Ґрам (меч)
Ґрам (давньоісл. Gramr) — меч Сіґурда-Зіґфріда, а перед тим його батька — Сіґмунда, згадується в «Сазі про Вьольсунґів», «Старшій Едді», «Молодшій Едді», еддичній «Пісні про Гюндлю», «Пасмі про Норна-Ґєста».
_by_Johannes_Gehrts.jpg)
Цей меч спочатку перебував у Одіна. Одного разу, коли в залі конунґа Вьольсунґа був бенкет, Одін увійшов до зали у вигляді людини в плащі, сліпої на одне око, й тримав у руках меч. Він підійшов до родового дерева (Barnstokk) Вьольсунґів — величезної яблуні, яка росла посеред зали, й встромив у неї меч, сказавши, що той, хто витягне його звідти, матиме найкращий меч, який коли-небудь бачили.[1].Ніхто не зміг витягнути цього меча, крім Сіґмунда: «Й от підійшов Сіґмунд, син конунґа Вьольсунґа, схопив меч й вирвав його зі стовбуру, ніби він там лежав вільно, очікуючи на Сіґмунда.»[2]Про цю подію згадується також в «Пісні про Гюндла»: «…Шолом дав він [Одін] Гермодові, / дав й кольчугу, / Сіґмундові меча / нищівного вручив він.»[3]
Далі конунґ Сіґґейр пропонує Сіґмундові за цей меч міру золота, яка втричі перевищує вагу меча, але герой відмовляється. Внаслідок між Сіґґейром та Сіґмундом (він був швагром Сіґґейра) розпалюється сварка. Сіґмунд мусив ховатися в лісі. Одного разу Сіґґейрові все ж таки вдалося полонити Сіґмунда та його сина Сінфйотлі.Сіґґейр заковує їх в ланцюги й вирішує поховати заживо. Його люди викопують величезну яму й вкидають туди Сіґмунда з сином, їх розділяють кам'яною плитою й збираються насипати курган. Але тут приходить дружина Сіґґейра (сестра Сіґмунда) — Сіґню й кидає до ями оберемок соломи. Сіґґейр цього не помічає. Над ямою роблять курган, закриваючи яму дерном й насипаючи землю. Сінфйотлі думає, що в сіні їжа, але знаходить там меч Сіґмунда. Він вганяє меч в кам'яну плиту й вони з Сіґмундом перепилюють її: «От увігнав Сінфйотлі лезо це в плиту й натиснув міцно — й меч пробиває каміння. Схопився тут Сіґмунд за лезо, й почали вони пиляти плиту цю, й не зупинялися, поки не перепиляли, як в пісні говориться: Камінь величезний міцно ріжуть / Сталлю Сіґмунд та Сінфйотлі.»[4] Звільнившися, Сіґмунд незабаром вбиває Сіґґейра й стає конунґом. Також в «Беовульфові» оповідається про битву Сіґмунда з драконом, якого він вбив своїм мечем: «…І йому пощастило: / гостролезий клинок, / благородний меч / уразив дракона, / і пришпилив до скелі…»[5]
Меч Сіґмунда зламався у битві героя з конунґом Люнґві, вдарившись в спис Одіна. Конунґ Люнґві збирає велике військо, аби помститися за свого батька Гундінґа. Він приходить у володіння Сіґмунда й викликає того на битву. Сіґмунд, зібравши своє військо, виходить назустріч Люнґві й між військами відбувається герць. Сіґмунд б'ється попереду й багатьох вбиває своїм мечем. З війська Люнґві виходить людина в синьому плащі (Одін[6]) й замахується на Сіґмунда списом, меч при зіткненні зі списом ламається: «А коли протривав бій той певний час, з'явився на полі тому муж в насунутому капелюсі; був він сліпий на одне око й у руці в нього — спис. Цей муж виступив назустріч конунґові Сіґмунду й замахнувся на нього списом. А коли конунґ Сіґмунд вдарив з усіх сил, зіткнувся меч зі списом тим й зламався навпіл на дві частини.»[7] Потім Сіґмунда було смертельно поранено, а його військо — розбито. Дружина Сіґмунда — Гйордіс приходить на поле битви й бачить Сіґмунда, що помирає, той передає їй уламки свого меча й каже, що незабаром в неї народиться син Сіґурд, й з цих уламків для нього буде виковано меч Ґрам.[8]
