Перейти до вмісту

Цимбал Тетяна Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цимбал.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Цимбал Тетяна.
Цимбал Тетяна Василівна
Народилася14 вересня 1946(1946-09-14) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
НаціональністьУкраїна Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьтелеведуча
Alma materКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
Відомі учніЖеребко Олександр Петрович
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
Нагороди та премії
Народний артист УРСР

Тетя́на Васи́лівна Ци́мбал (нар. 14 вересня 1946(19460914), Київ[1], УРСР, СРСР) — диктор і ведуча програм українського телебачення , педагог, академік Телевізійної академії України. Народна артистка Української РСР (1983). Професор Київського міжнародного університету. Нагороджена нагрудним знаком «Ветеран Національного телебачення України».[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1969 році закінчила факультет романо-германської філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Навчаючись в університеті, почала працювати в молодіжній редакції УТ, де брала участь у створенні програм: «Я Ти», «Комсомольська традиція», «Комсомольські зорі».[3]

Займалася художньою телепубліцистикою (цикл програм «Через обставини, що склалися», зустрічі в Чорнобилі 1986 року, телемарафони «Дзвони Чорнобиля»).

Більш як 10 років була ведучою програми «Новини кіноекрану» й кіноогляду «Все про кіно».

Залишаючись обличчям Першого національного, вона погодилася на пропозицію Олександра Ткаченка прийти на оновлений «Новий канал», де стала авторкою та ведучою телепрограми «Тетянин полудень»[4], а також була ведучою нічної програми «25 кадр». Згодом працювала в програмі «Тетянин день» на телеканалі СТБ.

Також була авторкою та ведучою телепередач: «Лінії долі» та «Віра. Надія. Любов». Окрім цього Тетяна Василівна ведуча концертів і тематичних вечорів, при цьому займала посаду старшого редактора відділу публіцистики редакції суспільних проектів творчого об'єднання громадсько-політичних програм Національної телекомпанії України.

У 2008 році балотувалася в депутати від партії «Совість України».[1]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перший чоловік — Володимир Цимбал (розлучення).[5]

Діти від цього шлюбу: Петро Цимбал (екс-сесійний бас-гітарист гурта «Green Grey»[6], музикант кавер-групи «SevenSeas»[5]); Ольга (живе у Канаді, працює психологом).[7]

Другий чоловік — Володимир (нейрохірург).[5]

Онуки — Дмитро; Микита; Марія; Марія та Софія.[5]

Невістка — Аліса Ковнір-Цимбал.[7]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Синові Тетяни Цимбал — Петру Цимбал та його дружині Алісі інкримінували вирощування та збут конопель[6][8]. В результаті їм винесли вирок — 9 років ув'язнення. За версією слідства Петро Цимбал — таємничий дилер, який розповсюджував Марихуану серед діячів шоу-бізнесу. Сам Петро Цимбал стверджував, що марихуану з дружиною вони все-таки періодично курили, але не продавали її. Петра Цимбала та його дружину Алісу випустили з в'язниці достроково. Але своє звільнення, як і причину дострокового виходу, пара приховувала. Колишній директор гурта Green Grey і найближчий друг Цимбала — Денис Мережко повідомив: «Звинувачення з них не зняли й умовно теж не дали. Просто звільнили…». Але, як з'ясувалося, звинувачення з Петра Цимбала не зняли, а звільнили за амністією.[9][6][7][10][11][12]

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • нагрудний знак «Ветеран Національного телебачення України» (2010) — за багаторічну плідну працю на українському телебаченні, високу професійну майстерність, відповідальне виконання трудових обов'язків, вагомий особистий вклад у розвиток Національного телебачення України та з нагоди професійного свята — Дня журналіста[2];
  • премія «Людина року–2010» — за багаторічну працю і видатні заслуги в галузі телебачення[13];
  • Всеукраїнська премія «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2009);
  • орден княгині Ольги III ступеня (18 серпня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 15-ї річниці незалежності України[14];
  • Премія Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення премія Телетріумф» (2004);
  • Народна артистка УРСР (17 листопада 1983) — за заслуги у розвитку телебачення і радіомовлення та активну участь у громадському житті[15].
  • Заслужена артистка УРСР

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Список кандидатів Партії «Совість України»
  2. ↑ а б До Дня журналіста Перший відзначив найкращих працівників // Сайт Першого національного. Архів оригіналу за 9 червня 2010. Процитовано 27 листопада 2010. [Архівовано 2010-06-09 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Татьяна Цымбал. КиноПоиск (рос.). Процитовано 17 квітня 2019.
  4. ↑ «Татьянин полдень» (2000). Портал «КиноПоиск» (ru-RU) . Процитовано 6 грудня 2018.
  5. ↑ а б в г Я хочу работать не на человека, а для людей – эксклюзивное интервью с телеведущей Татьяной Цимбал. ТСН.ua (рос.). Процитовано 19 червня 2020.
  6. ↑ а б в Сына Татьяны Цымбал арестовали. МедиаНяня - таблоид для и про медиа. Процитовано 19 червня 2020.
  7. ↑ а б в Gazeta.ua (9 серпня 2011). Сына Татьяны Цимбал задержали за наркотики. Gazeta.ua (рос.). Процитовано 19 червня 2020.
  8. ↑ За торговлю наркотой задержали не Дизеля, а другого участника «Green Grey». УКРАИНА КРИМИНАЛЬНАЯ (ru-RU) . 30 листопада 0001. Процитовано 19 червня 2020.
  9. ↑ Гитариста Green Grey с женой посадили на 9 лет. ТСН.ua (рос.). 20 грудня 2013. Процитовано 19 червня 2020.
  10. ↑ Наркодилером з “Green Grey” став син відомої телеведучої?. ТаблоID. Процитовано 19 червня 2020.
  11. ↑ Музыкант Green Grey после тюрьмы стал играть шансон с мужем Алены Винницкой. ВЕСТИ (ru-RU) . 11 лютого 2015. Процитовано 20 червня 2020.
  12. ↑ Бас-гитарист "Грин Грея" Петр Цымбал: "Я курил, но не продавал траву". ВЕСТИ (ru-RU) . 29 листопада 2013. Процитовано 20 червня 2020.
  13. ↑ Тетяна Цимбал стала "Людиною року–2010". tv.suspilne.media (укр.). Процитовано 22 червня 2020.
  14. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №694/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 22 червня 2020.
  15. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 6117-X (Архівна довідка ЦДАВО України)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цимбал_Тетяна_Василівна&oldid=43936239