Перейти до вмісту

Щербань Анатолій Леонідович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щербань Анатолій Леонідович
Народився15 квітня 1978(1978-04-15) (46 років)
Диканька, Полтавська область, УРСР
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materПолтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Галузьісторія, керамологія, археологія
ЗакладХарківська державна академія культури
ПосадаЗавідувач кафедри
Науковий ступінькандидат історичних наук (2005), доктор культурології (2019)
Відомий завдяки:історик, керамолог, археолог, краєзнавець
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щербань.

Щербань Анатолій Леонідович (15 квітня 1978(19780415), смт Диканька, Полтавської області) — український історик, керамолог, археолог, краєзнавець. Доктор культурології, кандидат історичних наук, завідувач кафедри музейно-туристичної діяльності Харківської державної академії культури[1], професор. Член спеціалізованої вченої ради Харківської державної академії культури, науково-методичної комісії (підкомісії) «Музеєзнавство, пам'яткознавство» сектору вищої освіти Науково-методичної ради та секції Наукової ради МОН України[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 квітня 1978 року у смт Диканька, Полтавської області.

1996 року закінчив Полтавський політехнічний коледж, 2001 року — історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка.

З вересня 2000 року до серпня 2001 року — вчитель історії і правознавства у Диканській середній школі № 2 та вчитель історії та основ керамології Спеціалізованої художньої школи «Колегіум мистецтв у Опішні», смт Опішня, Полтавської області.

З серпня 2001 року працює на наукових посадах: спеціаліст І категорії Відділу технології та спеціальних методів дослідження кераміки Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України (серпень 2001 — січень 2002); старший науковий співробітник Відділу археології Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (січень 2002 — жовтень 2012); старший викладач кафедри образотворчого мистецтва і культурології (за сумісництвом) (вересень 2006 року — червень 2007 року) Полтавського державного педагогічного університету; провідний науковий співробітник Музею історії Десятинної церкви (м. Київ) та, за сумісництвом, доцент Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського. Від 2014 році викладає у Харківській державній академії культури[3], впродовж квітня 2019 - червня 2023 року - завідувач кафедри історії, музеєзнавства та пам'яткознавства.

Перший завідувач науково-дослідного відділу палеогончарства Відділення керамології Інституту народознавства НАН України (жовтень 2005 — лютий 2013 року)[4].

2005 року захистив дисертацію «Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VII — початку III ст. до н. е. (за керамічними матеріалами)» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»[5]. У грудні 2018 року захистив дисертацію «Орнаментаційні трансформації кераміки в традиційній культурі населення Лівобережної України (атрибутика, технологія, морфологія, семантика)» на здобуття наукового ступеня доктора культурології за спеціальністю «українська культура»[6], у березні 2019 року офіційно отримав ступінь доктора наук.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Анатолій Щербань спеціалізується на вивченні глиняних виробів, пов'язаних з прядінням і ткацтвом, та декору народних глиняних виробів від доби неоліту до початку ХХ століття. Також спеціалізується на питаннях краєзнавства, пам'яткознавства.

Займається дослідженням, моніторингом стану та популяризацією пам'яток матеріальної та нематеріальної культурно-історичної спадщини.

Куратор:

  • Всеукраїнської науково-практичною конференції «Криза традиційних осередків народного мистецтва України: трансгресія мистецтва сутінків як виклик національній ідентичності» (2006 рік).
  • Всеукраїнського науково-практичного керамологічного семінару «Проблеми вивчення українського гончарства доби козаччини» (2007 рік)[7].
  • Міжнародного науково-практичного керамологічного семінару «Експеримент у сучасній керамології: Шлях до наукової істини чи профанація наукових знань» (2008 рік)[8].
  • Міжнародного керамологічного симпозіуму «Декор глиняних виробів: історія, технологія, функції» (Опішне, 16-19 жовтня 2012 року)[9].

Науковий консультант проєкту «Відродження традицій Барської кераміки v.2.0»,", котрий реалізувався за грантової підтримки Українського культурного фонду.