Незабаром в Гйордіс народився син Сіґурд. Він виховувався в коваля Реґіна. Реґін хотів, аби Сіґурд вбив Фафніра й здобув його скарб. Тоді Сіґурд просить викувати йому меч, рівного якому не було б в світі. Реґін тричі виковує йому меч, але Сіґурд кожного разу ламає його ударом по ковадлу. Побачивши, що в Реґіна нічого не вийде, Сіґурд йде до матері й просить в неї уламки меча Сіґмунда. Реґін перековує ці уламки в новий меч — Ґрам. Сіґурд б'є цим мечем по ковадлові й розрубує його навпіл. По тому він пішов до Рейну[9] зі згортком вовни, він кинув згорток проти течії, й підставив меч, той розсік згорток навпіл.[10] Сіґурд збирає військо й пливе мститися Люнґві та його рідні. Під час битви Сіґурд вражає своїм мечем більшість ворогів та вбиває синів Гундінґа: «…й от іде Сіґурд просто до стягів, а в руках в нього меч той Ґрам; посіче він людей та коней й виходить назустріч полкам, й обидві руки в нього у крові по плечі… Вдарив тоді Сіґурд конунґа Люнґві й розсік його шолом й голову, й живіт під латами; й по тому він розрубав Гйорварда, брата його, навпіл, а після перебив усіх синів Гундінґа, які ще лишались в живих, й більшу частину їх війська.»[11]. Після цього Сіґурд вбиває своїм мечем Фафніра, вражаючи його в живіт, єдину вразливу частину на тілі дракона.
Ґрамом Сіґурд розсікає кольчугу валькірії, що спить, Брунгільд (Сіґрдріви), аби розбудити її.[12] Коли конунґ Ґуннар сватався до Брунгільд, умовою якої було проскакати через стіну вогню, він заручився підтримкою Сіґурда, й вони помінялися зовнішніми виглядами. На своєму коні Ґрані він проскакав через вогонь. Сіґурд під виглядом Ґуннара зіграв весілля з Брунгільд, й коли вони лягали на шлюбне ложе, Сіґурд поклав між нею та собою оголений Ґрам. Потім вони з Ґуннаром повернулись до своїх попередніх виглядів.[13] Згідно з «Пряддю про Норну-Ґесте» Сіґурд також зустрічається з велетнем Старкадом Сторверксоном, який був у військові синів Ґандальва, що воювали проти Сіґурда. Старкард вийшов зі свого війська й напав на військо Сіґурда. Тоді Сіґурд сам вийшов проти йотуна. Дізнавшися, що перед ним Сіґурд, велетень кинувся тікати, але Сіґурд вибив йому два зуба: «Тоді Старкад хотів втекти, але Сіґурд розмахнувся, підійняв догори меч Ґрам й руків'ям вибив у нього два корінних зуба. Це був жорстокий удар…»[14]
Коли Ґотторм загнав меч в серце Сіґурдові, який спав, смертельно поранений Сіґурд кинув йому услід Ґрам, який розсік Ґотторма навпіл: «Помститись хотів / войовничий конунґ / й меча свого кинув / в юнака нерозумного: / з силою Ґрама кинуто в Ґотторма, / світлий клинок / рукою сміливого. / Навпіл було / розсічено вбивцю, / геть голова / відлетіла з плечима, / підкосилися ноги, / назад завалились.»[15] Ґрамом вбиває себе Брунгільд на поховальному вогні Сіґурда й заповідає поховати цей меч разом з ними: «Й хай лежить / поміж нами / гострий клинок, / як ночі колишні / коли ми з Сіґурдом / разом лежали / й називалися / жінкою й мужем».[15]
Ґрам міг легко розсікти лати та шоломи, рубати каміння й навіть ковадло без будь-якої шкоди для себе. Іноді здавалося, що з леза Ґраму виходить вогонь: «От змайстрував Реґін меч, й коли витягнув він його з горна, здалося ковалевим підмайстрам, ніби полум'я б'є з леза меча»[16] Ґрам був у довжину сім п'ядей, що складає 1,40 м.[17] Іноді Ґрам ототожнюють з мечем Зіґфріда в «Пісні про Нібелунгів» — Бальмунґом.
