Перейти до вмісту

Швайка Ігор Олександрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Швайка у 2014
8-й Міністр аграрної політики та продовольства України
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
ПрезидентОлександр Турчинов (в.о.)
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
ПопередникМикола Присяжнюк
НаступникОлексій Павленко
Народився25 лютого 1976(1976-02-25) (48 років)
с. Троїцьке, Калмицька АРСР, Російська РФСР, СРСР
Відомий якполітик, громадський діяч
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materНаціональна юридична академія України ім. Я. Мудрого
Політична партія

Всеукраїнське об'єднання «Свобода»

(2007 —2020[джерело не вказане 1302 дні])
Професіяюрист
shvayka.info
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 — 28 лютого 2014
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Швайка.

Ігор Олександрович Швайка (нар. 25 лютого 1976, Троїцьке, Калмицька АРСР) — український політик правого спрямування, державний діяч.

Міністр аграрної політики та продовольства України в уряді Арсенія Яценюка з 27 лютого по 2 грудня 2014 року.

Голова Харківської обласної організації ВО «Свобода» та народний депутат України (2012-2014).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ігор Швайка народився 25 лютого у Калмицькій АРСР. 1978 разом з батьками повернувся до України, до міста Лутугине на Луганщині, куди переселився перед Другою світовою війною його дід, тікаючи з-під Лубен від Голодомору. Ігор Швайка закінчив у Лутугиному середню школу номер 2 із золотою медаллю. Закінчив 1991 року Лутугінську дитячу музичну школу за класом акордеону, грав у духовому оркестрі, (тромбон).

По закінченні школи вступив до Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого у м. Харкові, який закінчив 1998 р. за спеціальністю «Правознавство».

Ще навчаючись у виші почав юридичну практику як юрисконсульт ряду приватних підприємств. 1998 р. став заступником директора з правових питань приватної фірми «Терра», а наступного року очолив представництво ТОВ «Юридична фірма „Ілляшев та партнери“».

2000 очолив власну юридичну фірму «Зевс».

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

2007 Швайка став членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода», і у лютому 2008 р. очолив її Харківську обласну організацію, змінивши на цій посаді Олега Однороженка. 29 березня 2014 р. на черговому з'їзді ВО «Свобода» представили наступника Швайки, Олексія Миргородського.[1]

У жовтні 2010 р. був кандидатом на пост міського голови Харкова, отримавши на свою підтримку 0,84% голосів.

На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода», в якому значився під восьмим номером. У парламенті став заступником голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Під час революційних подій в 2013–2014 рр. брав активну участь в координації роботи Майдану.

З лютого по грудень 2014 року — Міністр аграрної політики та продовольства України[2].

З грудня 2014 року повернувся до Харкова і знову очолив Харківську обласну організацію Всеукраїнського об`єднання «Свобода»

23 квітня 2020 року з власної ініціятиви припинив партійне членство у ВО «Свобода»[3][4][5]

Критика

[ред. | ред. код]

В декларації, яку він подав як кандидат у народні депутати, доходи фактично нульові[6]. Харківським журналістам на прохання прояснити ситуацію з його декларацією про доходи за 2011 рік відповів, що в 2009 і 2010 роках він задекларував відповідно 400 тис. грн. і 500 тис. грн., зароблених адвокатською діяльністю. «Я „проєдаю“ зароблені тоді гроші», — заявив Швайка.

У Харківській «Свободі» стався гучний внутрішньопартійний конфлікт, в результаті якого з партії зі скандалом були виключені активісти Олександр Гаврилов (колишній помічник нардепа А. Шевченка, керівник агітпроектів), Дмитро Пилипець, заступник начальника виборчого штабу журналіст В. Заєць, і секретар Швайки Діана Хоменко. У заявах про вихід з партії І. Швайка по суті був звинувачений у рейдерському захопленні парторганізації і використанні її в корисливих цілях.[7]

14 листопада 2012 року під час спроби провести звітно-виборчу конференцію Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Ігоря Швайку було обраного головою обласної організації[8][9]. Пізніше Комісія Центрального правління та Контрольно-ревізійної інспекції Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка визнала цю конференцію такою, що відбулася з грубими порушеннями Статуту організації[10].

Кримінальна справа

[ред. | ред. код]

4 вересня 2015 року міліція повідомила про підозру в організації масових заворушень біля будівлі Верховної Ради України 31 серпня[11]. ВО «Свобода» розцінює кримінальне переслідування І.Швайки, як політичне[12].

