Швилпікай
Альтернативні назви | бульбонай |
---|---|
Група страв | запіканки або галушки |
Походження | Литва |
Входить у національні кухні | литовська кухня |
Необхідні компоненти | картопля, борошно, яйце, сіль |
Зазвичай використовувані компоненти | вершкове масло, сметана, домашній сир, молоко, шкварки, цибуля, кріп тощо |
Схожі страви | капитка, копитки, палюшки, картопляні різновиди галушок, гночі, кльоцок, кнедлів тощо |
|
Швилпіка́й[1] (лит. ṣvilpikai), на аукштайтському наріччі бульбона́й — гаряча страва з вареної картоплі, змішаної з борошном, яйцем і запеченої або відвареної повторно. В залежності від способу подавання може трактуватись як запіканка або галушки. Належить до національних страв литовської кухні, поза межами батьківщини під оригінальною назвою практично невідома, хоча в світі існує багато схожих рецептів. Найбільш подібні до швилпікая білоруська запіканка капитка[1] і копитки — галушки, притаманні білоруській і польській кухні.
Швилпікай належить до народних страв, тому його рецепт простий, а складники доступні та дешеві. Основним компонентом (за вагою) є картопля, однак швилпікай неможливо приготувати без «другорядних» продуктів — борошна та яйця, що є зв'язуючими речовинами при замішуванні картопляного тіста. Борошно, як правило, використовують пшеничне, інколи його замінюють крохмалем. Сіль додається за смаком, але також є обов'язковою.
Традиційно швилпікай подають разом з підливою, за яку найчастіше править сметана з вершковим маслом[1]. У регіональних різновидах підливою може слугувати суміш домашнього сиру з молоком, шкварками і смаженою цибулею або якийсь один з цих продуктів окремо. За смаком до підливи додають кріп та чорний перець.
Цій страві притаманна триетапна обробка картоплі. Спочатку її варять у шкірочці до повної готовності. Потім, не даючи охолонути, картоплю швидко чистять і подрібнюють до стану однорідного пюре. Здавна це робили за допомогою товкачки, в сучасній кулінарії задля економії часу з цією метою можна використати м'ясорубку чи тертушку. У трохи остиглу картопляну масу додають борошно, яйце, сіль і перемішують до однорідного стану. Отримане тісто розкочують не надто тонким шаром і розрізають ножем на шматки. Традиційно тісто для швилпікая нарізують ромбами зі сторонами близько 3,5 см завдовжки. Ці вироби викладають на деко, посипане борошном і випікають у духовці за температури 220 °C до рум'яної кірочки[1]. Під час випікання їх потрібно один раз перевернути для рівномірного приготування. Інколи перед випіканням вироби додатково змочують у збитому яйці.
Для приготування підливи вершкове масло розтоплюють у ронделі, додають сметану і доводять до кипіння[1]. Аукштайти готують його інакше: домашній сир розтирають з молоком і додають у цю суміш шкварки зі смаженою цибулею. Інколи приготування підливи спрощують, поливаючи швилпікай просто сметаною, шкварками або цибулевою засмажкою.
Окрім класичного способу приготування, існують менш знані варіанти, коли напівфабрикати не випікають, а повторно варять у воді, або вже готові (випечені) вироби ще трохи тушкують разом з підливою. В обох випадках швилпікай буде м'якшим на смак.
Готовий швилпікай перед подачею необхідно тримати в закритій каструлі. Подаючи на стіл, вироби перемішують з підливою в посудині, в якій вони зберігалися, викладають на тарілку по кілька штук, зверху додатково посипають зеленню — цибулею чи кропом. В домашніх умовах припустимо відхилення від традицій: нарізання швилпікая квадратиками чи прямокутниками, подача без підливи.
Приготування картопляного тіста з додаванням борошна і яєць — давній винахід європейської кухні, який застосовується у багатьох регіональних стравах: від випічки (картопляний хліб, картопляні завиванці) до котлетних виробів (картопляники, лежні, зрази, картопляні сирники). З цього розмаїття до швилпікая найбільш подібні страви, які готують на кшталт запіканок або галушок. Порівняльний огляд цих виробів представлений у таблиці нижче.
Назва | Схожі риси | Відмінні риси | Фото |
---|---|---|---|
Капитка | Масу з тертої картоплі, борошна і яйця розкочують у пласт, ріжуть ромбами, запікають. | Готують тільки з сирої картоплі[1]. | |
Копитки | Картопляне тісто ріжуть ромбічними кавалками, варять (повний аналог швилпікая-галушок). | Ніколи не готують на кшталт запіканки. | |
Палюшки | Картопляне тісто ріжуть кавалками, варять. | Традиційно роблять циліндричної форми. | |
Картопляні пальчики | Картопляне тісто ріжуть кавалками. | Роблять веретеноподібної форми, смажать[2]. | |
Солоні палички (бринзові галушки) |
Картопляно-сирне тісто відщипують маленькими шматками, варять. | Містять бринзу і мають виразний солонуватий смак, часто формують довгастими[3]. | |
Картопляні кнедлики | Готують як швилпікай-галушки. | В тісто зазвичай додають манні крупи[4], в різних краях бувають різної форми, але завжди великі, при подачі часто нарізують. | |
Картопляні галушки | Картопляне тісто ріжуть кавалками, варять. | Зазвичай використовують сиру картоплю[5] або домішують в тісто тертий хліб[6], роблять абиякої форми. | |
Картопляні кльоцки | З картопляного тіста ліплять вироби довільного розміру, варять. | В різних країнах традиційна форма різниться від сферичної до неправильної. | |
Картопляні гночі | З картопляного тіста ліплять дрібні вироби, варять. | Роблять циліндричними з ребристою поверхнею, зазвичай подають з томатним сосусом. |
- ↑ а б в г д е Швилпікай. Капитка // Кравець В. С. Страви з картоплі. — Київ: Час, 1991. — С. 143. — 304 с. — 160 000 пр. — ISBN 5-88520-069-6
- ↑ Пальчики картопляні // Кравець В. С. Страви з картоплі. — Київ: Час, 1991. — С. 121―122. — 304 с. — 160 000 пр. — ISBN 5-88520-069-6
- ↑ Паличики солоні // Кравець В. С. Страви з картоплі. — Київ: Час, 1991. — С. 116. — 304 с. — 160 000 пр. — ISBN 5-88520-069-6
- ↑ Кнедлики картопляні (чеська кухня) // Кравець В. С. Страви з картоплі. — Київ: Час, 1991. — С. 117. — 304 с. — 160 000 пр. — ISBN 5-88520-069-6
- ↑ Галушки картопляні // Кравець В. С. Страви з картоплі. — Київ: Час, 1991. — С. 119. — 304 с. — 160 000 пр. — ISBN 5-88520-069-6
- ↑ Галушки картопляні з хлібом. Галушки з картоплі // Кравець В. С. Страви з картоплі. — Київ: Час, 1991. — С. 129. — 304 с. — 160 000 пр. — ISBN 5-88520-069-6