Щипавка двокрапкова
| Щипавка двокрапкова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.JPG) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Anechura bipunctata (Fabricius, 1781) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
* Anechura orientalis Krauss in De Bormans & Krauss, 1900
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Щипавка двокрапкова[1] (Anechura bipunctata) — вид щипавок з родини справжніх щипавок (Forficulidae).
Двокрапкова щипавка поширена від Західної Європи до Сибіру, але має розрізнений ареал, що приурочений до гірських районів. Вид відомий у Кантабрійських горах на півночі Іспанії, у Піренеях, Альпах (тут особливо в прикордонній зоні між Італією та Францією та на території, що обмежена на заході річкою Рони у Франції, на сході до Австрії), Динарських горах між Хорватією та Албанією, Західних Карпатах в Словаччині, на Кавказі і на південь до південно-східної Туреччини та Ірану та від Центральної Азії, приблизно від Каспійського моря до озера Байкал на північ до Омської області та на південь до Киргизстану.
Трапляється під камінням у гірській місцевості на висоті до 2400 м над рівнем моря. Деякі знахідки походять із луків і чагарників.
Комаха завдовжки 12–21 мм, включаючи кліщі. Тіло переважно темного кольору, з червоно-коричневим або чорним основним кольором. Задня частина голови, ноги і принаймні проксимальна (близько до тіла) частина церків (щипців) мають світліший колір, від помаранчевого до червонувато-коричневого. Коліна ніг можуть бути темніші. На бокових краях темної переднеспинки є помаранчеві смуги. Переднеспинка ширша за довжину. Свою назву вид отримав від двох яскраво-помаранчевих плям на надкрилах. Позаду них також є помаранчеві плями на задніх крилах. Передні крила значно довші за переднеспинку. Церки самиць відносно прямі, загнуті до кінця і перехрещуються між собою. Церки самців загнуті знизу до кінчика. Вони помітно великі, подвійно вигнуті і мають кілька дрібних зубців на кінчику, що робить їх майже схожими на роги. Вусики мають 12 сегментів, за іншими відомостями 9—12 сегментів. Німфи мають темніший колір, ніж дорослі особини.
- ↑ Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р.,Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А.,Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник"Хортиця", 2016. — Вип. 2. — c. 106
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |