-16, 2А31 (Д-32), 2А32
Характеристики
Вага1 440 кг
Довжина ствола4 270 мм
Калібр122 мм
ВідбійГідравлічне гальмо відкату
Пневматичний накатник
Підвищення-3 — 70
Темп вогню4 — 6 постр./хв
Дульна швидкість686 м/с
Дальність вогню
Ефективнадо 15 200 м
Максимальнадо 21 900 м
Система живленнянапівавтоматична

Д-32 (індекс ГРАУ — 2А31) — радянська 122-мм гаубиця. Розроблено в ОКБ-9 під керівництвом Федора Петрова.

Історія створення

[ред. | ред. код]

122-мм нарізна гаубиця розроблена в конструкторському бюро Заводу № 9 під керівництвом Федора Петрова на базі причіпної гаубиці 2А18 спеціально для самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика». Перші варіанти гармати були розроблені під внутрішньозаводськими позначеннями Д-11 та Д-12 у період з 1967 по 1972 роки. Після випробувань на стрільбових стендах як перспективний був прийнятий варіант Д-12, який отримав після доопрацювань позначення Д-32 та індекс ГРАУ 2А31. Гаубиця 2А31 використовувалася Радянською армією у складі САУ 2С1 «Гвоздика».[1]

Опис конструкції

[ред. | ред. код]

Основним призначенням гаубиці 2А31 є придушення та знищення живої сили противника як на відкритій місцевості, так і в укриттях польового типу, руйнування дзотів, формування проходів у мінних полях, а також боротьба з механізованими, артилерійськими та танковими підрозділами противника. Для ведення вогню використовуються постріли роздільно-гільзового заряджання.[2]

Ствол 2А31 складається з труби, казенника, ежектора та дулового гальма. Довжина труби становить 4 270 мм. На внутрішній частині ствола на довжині 3400 мм виконано 36 нарізів з прогресивною крутістю починаючи від 3°57' і закінчуючи 7°10'. Довжина зарядної камори становить 863 мм. Повна маса ствольної групи — 955 кг. Затвор гармати вертикально-клиновий, оснащений напівавтоматичним механізмом повторного зведення. На клині встановлено лоток із утримником, який запобігає випаданню снаряда зі ствола на великих кутах підвищення, а також полегшує ручне заряджання. При відкритті затвора, утримувач автоматично утоплюється в клин і не перешкоджає екстракції гільзи. Повна маса затворної групи становить 35,65 кг. Противідкотні пристрої складаються з гідравлічного гальма відкату веретенного типу заправленого рідиною «Стеол-М» або «ПОЖ-70» та пневматичного накатника, заправленого азотом або повітрям. Для стравлювання тиску при роботі в різних температурних діапазонах на гальмі відкату встановлено компенсатор пружинного типу. Циліндри гальма відкату закріплені у казеннику гармати. Максимальна довжина відкату становить 600 мм. Труба гармати скріплена з люлькою, що складається з двох обойм. У передній обоймі знаходиться кожух із закріпленими циліндрами противідкатних пристроїв. У середній частині розташовані кріплення для бронемаски із цапфами. До задньої частини люльки змонтовано огорожу. На правій щоці для командира є механізм блокування ручного спуску гармати, на лівій — система важелів з ручним спуском. Між щоками встановлено відкидну частину огорожі з електромеханічним механізмом дослання.[2]

Боєприпаси

[ред. | ред. код]
Номенклатура боєприпасів[3][4][5][6][7][8][9]
Індекс пострілу Індекс снаряду Індекс заряду Маса снаряду, кг Маса ВР/ОР, кг Маса пострілу, кг Початкова швидкість снаряду, м/с[вин. 1] Максимальна дальність стрільби, км
Кумулятивні
3ВБК3 3БК6(М) 4Ж9 29,6 680 2
3ВБК9 3БК13 4Ж9/4Ж32 18,2 1,8 27,5 726 1
3ВБК12 3БК6(М) 4Ж32 2
3ВБП3 3БП1 4Ж8 14,08 22,0 740 2
Осколково-фугасні
3ВОФ5 53-ОФ-462(Ж) 4Ж9/4Ж20 21,7 3,67 29,3 690 15,2
3ВОФ6 53-ОФ-462(Ж) 4Ж10/4Ж21 21,7 3,67 27,9 565 12,8
3ВОФ14 3ОФ7/3ОФ8 4Ж9/4Ж20 21,7 2,98 29,3 690 15,2
3ВОФ15 3ОФ7/3ОФ8 4Ж10/4Ж21 21,7 2,98 27,9 565 12,8
3ВОФ29 3ОФ24(Ж) 4Ж9 21,76 3,97 29,4 690 15,2
3ВОФ29-1 3ОФ24(Ж) 4Ж32 21,76 3,97 29,6 690 15,2
3ВОФ30 3ОФ24(Ж) 4Ж10 21,76 3,97 28,5 565 12,8
3ВОФ30-1 3ОФ24(Ж) 4Ж31 21,76 3,97 28,2 565 12,8
3ВОФ47 53-ОФ-462(Ж) 4Ж32 21,7 3,67 28,4 690 15,2
3ВОФ48 53-ОФ-462(Ж) 4Ж31 21,7 3,67 27,2 565 12,8
3ВОФ81 3ОФ56(-1) 4Ж9(-1) 21,76 4,05 29,3 690 15,2
3ВОФ82 3ОФ56(-1) 4Ж10(-1) 21,76 4,05 27,9 565 12,8
Керовані
«Китолов-2М»[ru] К122 5,3 28 13,5
Шрапнельні
3ВШ1 3Ш1 54-Ж-463М/4Ж11 21,76 2,075 29,6 15,2
3ВШ4 3Ш1 4Ж10 21,76 2,075 27,9 12,8
Хімічні
53-ХСО-462Д 23,1 3,3[вин. 2]
53-ХСО-463Б 22,2 1,325[вин. 3]
Димові
3ВД2 3Д4(М) 4Ж9/4Ж20/4Ж32 21,76 — 29,3 690 15,2
3ВД3 3Д4(М) 4Ж10/4Ж21/4Ж31 21,76 — 27,9 565 12,8
Освітлювальні
3ВС2 53-С-463(Ж) 4Ж9/4Ж20 21,96 — 29,5 687 15,2
3ВС3 53-С-463(Ж) 4Ж10/4Ж21 21,96 — 28,1 562 12,8
3ВС12 3С4(Ж) 4Ж9/4Ж20 29,35
3ВС13 3С4(Ж) 4Ж10/4Ж21 27,95
Агітаційні
3ВА2 3А1(Д)(Ж)(ДЖ) 4Ж9/4Ж20/4Ж32 21,5 — 29,3 697 15,2
3ВА4 3А1(Д)(Ж)(ДЖ) 4Ж10/4Ж21/4Ж31 21,5 — 27,5 570 12,8
Холості
4Х23-1 — 4Х23 — — — — —
Іноземні[10]
Постановник перешкод КХ/УКХ спільного виробництва Росії та Болгарії Стандартні 21,76 — 15
ОФС виробництва Ірану 122 mm HE Стандартні 20,5 3,55 15,6
ОФС виробництва Китаю Type 54 Стандартні 3,5
ОФС виробництва Китаю Type 83 Стандартні 28,5 618 15,6
ОФС виробництва Югославії M55 Стандартні 515 11,8
ОФС із донним газогенератором виробництва Хорватії HE M95 super charge 718 17,133
АР ОФС виробництва Хорватії та Китаю ERBB 122 HB super charge 735 20,05-21,9

