Четатя-Албе (жудець)

Жудець Четатя-Албе Județul Cetatea-Albă
—  Повіт (жудець)  —
Жудець Четатя-Албе
Герб
Країна	Румунія
Історична область	Бессарабія
Столиця (Reședință de județ)	Четатя-Албе
Створено	1925
Припинив існування	1938 (Адміністративно-конституційна реформа)
Уряд
- Тип	Префект
Площа
- Повна	? км²
- Суша	7595 км²
Населення (1930)
- Усього	340 459
Часовий пояс	EET (UTC 2)
- Літній час	EEST (UTC 3)
Жудець Четатя-Албе на карті Румунського королівства 1930 року Жудець Четатя-Албе на карті Румунського королівства 1930 року

Жуде́ць Чета́тя-А́лбе — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства на півдні Бессарабії 1925—1938 років зі столицею у Білгороді-Дністровському.

Існував також у 1941—1944 роках у дещо зменшеному вигляді (у зв'язку з переданням його частини до складу жудеця Кілія).

Історія

Будівля префектури жудеця Четатя-Албе у міжвоєнний період. Історичний будинок нині є пам'яткою архітектури.

Етнічна структура жудеця Четатя-Албе (1930)

1918 року в рамках створення Великої Румунії румунські війська захопили Буджак. На частині цієї території, приблизно у межах колишнього Аккерманського повіту Російської імперії, було створено жудець Четатя-Албе (за румунським відповідником турецької назви адміністративного центру Аккерман).

Межував із жудецем Кагул на заході, Тягиня — на півночі, Ізмаїл — на півдні, з Радянським Союзом — на сході та Чорним морем — на південному сході.

Після адміністративно-конституційної реформи 1938 року жудець об’єднали з жудецями Лепушна, Орхей і Тягиня, утворивши таким чином Цинут Ністру.

Нині територія жудеця входить до складу Одеської області України.

Адміністративно-територіальний поділ

Спочатку жудець мав у своєму складі шість районів (рум. plăși):

• Волінтір
• Казач
• Тарутино
• Татарбунар
• Ташлик
• Тузла

З 1938 року він включав уже вісім плас (претур):

• Арциз
• Волінтір
• Івенештій-Ной
• Казач
• Лиман (із центром у Білгороді-Дністровському)
• Серата (із центром у Байрамчі)
• Тарутіно
• Тузла

Населення

За даними перепису 1930 року, населення повіту становило 341 176 осіб, із них 20,9 % болгар, 20,5 % українців, 18,5 % румунів, 17,3 % росіян, 16,3 % бессарабських німців, 3,3 % євреїв, 2,3 % гагаузів, 0,1 % вірмен. За релігійною належністю населення складалося з 79% православних, другими за кількістю були лютерани, третіми — юдеї.

№	Муніципії, міста, райони	Населення
1	муніципій Четатя-Албе (включно з передмістям)	34 485
a	передмістя Пепушой (рум. Păpușoi)	4 167
b	передмістя Шаба (рум. Șaba)	787
c	передмістя Турлаки (рум. Turlachi)	8 624
2	місто Тузла (включно з передмістям)	3 146
a	передмістя Базар'янка (рум. Bazareanca)	477
	Всього у містах	37 631
1	Район Казач (рум. Plasa Cazaci)	49 144
2	Район Тарутине (рум. Plasa Tarutino)	46 162
3	Район Ташлик (рум. Plasa Tașlâc)	61 042
4	Район Татарбунар (рум. Plasa Tatar-Bunar)	58 502
5	Район Тузла (рум. Plasa Tuzla)	44 605
6	Район Волінтір (рум. Plasa Volintiri)	44 090
	Всього в районах	303 545
	Всього в жудеці	341 176

Див. також

• Жудеці Румунії

Посилання

• Портрет міжвоєнної Румунії – судець Четатя-Албе [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рум.)