Має близько 170 друкованих праць. Монографія «Декор глиняних виробів Лівобережної України від неоліту до середньовіччя» використовується у навчанні студентів археологічних спеціальностей[10].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Друковані праці

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]
  • Щербань А. Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VII — початку ІІІ століття до н. е. (за глиняними виробами). — Київ: Молодь, 2007. — 256 с.
  • Щербань А. Декор глиняних виробів Лівобережної України від неоліту до середньовіччя. — Полтава : АСМІ, 2011. — 248 с.
  • Щербань А. Л. Трансформації орнаментування кераміки в традиційній культурі Лівобережної України (кінець VII тис. до н. е. — ХІХ століття. — Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. — 328 с.
  • Щербань А., Бабкова Н. Козацький отаман Филон Лихопій в історичному контексті. — Харків : ХДАК, 2021. — 87 с.
  • Щербань А. Диканька у першій половині ХХ століття. — Харків : ХДАК, 2022. — 130 с.

Співавторство в енциклопедичних виданнях

[ред. | ред. код]
  • Звід пам'яток історії та культури України : Полтавська область. Диканський район. — Полтава : ТОВ «АСМІ», 2011.
  • Велика українська енциклопедія.

Співавторство в науково-популярних книгах

[ред. | ред. код]
  • Україна і світ у часовому вимірі. — Донецьк : Норд-Прес, 2009.
  • Україна і світ у часовому вимірі : 2010. — Донецьк : Ноулідж (донецьке відділення). — 2010.
  • Щербань А., Щербань О. Нариси з історії міста Опішне козацької доби. — Харків : Країна мрій, 2011.
  • Диканщина: історич. нарис. — Полтава : Дивосвіт, 2013.

Обрані статті

[ред. | ред. код]

Археологія

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Керамологія

[ред. | ред. код]

Етнографія

[ред. | ред. код]

