Перейти до вмісту

Я буду плакати завтра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Я буду плакати завтра
I'll Cry Tomorrow
Жанрбіографічний фільм, драма
РежисерДеніел Манн
ПродюсерЛоуренс Вайнгартен
Сценарист
У головних
ролях
ОператорАртур І. Арлінг
КомпозиторАлекс Норт
МонтажГарольд Ф. Кресс
Художник
КінокомпаніяMetro-Goldwyn-Mayer
Дистриб'юторMetro-Goldwyn-Mayer і Netflix
Тривалість117 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША
Рік1955
Кошторис$2,147,000
Касові збори$7,727,000
IMDbID 0048191
CMNS: Я буду плакати завтра у Вікісховищі

Я буду плакати завтра (англ. I'll Cry Tomorrow) — американський біографічний фільм, драма режисера Деніела Манна 1955 року.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Позбавлена ​​нормального дитинства її честолюбною матір'ю, Кеті, Лілліан Рот стає зіркою Бродвею і Голлівуду, коли їй не виповнилося й двадцяти років. Напередодні весілля, Девід Тредман, закоханий в неї з дитинства, помирає в лікарні, і Лілліан робить свій перший ковток алкоголю. Перший з багатьох в майбутньому, які зробили з неї алкоголіка. Вона набуває недовгий шлюб з інфантильним курсантом авіашколи, Уоллі, що пішов за цим розлучення. Новий шлюб з садистом і доречним Тоні Бардеманом. Після невдалої спроби самогубства Берт МакГір, з товариства Анонімних Алкоголіків, приходить їй на допомогу і допомагає знайти дорогу назад, на щастя, після шістнадцяти років життя в світі алкогольного кошмару, не рахуючи перші двадцять з її матір'ю.

У ролях

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]