Яворський замок

**Замок П'ястів в Яворі**
Замок П'ястів в Яворі
	Яворський замок
	51°2′59.03″ пн. ш. 16°11′26.73″ сх. д. / 51.0497306° пн. ш. 16.1907583° сх. д.
Тип	замок
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі[[d:Track:Q15983881]]-1">[1]
Країна	Польща
Розташування	м. Явор, Нижньосілезьке воєводство
Архітектурний стиль	Еклектизм
Адреса	вул. Замкова, 1
	Яворський замок (Польща)
	Яворський замок у Вікісховищі

Замок П'ястів у Яворі (пол. Zamek Piastowski w Jaworze, нім. Schloss Jauer) — княжий замок П'ястів у місті Явор у Нижньосілезькому воєводстві в Польщі.

Збережений замок ховає всередині своїх стін сліди первісної будівлі. Комплекс замку має корисну площу 6072 м2 та кубатуру 18 500 куб. М ^[2] .

Історія

Першопочатково на місці замку було збудовано оборонну та житлову вежу, яку було оточено валом та ровом. Вежу було побудовано до 1224 року, тоді було згадано яворського каштеляна Радослава з Болеславця^[3], який правив від імені Генрика Бородатого — тогочасного сілезького князя.

Після виникнення Яворського князівства в 1274 році, замок став княжою резиденцією. З цим була пов'язана його подальша розбудова. У замку мешкав Бернард Моторний — брат Болеслава I Суворого та співправитель Яворського князівства.

Болеслав I Суворий до кінця свого правління, для захисту столичного міста Явор від чехів, оточив його оборонними мурами, водночас зміцнивши замок за допомогою кам'яних укріплень. У середні віки замок був резиденцією яворсько-свідницьких князів з родини П'ястів аж до смерті Болеслава II Малого у 1368 році^[4].

До 1392 року замок належав княгині Агнешці, а після неї — Явор опинився під пануванням чеських королів^[3]. У 1490 році тут гостював чеський король Владислав Ягеллончик, а у 1687 році^[3] — дружина польського короля Марія Казимира, відома під іменем Марисеньки. Внаслідок численних перебудов та відбудов після руйнувань у XV i XVI століттях (наприклад, під час Тридцятилітньої війни), замок втратив свій первісний вигляд середньовічної фортеці^[4].

Від часу Сілезьких воєн, коли Сілезія опинилася під владою Пруссії і аж до 1956 року, замок слугував в'язницею^[3]. У 1751 році було перебудовано годинникову вежу, яку використовували для нагляду за в'язницею.

Після 1956 року замок було відремонтовано та призначено для культурних інституцій та помешкань^[3].