Янченко Анатолій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Янченко Анатолій Якович
Народився
м. Немирів
Помер
м. Київ
Діяльністьпрозаїк, критик, сатирик-гуморист
Мова творівукраїнська
НапрямокУкраїнська література
ЧленствоНСПУ (з 1978 року)

Анато́лій Я́кович Я́нченко (нар. 1936, м. Немирів, Вінницька область) — †2014, м. Київ) — український письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 січня 1936 року в м. Немирові на Вінниччині у родині службовців. На батьківщині закінчив школу та педагогічне училище. Учителював, працював у районних газетах Вінницької області. Згодом закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1963) та Вищу партійну школу при ЦК Компартії України в Києві (1966). Працював завідуючим відділом критики газети «Літературна Україна», завідуючим редакцією критики видавництва «Дніпро». Наприкінці 70-х – заступник головного редактора журналу «Дніпро», заступник головного редактора всеукраїнської фермерської газети «Наш час».[1]
Помер 29 серпня 2014 р. в Києві.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Прозаїк, сатирик-гуморист, критик.
Автор книжок повістей та оповідок «Постріли в пісню» (1982), «Завтра буде день» (1984), «Толока» (2008), збірки літературних пародій та епіграм «Козу водили» (1990), «На українському Олімпі, або Наші хлопці і одна…» (у співавторстві з В. Солоньком, 1996), гумору і сатири «Серце з перцем» (2012), багатьох літературно-критичних статей, оглядів, рецензій у періодиці. Член СПУ з 1978 р.

Джерела і література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]