Дослідники зіставляють ім'я меча — «Gramr» з давньоісландським словом gramr — «ворожий», «сердитий».[18]
В музичній тетралогії Ріхарда Ваґнера «Перстень Нібелунга», яка в дечому подібна на «Сагу про Вьольсунґів», меч Сіґмунда та його сина Зіґфріда названо Нотунґом (нім. Nothung). Як й Ґрам, він був переданий Вотаном Сіґмундові, зламаний з його волі й був заново перекований його сином Зіґфрідом.
Мотив зламаного, а по тому перекованого меча в деяких творах фентезійної літератури XX століття. Так у відомих романах Толкіна «Володар перснів» та «Сильмариліон» фігурує меч Нарсіл, зламаний у битві з Сауроном й по тому знову перекований Елрондом для Арагорна під новим іменем Андуріл. Імовірно, більше, аніж легендою про короля Артура, Толкін був натхненний переказами про Вьольсунґів.[19]
Також меч Ґрам з'являється в багатьох сучасних комп'ютерних іграх: Bladur's Cate 2; під іменем «Glam» з'являється в грі SoulCalibur як зброя персонажа Зіґфріда Шатауффена (Siegfried Schatauffen); Valkyrie Profile; Magicka. Також з'являється в манґа: Saint Seiya, Rune Scare.
Мотив розсічення мечем ковадла зустрічається також в естонському епосі «Калевіпоег»
- ↑ Сага о Вельсунгах.,пер Б. И. Ярхо,М.:Л.,"Academia",1934.Глава 3
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 3, тут і далі — переклад Ілька Біленко-Шумахера (якщо іншого не зазначено).
- ↑ «Старша Едда», «Додаткові пісні».
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 8.
- ↑ «Беовульф».
- ↑ Потім Сіґмунд каже: «…не хоче Одін, аби ми оголяли меч, адже він сам його розбив.» («Сага про Вьольсунґів», глава 12).
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 11.
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 12.
- ↑ Старшая Эдда. Речи Регина, пер. А. И. Корсуна,М.-Л.,АН СССР,1963.
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 15; «Старша Едда», «Мова Реґіна»; Младшая Эдда,Язык поэзии, пер. О. А. Смирницкой,Л.,"Наука",1970.
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 17.
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 21; «Старша Едда», «Мова Сіґрдріви»; «Молодша Едда», «Мова поезії».
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 29; «Молодша Едда», «Мова поезії».
- ↑ «Пасмо про Норна-Ґєста», глава 7.
- ↑ а б «Старша Едда», «Коротка пісня про Сіґурда».
- ↑ «Сага про Вьольсунґів», глава 15.
- ↑ William Morris,Eiraskr Magnaosson,The Story of the Volsungs & niblungs,Londres:FS Ellis,1870,Chapitre 22,p.
- ↑ Snorri Sturluson,Francois-Xavier Dillmann,L'Edda: recifs de mythologie nordique,Paris,Callimard,1991,p.
- ↑ Rudolf Simek,Mittelerede:Tolkien und die germanische Mythologie,C.H.Beck,2005,p.173.