Юцевич Євген Омелянович

Євген Омелянович Юцевич
Зображення
Є.О. Юцевич
Основна інформація
Дата народження	7 липня 1901(1901-07-07)
Місце народження	Добровеличківка
Дата смерті	5 червня 1988(1988-06-05) (86 років)
Місце смерті	Київ
Поховання	Звіринецьке кладовище
Громадянство	УНР →  СРСР
Професії	композитор
term.in.ua/muzichnij-arh-v.html

Євген Омелянович Юцевич (* 7 липня 1901, Добровеличківка — 5 червня 1988, Київ) — композитор, диригент і музичний консультант у театрах і клубах Києва, викладач акустики й інструментації, батько музикознавця Юрія Юцевича.

Біографія

Народився 7 липня 1901 року в селі Добровеличківці Херсонської губернії. Загальну та початкову музичну освіту здобув у Вознесенській музичній гімназії. Теоретичних музичних дисциплін і композиції навчався у М. Погодаєва, В. Золотарьова, Л. Ревуцького. Завершив музичну освіту в 1932 році у Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Під час громадянської війни грав у військовому духовому оркестрі. Організував у Вознесенську великий духовий оркестр, який з успіхом виступав у багатьох містах України.

У 1922, 1931–1941 і 1944–1966 роках — диригент самодіяльних музичних колективів Києва. Автор оригінальної наукової теорії акустичної природи та «естетичного звучання» музичних інструментів. 1935 року проводив спільні дослідження з Полікарпом Барановським явища дуалізму музичних інтервалів.

У 1950—1970-ті роки працював над удосконаленням виготовлення струнних та духових інструментів, створив низку оригінальних зразків. Водночас викладав музичну акустику і інструментування для духових оркестрів у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, Київській консерваторії, Центральному будинку народної творчості.

Могила Юцевичів

Жив у Києві. Помер 5 червня 1988 року. Похований в Києві на Звіринецькому кладовищі.

Творчість

Твори:

• опери «Вирок» (1928), «Журавель та Чапля» (1940), «Літургія» (1942), «Кирило Кожум'яка»][1] (1948, 1982), «Вулкан» (1957), «Людина з легенди» (1968), «Легенда про Сокола» (1970);
• 20 хорів (на слова В. Сосюри, Т. Шевченка, І. Франка та інших);
• дві симфонії, п'єси для оркестрів (симфонічного, духового, народних інструментів), твори для баяна, фортепіано, скрипки, віолончелі тощо [2];
• музика до театральних вистав, романси, пісенні цикли тощо.

Йому належить понад 10 наукових досліджень з теорії і практики музичного мистецтва, понад 1000 статей і рецензій.

Музикознавчі роботи:

• «Школа гри на бандурі» (1958);
• «Музичні інструменти» (1960, 1962).

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Антон Муха. Композитори України та української діаспори. Довідник. — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. — Київ : «Музична Україна», 2004. — С. 352 с. . — ISBN 966-8259-08-4.
• Юцевич Є. Музична азбука / Є. Юцевич і Л. Носов. — Київ: Мистецтво, 1950. — 30 с. — (На допомогу художній самодіяльності).
• Юцевич Є. Оркестр народних інструментів: порадник для керівників самодіял. колективів / Євг. Юцевич, Євг. Безп'ятов. — Київ: Мистецтво, 1948. — 114 с.