Перейти до вмісту

Яхія Олександр

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Яхія Олександр
осман. شاهزاده يحيى
Народився1585_—_[[:ABC-CLIO|ABC-CLIO]]._—_Т. 47._—_С. 280.[[d:Track:Q667886]]-1">[1], 1589[[:Куліш_Пантелеймон_Олександрович|Куліш П.]]_Материалы_для_истории_воссоединения_Руси_—_[[:d:Q55658722|''(untranslated)'']],_1877._—_С. 164._—_322 с.[[d:Track:Q2382842]][[d:Track:Q55658722]]-2">[2] або невідомо
Магнісія, Фессалія[d], ГреціяGroot A. H. d._[https://books.google.ru/books?id=TadtAAAAMAAJ_Uitgaven_van_het_Nederlands_Historisch-Archaeologisch_Instituut_te_İstanbul]_—_1978._—_Т. 43-44._—_С. 320.-3">[3] або невідомо
Помер1649
Котор, Чорногорія
КраїнаОсманська імперія
Діяльністьсамозванець
БатькоМурад III або невідомо[[:d:Q28914075|Benzoni G.]]_[https://www.treccani.it/enciclopedia/elenco-opere/Dizionario_Biografico_JACHIA]_—_2004._—_Vol. 61.[[d:Track:Q1128537]][[d:Track:Q28914075]]-4">[4]
Брати, сестриМехмед III

Яхія (або Ях'я) Олександр (тур Şehzade Yahya, шехзаде Ях'я; бл. 23 жовтня 1585[5][6]1649[7]) — турецький авантюрист, самозванець, видавав себе за представника султанського роду Османів. Претендент на турецьке султанство під час Босфорської війни[8].

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Мав турецько-грецького походження, його мати — грекиня, православна, а відтак мав підтримку грецького населення Константинополя[9]. Загалом, мав на меті зруйнувати Османську імперію та очолити нове Грецьке царство [10].

Видавав себе за сина турецького султана Мурада ІІІ (помер в січні 1595) і грекині Єлени з візантійської імператорської династії Комніних. За власними словами, був врятований матір'ю тим, що вони разом втекли з Топкапи, коли помер батько Яхії і в столицю мав приїхати старший син Мурада ІІІ — Мехмед, який стратив всіх своїх братів згідно закону Фатіха[6][11].

Від 1603 р. активний організатор антиосманської християнської коаліції в Західній Європі. В Європі був відомий як «Олександер, граф Чорногорський». У 1620 роках зробив спробу організувати військову коаліцію проти Туреччини, до якої входили б запорозькі та донські козаки, військові сили претендента на кримський престол Шагін-Гірея.

У 1624-25 побував у Києві в митрополита Й. Борецького та на Запоріжжі, де пробував схилити козаків до походу на Стамбул. Деякий час жив на Запорожжі. На початку 1625 з метою залучити до цього плану Московію Й. Борецький вислав до царя Михайла Федоровича козацьке посольство, у складі якого був і посланець Я. Марко Македонянин. Після невдачі козацького посольства до Москви (цар не погодився приєднатись до антитурецької коаліції) Яхія, очевидно, відмовився від свого плану й через Путивль, Мценськ і Архангельськ виїхав за кордон. В подальшому був активним учасником організації антитурецької коаліції. Найбільшу підтримку отримав з боку північно-італійських монархів. Часто перебував на Балканах з метою організації антиосманських повстань. Під час останнього відвідування Балкан 1649 року був поранений і помер. Поховали його за державний рахунок[12].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина: Анна Катерина Кастріотта (народ. 1608 р.[13]), дочка графа П'єро Дрівасто, нащадка Скандербега[14].

Син: Мауріціо (1635, Турин—1693, Пальманова)[15][14].

Дочка: Олена (1638, Турин—1697); з 1658 одружена з пизанським дворянином Андреа Б'яджі[16].

Дивіться також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
_2-0">↑ Куліш П. Материалы для истории воссоединения Руси(untranslated), 1877. — С. 164. — 322 с.
  • Groot A. H. d._[https://books.google.ru/books?id=TadtAAAAMAAJ_Uitgaven_van_het_Nederlands_Historisch-Archaeologisch_Instituut_te_İstanbul]_—_1978._—_Т. 43-44._—_С. 320.
  • _3-0">↑ Groot A. H. d. Uitgaven van het Nederlands Historisch-Archaeologisch Instituut te İstanbul — 1978. — Т. 43-44. — С. 320.
  • [[:d:Q28914075|Benzoni G.]]_[https://www.treccani.it/enciclopedia/elenco-opere/Dizionario_Biografico_JACHIA]_—_2004._—_Vol. 61.[[d:Track:Q1128537]][[d:Track:Q28914075]]
  • _4-0">↑ Benzoni G. JACHIA — 2004. — Vol. 61.
  • Modern history abstracts, 1450-1914. — ABC-CLIO. — Т. 47. — С. 280. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  • а б Kosovo, A Short History (1998), Noel Malcolm -- Harper Perennial - pp. 121 - 122. ISBN 978-0-06-097775-7
  • Malcolm, 2002. p. 124. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  • Глава VII «Константинопольский» поход Яхьи // В.Королев. Босфорская война‎. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 16 серпня 2013.
  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  • Відносини українських козаків із Кримським ханством і Туреччиною, Зовнішня політика України - Кучик О.С. Бібліотека українських підручників. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  • (en) James P. Krokar, "Maps in the Service of an Anti-Ottoman Crusade", Imago Mundi 60:1:23-38 (2008) JSTOR:40234115 p.29
  • Catualdi, 2013. p. 293. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  • Catualdi, 2013. p. 306. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  • а б Giammanco A.D. (Self) Fashioning of an ottoman cristian prince: Jachia ibn Mehmed in confessional diplomacy of the early seventeenth century // Central Europian University : MA thesis in comparative history. — 2015.
  • Catualdi, 2013. p. 306, 319. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  • Giammanco A.D. (Self) Fashioning of an ottoman cristian prince: Jachia ibn Mehmed in confessional diplomacy of the early seventeenth century // Central Europian University : MA thesis in comparative history. — 2015.— p. 60.
  • Джерела

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Яхія Олександр

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яхія_Олександр&oldid=39172877