Перейти до вмісту

Чумак-Кари (гора)

Координати: 44°53′56″ пн. ш. 34°06′53″ сх. д. / 44.898888° пн. ш. 34.114852° сх. д. / 44.898888; 34.114852
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чумак-Кари
Çumaq Qarı
Вид на Чумак-Кари
Вид на Чумак-Кари

44°53′56″ пн. ш. 34°06′53″ сх. д. / 44.898888° пн. ш. 34.114852° сх. д. / 44.898888; 34.114852

Висота 467,8 м
Країна Україна Україна
Регіон АРК
Система Кримські гори

Чумак-Кари (крим. Çumaq Qarı), також Чумакари та Чумакарська — гора в Сімферополі, біля однойменного села, належить до Кримських гір.

Частина хребта Беш-Тепе (крим. Beş Töpe, «П'ять пагорбів»)

Нзва походить з кримськотатарської мови: çum (діалектне, літературне çim) — дерен, aqar — стічний.[1]

Загальні дані

[ред. | ред. код]
Гора Чума-Кари, вид з однойменного села

Являє собою куесту, розташовану в ланцюзі основного гребеня західної частини Другої гряди Кримських гір між Дженакай-Кир (Петровські висотами) та горою Юварлак Гюзель Даг. Висота — 467,8 метрів.

Від височини Юварлак Гюзель Даг гору Чумак-Кари відокремлює розорана полями широка та плоска сідловина. У її північній частині, біля підніжжя гори Чумак-Кари знаходиться газова станція і маленький мусульманський цвинтар із похованнями 1992—1993 років.

Південний край куести крутий, має у верхній окрайці пояс невисоких скель. У мисовій частині обриву, під скелями розташований грот-навіс, що має у Бєлянського назву Кой-Коба. Своїм північно-західним краєм скельний обрив наближається до будинків села Чумак-Кари, розташованого в долині біля підніжжя масиву. Схили та вершинне плато вкрите сосновими посадками. Неподалік вершини, посеред сосен, знаходиться закрита територія з підземними резервуарами для зберігання води. На тій же території встановлено високу щоглу.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бєляєв, Бєляєв Юрій Анатолійович (2010). Топонимика Крыма 2010, Сборник статей, Памяти Игоря Леонидовича Белянского (російською мовою) . Сімферополь: Видавництво «Унiверсум». с. 407.
  2. Чумакарская — вершина возле поселка Обрыв; пригород Симферополя. - «Крымские маршруты». valentin-nuzhdenko.ru. Процитовано 22 вересня 2023.