Музеєзнавство

[ред. | ред. код]
  • Щербань А. Л. Музеєфікація історичних підземель Лівобережної України: досвід і перспективи // Пам'яткознавчі студії : проблеми, практики, перспективи розвитку : зб. наук. пр. — Київ, 2020. — Вип. 1. — С. 145—153.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Харківська державна академія культури | Офіційний сайт ХДАК. ic.ac.kharkov.ua. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 7 жовтня 2020.
  2. ↑ Зміни до персонального складу науково-методичних комісій (підкомісій) сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (PDF). 21 листопада 2019. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2021. Процитовано 8 жовтня 2020.
  3. ↑ Харківська державна академія культури, 2019, с. 107–109.
  4. ↑ Наші автори. Анатолій Щербань. opishnya.gromada.org.ua. 2 червня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
  5. ↑ Щербань Анатолій Леонідович. Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VII – початку ІІІ ст. до н. е. (за керамічними матеріалами). www.ceramology-inst.gov.ua. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-14 у Wayback Machine.]
  6. ↑ УкрІНТЕІ | Дисертації. okd.ukrintei.ua. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
  7. ↑ Українське гончарство доби козацтва». УКРАЇНСЬКА КЕРАМОЛОГІЯ. 1 (3): 41. ISSN 1810-4835.
  8. ↑ Експеримент у сучасній керамології. УКРАЇНСЬКА КЕРАМОЛОГІЯ. 1 (4): 243. ISSN 1810-4835.
  9. ↑ «Декор глиняних виробів: історія, технологія, функції». ceramology-inst.gov.ua. Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
  10. ↑ Археологічна типологія та класифікація. www.archaeology.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 7 жовтня 2020.
  11. ↑ Відкриття. speleoukraine.org. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
  12. ↑ III Національний конкурс публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2009». www.ceramology-inst.gov.ua. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-16 у Wayback Machine.]
  13. ↑ VII Національний конкурс публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2013». www.ceramology-inst.gov.ua. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-16 у Wayback Machine.]
  14. ↑ VIII Національний конкурс публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2014». www.ceramology-inst.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020. [Архівовано 2020-09-24 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Такими людьми Диканька гордиться // Трудова слава. — Диканька, 1997. — 24 вересня. — Ч.74 (8832). — С.1.
  • Ханко О. В. Дрібна керамічна пластика XVII-ХІХ ст. із Диканьки та інших гончарських осередків Поворскля // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 1998. — Ч.1/2 — С.170–171.
  • Філоненко Л. К. Знахідка навершя булави доби ранньої бронзи // Полтавський археологічний збірник. — Полтава, 1999. — С. 252—274.
  • Гейко А. В. З історії вивчення поселень скіфського часу на Полтавщині // Полтавський археологічний збірник.  — Полтава, 1999. — С. 264.
  • Ханко О. В. Полтавський гончарський осередок у контексті новітніх досліджень // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 2000. — Ч.1/2. — С. 57.
  • Ханко О. Великобудищанський осередок гончарювання // Українська керамологія: Національний науковий щорічник / за ред. О. Пошивайла. — Опішне : Українське Народознавство, 2002. — Кн. 2. — С.220, 221, 223, 229, 234.
  • Казидуб В. В храмі українського гончарства // Зоря Полтавщини. — Полтава, 2002. — № 91 (19911). — 11 червня. — С. 3.
  • Український керамологічний журнал. — 2003. — № 1. — С. 1 обкл. (фото).
  • Тітков О. Меч із рицарського поховання у Диканьці // Наукові записки з української історії. — Переяслав-Хмельницький : Кафедра історії і культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, 2003. — С.143.
  • Пошивайло О., Овчаренко Л. Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України в 2003 році // Український керамологічний журнал. — 2004. — № 1(11). — С. 156, 161, 162 (фото).
  • Скорик В. П. Заради майбутнього України // Трудова Слава. — Диканька, 2005. — 18 червня. — С. 6.
  • Кішик В. Печерні «вузли» в Диканському лісі // Полтавський краєзнавчий музей : зб. наук. ст. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. — Полтава : Дивосвіт, 2005. — С. 457, 461—464, 466, 468.
  • Кішик В. Печерний епос диканського лісу // Край. — 2006. — № 21. — Січень. — С. 18–19.
  • Посухов В. І. Земля-берегиня : Полтавщиною — підземними ходами. — Полтава : ПФ «Форміка», 2007 — С. 52.
  • І серед науковців — диканчанин // Трудова Слава. — Диканька, 2007. — 19 травня. — С. 3.
  • Глушко С. Людина повинна знати своє коріння // Трудова Слава. — Диканька, 2007. — 19 травня. — С. 3.
  • Пошивайло О. Українська академічна керамологія ХХІ сторіччя : теорія, історія, сучасний ужинок, майбутній поступ. Книга 1 (2001—2005). — Опішне : Українське Народознавство, 2007. — С. 8, 109, 110, 189, 206, 276, 280, 281, 286—295, 303, 313, 333, 340, 353, 354, 375, 376, 388,403, 404, 414, 416, 422, 432, 435, 447, 454, 456, 470, 471, 475, 552, 575, 578, 582, 585—596, 598, 599, 600, 616, 618, 623, 624, 629, 632, 636, 703, 713, 718. Електронний доступ: Частина 1, Частина 2.
  • Бобровський Т. А., Вайнер Б. У. Монастирський печерний комплекс поблизу смт Диканька Полтавської області (за результатами спелео-археологічних досліджень 2005 р.) // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. — Київ : АртЕк, 2007. — Вип.2. — Ч. 2. — С. 11, 12, 17, 21.
  • Супруненко О. Б. З історії археологічних досліджень на Полтавщині : корот. нарис. — Київ-Полтава: Видавництво ПП «Гротеск», ВЦ «Археологія», 2007. — С. 79, 117.
  • Дараган М. Н. О находках глиняных конусов на городищах скифского времени Украинской Левобережной Лесостепи (археологические контексты и пространственный анализ) / М. Н. Дараган // Археология евразийских степей. Эпоха бронзы и ранний железный век. — Казань : Изд. дом «Казанская недвижимость», 2017. — С. 141—169.
  • Меркулов А. И. Глиняные грузики и пряслица с городища скифского времени у с. Пекшево на р. Воронеж // История: факты и символы. — 2018. — № 1 (14). — С. 17, 19.
  • Булгаков В. П. Періодизація розвитку орнаментації кераміки з погляду сучасної історіографії // Гуманітарні студії НАККІМ-2017 : матер. Міжн. наук.-теорет. конф. (Київ, 23 лютого 2017 р.). — С. 7–10.
  • Харківська державна академія культури : до 90-річчя з дня заснування : монографія / авт. кол.: В. Шейко, Н. Кушнаренко, Ю. Лошков та ін. — Харків : ХДАК, 2019. — 253 с. — ISBN 978-966-8308-64-2.
  • Праці викладачів та співробітників Харківської державної академії культури (2014–2018) / Харків. держ. акад. культури, Бібліотека ; [уклад.: С. В. Євсеєнко, О. М. Левченко, О. С. Хижна ; наук. ред. Н. М. Кушнаренко]. — Харків : ХДАК, 2020. — С. 267-268. — ISBN 978-966-83-08-69-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щербань_Анатолій_Леонідович&oldid=44182929