30 вересня 2015 року Апеляційний суд Києва змінив члену ВО «Свобода» Ігорю Швайці, підозрюваному в організації та участі в заворушеннях біля Верховної Ради 31 серпня, запобіжний захід з особистої поруки на арешт з правом внесення 1 мільйон 218 тисяч гривень застави[13].

Відповідне рішення було оголошено сьогодні колегією суддів Апеляційного суду Києва, задовольнивши таким чином клопотання Генпрокуратури про зміну Швайці запобіжного заходу на арешт. Як зазначається, сам запобіжний захід в ухвалі, діятиме до 4 листопада 2015[14].

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду про застосування особистої запоруки скасувати і постановити нову – застосувати до Швайки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 4 листопада і визначити йому заставу у розмірі 1 мільйон 218 тисяч гривень.

— Рішення Апеляційного суду міста Києва, [14]

Згодом, після оголошення вироку колишній народний депутат від ВО «Свобода» Олександр Мирний заплатив заставу у зазначеному розмірі[15][16].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений вп'яте. Має шестеро дітей – 2 сини та 4 доньки:

  • син від першої дружини Олени Севастянової;
  • донька Анна від другої дружини Ольги Зубкової;
  • син Тарас та донька Софія від Ольги Швайки;
  • донька Іванна від четвертої дружини Олени Швайки;
  • донька Мирослава від п'ятої дружини Ольги Швайки.

Третє розлучення Ігоря Швайки супроводжувалось скандалом.[17][18]

Четверту дружину Олену Швайку залишив з маленькою дочкою Іванкою, яка народилася під час штурму Майдану 11 грудня 2013 року.

П'ятою дружиною Швайки стала Ольга Д'яченко, яка була прес-секретарем міністра Ігора Швайки та головним редактором "Аграрної газети".[19]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У Харківської «Свободи» — новий лідер. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України Про формування складу Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  3. ↑ Швайка Ігор Олександрович. LB.ua. 26 жовтня 2020. Процитовано 29 лютого 2024.
  4. ↑ ВО "Свобода". ВО "Свобода" (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
  5. ↑ Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Вікіпедія (укр.). 8 січня 2024. Процитовано 7 березня 2024.
  6. ↑ Кандидат от "Свободы" за год не заработал даже копейки. Українська правда. 5 вересня 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 9 червня 2021.
  7. ↑ Свободовец Швайка избил Пилипца и сломал евромайдановцу нос. Добкин уверен. YouTube. Андрей Ректоров. 24 лютого 2013. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 9 червня 2021.
  8. ↑ Олексій Грищенко. Головою харківської «Просвіти» став Швайка. [Архівовано 03.03.2014, у Wayback Machine.] Status quo. 15.11.2012.
  9. ↑ Жанна Титаренко. Ігор Швайка проголосив себе головою Харківського осередку Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Справжня варта. 14.11.2012.
  10. ↑ Євген Букет. «Війна» за Харківську «Просвіту» [Архівовано 27 лютого 2014 у Wayback Machine.] // «Слово Просвіти». — 2013. — № 9. — С. 10—11.
  11. ↑ Міліція повідомила про підозру екс-міністру Швайці. ukranews.com. Українські новини. 4 вересня 2015. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015.
  12. ↑ Влада організувала політичні переслідування проти лідерів «Свободи». Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  13. ↑ Суд заарештував екс-міністра Швайку до 4 листопада (фото, відео). ukranews.com. Українські новини. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015.
  14. ↑ а б Суд змінив запобіжний захід Швайці на арешт з правом внесення застави в понад мільйон гривень. Радіо Свобода. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  15. ↑ Сивачук, Олександр (30 вересня 2015). Екс-нардеп О.Мирний вніс заставу за І.Швайку. УНН. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  16. ↑ Соратник приніс за Швайку 1,2 млн гривень застави. ukranews.com. Українські новини. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015.
  17. ↑ Колишня дружина свободівця Швайки звинуватила його у викраденні сина. Архів оригіналу за 20 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  18. ↑ Екс-дружина свободівця Швайки розбила під його будинком наметове містечко і вимагає повернути сина. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  19. ↑ Спроба №5. І. Швайка знову одружився (Фото). Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Швайка_Ігор_Олександрович&oldid=43398668