Перейти до вмісту

Шольп Євген Густавович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шольп Євген Густавович
 
Народження: 1863
Смерть: 1916
Країна:  Російська імперія
Освіта: Михайлівське артилерійське училище
Партія: Конституційно-демократична партія
Діти: Шольп Олександра

Євген Густавович Шольп (26.04.186309(22).01.1916) — український державний діяч і член Державної думи I скликання від Київської губернії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Українець, православний. Закінчив Орловську військову гімназію (1881), Михайлівське артилерійське училище (1884) і Військово-юридичну академію. З 1894 по 1899 рік служив артилерійським офіцером.

Переїхав до Сибіру, де став мировим суддею в Красноярську, пізніше член Красноярського окружного суду. На цій посаді він щодня розглядав до 20 справ, а щомісяця до 250 справ[1].

У 1899-1900 роках надавав допомогу в організації притулку для бідних на курортному озері Шира (Єнісейська губернія)[2]. Очолив красноярське Товариство тверезості, входив до керівництва (рада) Товариства грамотності, співпрацював з комісією за потребами сільськогосподарської промисловості; займався вивченням переселенської справи. Друкувався в журналах «Восточное обозрение» (Іркутськ) і «Сибирь» (Санкт-Петербург). Обраний гласним Красноярської міської думи. У 1902, перебуваючи в цій якості, у рамках роботи повітових та губернських комітетів Особливої наради про потреби сільськогосподарської промисловості підготував законопроєкт про розвиток земства в Сибіру. Шольп підтримував трьохкуріальне земство і пропонував заснувати волосні земські структури, замінивши ними існуючі в той час волосні правління[3].

З 1903 року — член Уманського окружного суду. Організував в Умані Товариство грамотності, голова міської бібліотеки та відділення Червоного Хреста. Голова Уманського комітету Конституційно-демократичної партії, пізніше — член її Київського губернського комітету.

21 квітня 1906 — обраний до Державної думи I скликання від загального складу виборців Київських губернських виборчих зборів. Увійшов до Конституційно-демократичної фракції і Української громади. Член комісії з дослідження незаконних дій посадових осіб, комісії з громадянської рівністі й бюджетної комісії. Підписав законопроєкт «Про цивільну рівність». Доповідач Комісії щодо незаконних дій адміністрації. Виступав в дебатах з аграрного питання, з Наказу, з продовольчої допомоги населенню. В одній зі своїх промов звернув увагу на те, що «у Західному краю посилено переслідувалися будь-які спроби з боку селян увійти в зносини з депутатами»[4]. Увійшов до так званої комісії «із запиту».

26 червня зробив доповідь під час обговорення «козацького питання», повідомив членів Державної Думи про висновок комісії, яка розглянула заяву № 103 про запит з приводу незаконної мобілізації полків 2-й і 3-ї черги і використання їх для внутрішньої поліцейської служби. Усього було мобілізовано 40 козацьких полків і 50 окремих козацьких сотень, тобто, 8 полків. З мобілізованих 24-х донських полків тільки 4 воювало з японцями, інші 20 — зі своїми[5].

10 липня 1906 року у Виборзі підписав «Виборзьку відозву» і засуджений за ст. 129, ч. 1, п. П. 51 і 3 Кримінального Уложення[6], засуджений до 3 місяців в'язниці і позбавлений права бути обраним. На процесі 12 — 18 грудня 1907 не був присутнім, оскільки хворів[7].

1908 року — присяжний повірений Одеської Судової палати, при цьому проживав у Києві[8].

У 1915 році на червневій конференції кадетської партії Шольп попереджав, що «російському визвольному руху загрожує таке явище, якого ще не бувало: досі широкі народні маси ще не були налаштовані юдофобсько». Однак тепер джерелом юдофобства стала п'ятимільйонна російська армія, і Шольп побоювався, що «не буде села, куди б не була занесена ця зараза»[9].

Помер у Києві 09 (22) січня 1916 року.

Родина

[ред. | ред. код]

Можливі родичі:

  • Брат — Аркадій Шольп, начальник служби руху Привіслянської залізниці у Варшаві[10].
  • Брат — Олександр Шольп (1857-1938), генерал-майор, учасник Білого руху[11].
  • Сестра — Ольга Шольп, директорка гімназії Шольп в Одесі[12].

Твори

[ред. | ред. код]
  • Шольп Е. Г. Нужды сельско-хозяйственной промышленности Енисейской губернии в сравнении с губерниями земскими. — Красноярск: Типо-лит. М. Я. Кохановской, 1903. Ч. 1: Нужды общие, Ч. 2: Нужды особенные. — 1903. — [155] c.
  • Шольп Евг. Московские впечатления // Венок на могилу Сергея Андреевича Муромцева / Под ред.: В. П. Обнинский. — М.: Типо-лит. т-ва И. Н. Кушнерев и Ко, 1910. c. 69-72
  • Шольп Е. Г. Обрывки воспоминаний о В. М. Гаршине // Современники о В. М. Гаршине: воспоминания. — Саратов: Изд-во ун-та, 1977. — 251 с.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Судебная власть в Сибири в конце XIX — начале XX века. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 11 серпня 2020.
  2. [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] _1899-1900.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 Куркутов А. Г. Отчет комитета по организации и устройству приюта для бедных на о. Шира. 1899—1900 гг. С. 9.]
  3. ЗЕМСТВО в Сибири. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 12 серпня 2013. [Архівовано 2013-09-26 у Wayback Machine.]
  4. І. В. Процюк [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.], library.nulau.edu.ua (Перевірено 22 вересня 2013)]
  5. История Казачьей общины Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2020.
  6. Хронос. Шольп Евгений Густавович. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  7. Выборгский процесс. Иллюстрированное издание. СПб.: Типогр. т-ва «Общественная польза». 1908. С. 2.
  8. Присяжные поверенные округа Одесской Судебной палаты. Архів оригіналу за 14 березня 2007. Процитовано 12 серпня 2013. [Архівовано 2007-03-14 у Wayback Machine.]
  9. Будницкий О. В. Российские евреи между красными и белыми (1917—1920). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  10. Список членов Варшавского Порайонного Комитета на 1 марта 1913 года. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 11 серпня 2020.
  11. Хронос. Шольп Александр Густавович. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
  12. Жуковского улица. От Александровского проспекта до улицы Преображенской. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.