Шаранта (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шаранта
Течія Шаранти в місті Ангулемі
45°57′24.000000101191″ пн. ш. 1°4′56.00000009992″ зх. д. / 45.95667° пн. ш. 1.08222° зх. д. / 45.95667; -1.08222
ВитікЛімузен поблизу Шероннака
висота, м295 м
ГирлоАтлантичний океан
45°57′24″ пн. ш. 1°4′56″ зх. д. / 45.95667° пн. ш. 1.08222° зх. д. / 45.95667; -1.08222 (Atlantic Ocean-Charente)
БасейнCharente basind
Країни:Франція
РегіонВерхня В'єнна
Шаранта
В'єнна
Приморська Шаранта
Довжина381 км
Площа басейну:10 549 км²
Середньорічний стік95 м³/с
Притоки:Antenned, Argentord, Arnoultd, Aumed, Bonnieured, Boutonned, Boëmed, Touvre[d], Soloired, Seugned, Devised, Son-Sonnetted, Moulded, Né Riverd, Anguienned, Argenced, Brameritd, Bruantd, Charreaud, Corand, Eaux Clairesd, Q3079722?, Nouèred, Pérused, Transond і Q18745293?
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Шаранта (фр. Charente) — річка у південно-західній Франції. Бере початок неподалік селища Шероннак, в історичному регіоні Лімузен. Несе свої води у західному напрямку протягом 381 кілометра, впадає до Атлантичного океану в районі міста Рошфор.

Протікає територією департаментів:

Основні міста, розташовані на берегах Шаранти:

Судноплавство

[ред. | ред. код]

Протягом довгого часу річку була важливою транспортною артерією в регіоні південно-західної Франції. З розвитком швидших та економічніших видів транспорту судноплавство по Шаранті поступово зменшувалося і практично припинилося в середині XX сторіччя.

Згодом судноплавство було відновлене, фарватер розчищений від гирла Шаранті до Ангулема з огляду на значний туристичний потенціал цього відрізку водного шляху. Наразі він є популярним маршрутом серед любителів річкових подорожей.

Історія

[ред. | ред. код]

Вважається що назва коньяку походить від стародавнього однойменного міста, заснованого у річки Шаранта (південь Франції). Місто веде історію з дохристиянських часів, став відомим з XII століття в сфері торгівлі вином.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Поява коньяку, історія та легенди, походження. Архів оригіналу за 4 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]