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • 2А32 — модифікований варіант 2А31 для встановлення в авіадесантну самохідну гаубицю 2С2 «Фіалка». Гаубиця відрізнялася від базового варіанта пневматичним досилачем та новим накатником. Роботи над 2А32 були припинені разом із роботами над САУ 2С2 «Фіалка».[1]
  • Д-16 — модифікована версія 2А31 із застосуванням напівавтоматичного поршневого затвора, пластичного обтюратора та картузного методу заряджання. Причиною розробки була сильна загазованість бойового відділення 2С1 під час ведення вогню. У ході випробувань було виявлено низку дефектів конструкції. Після усунення зауважень модифікована гаубиця отримала індекс Д-16М.[1][6]
    • Д-16М — подальша модернізація гармати Д-16. Пневматичний досилач замінений на електромеханічний. Збільшено обсяг камори для розміщення більшого заряду та застосування снарядів з покращеною аеродинамікою. Уніфікація гармати Д-16М з базовим варіантом становила близько 60 %. Дальність ведення вогню осколково-фугасними снарядами було підвищено до 18 км. Однак, цей варіант, на думку Міністерства оборонної промисловості СРСР, виявився низькоефективним і в 1972 році роботи над Д-16М були закриті. Замість Д-16М було прийнято рішення використовувати гільзи з покращеною обтюрацією, крім того на 2А31 було встановлено потужніший ежектор. Отриманий науково-технічний доробок з цих робіт було рекомендовано використовувати при розробці картузних варіантів артилерійської системи «Гіацинт» (самохідної — 2С11 «Гіацинт-СК», та причіпної — 2А53 «Гіацинт-БК-1»).[1][6]
  • HM51 — іранська копія гаубиці 2А31 для САУ Raad-1[en].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г А. В. Карпенко, «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 3—9 (рос.)
  2. ↑ а б 2А31.ТО. 122-мм Гаубица 2А31. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 4—8 (рос.)
  3. ↑ А. В. Карпенко, «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 4, 48 (рос.)
  4. ↑ Таблица стрельбы 122-мм гаубицы Д-30 (рос.)
  5. ↑ 122-мм гаубица Д-30 (2А18). Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 3. Боеприпасы, стр. 8—11 (рос.)
  6. ↑ а б в А. Б. Широкорад. Самоходки. 122-мм самоходная гаубица 2С1 «Гвоздика» // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 1996. — № 6. — С. 18—20.
  7. ↑ Jane's Ammunition Handbook 2001—2002 (англ.)
  8. ↑ Тимофеев М. Химическая мина под Россией (рос.). Газета «Независимое военное обозрение». Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 30 червня 2013.
  9. ↑ Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 18. Химические боеприпасы. Группа 13. Класс 1320. Боеприпасы и артиллерийские выстрелы калибром свыше 125-мм. 152-мм химический артиллерийский снаряд. — М. : Издательский дом «Оружие и технологии», 2006. — Т. Том 12. — С. 445. — ISBN 5-93799-023-4.
  10. ↑ 122 mm RH-Alan ER 122 HB HE frag and ERBB 122 HB ERFB rounds (Croatia), Field artillery (англ.). Jane's. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 грудня 2012. [Архівовано 2013-09-27 у Wayback Machine.]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На максимальному заряді.
  2. ↑ Отруйна речовина Р-43 (в'язкий люїзит).
  3. ↑ Отруйна речовина Р-35 (зарин).

Література

[ред. | ред. код]
  • 2А31.ТО. 122-мм Гаубица 2А31. Техническое описание и инструкция по эксплуатации / Под ред. И. М. Медведева. — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1984. — С. 4—8.
  • А. В. Карпенко. Оружие России. Современные самоходные артиллерийские орудия. — СПб. : Бастион, 2009. — С. 4—9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2А31&oldid=43972625