Перейти до вмісту

Хайрутдінов Фахрутдін Гарафутдінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хайрутдінов Фахрутдін Гарафутдінович
Народився14 січня 1902(1902-01-14)
Старі Богади, Буздяцький район, СРСР
Померсічень 1944
Сокирянський район, Чернівецька область, Україна
ПохованняСокиряни
Країна СРСР
Діяльністьвійськовослужбовець

Фахрутдін Гарафутдінович Хайрутдінов (14 січня 1902 року, с.Старі Богади Арслановської сільської ради Будзяцького району (Башкирія) — січень 1944 року, Сокирянський район Чернівецької області) — війсковик Червоної Армії. Командир партизанського загону № 8 імені Лазо.

Біографія

[ред. | ред. код]

Фахрутдін Хайрутдінов народився 14 січня 1902 року в бідній селянській родині. Працював по найму пастухом, робітником на заводі у м. Златоусті, на лісопильному заводі в місті Уфа. З 1922 року — у Червоній Армії. За даними Головного управління кадрів колишнього Міністерства оборони СРСР служив на таких посадах:

  • З серпня 1939 р. до 28.01. 1942 р. — командир окремого стрілецького батальйону 90 окремої стрілецької бригади.
  • З 14.04.1942 р. до 12.09.1943 р. — виконувач обов'язків командира стрілецького батальйону 410 стрілецького полку 102 стрілецької дивізії.
  • З 12.09.1943 р. — до лютого 1944 р. — командир партизанського загону Штабу партизанського руху 3 Українського фронту.

У січні 1943 року партизанський загін під командуванням Ф. Г. Хайрутдінова був десантований у тил ворога на територію Сокирянського району. Загинув у бою з переважаючими силами противника. Похований у братській могилі у м. Сокиряни (Чернівецька область, Україна). Його ім'я увіковічено на пам'ятнику: «Капітан Хайрутдінов Ф. Г.», занесено до «Книги вічної Слави», яку засновано в Сокирянах 7 травня 1972 року, його іменем названа одна з вулиць райцентру. Літератор, краєзнавець, член НСЖУ Юхим Гусар видав про офіцера книжечку «Пароль: Біла стрічка» (2001).

Уточнення до біографії

[ред. | ред. код]

На пам'ятнику та у Книзі вічної Слави помилково значиться, що він «капітан». Згідно з наказом Головного управління кадрів Норадного комісаріату оборони № 02145 від 30.11.1943 р. йому присвоєно військове звання «Майор» (лист редактору газети «Дністрові зорі» з Міноборони СРСР № 174/4/-85769 від 18.06.1976 р.).

Література

[ред. | ред. код]
  • Дністровський Ю. Зустріч через 30 років [розповідь про Ф. Г. Хайрутдінова його дружини Магінур Софіулівни] / Юхим Дністровський // Дністрові зорі. — 1974. — 27 серпня.
  • Гусар Ю. Славний син Башкирії [про Фахрутдіна Хайрутдінова] / Юхим Гусар // Дністрові зорі. — 1975. 8 травня (№ 54).- С. 2.
  • Гизатуллин Р. Ради жизни на земле [очерк о Ф. Г. Хайрутдинове] / Р. Гизатуллин // Вперёд (орган Буздякского райкома КПСС и районного Совета депутатов трудящихся Башкирской АССР). — 1975.- 22 февраля. — С. 2-3-4.
  • Гусар Ю. Лист від казахського письменника [є про Ф. Г. Хайрутдінова] / Юхим Гусар. — Дністрові зорі.
  • Гусар Ю. Син Башкирії і України [уривок з документальної повісті про Фахрутдіна Хайрутдінова] / Юхим Гусар // Молодий буковинець. — 1988. — 16 жовтня (№ 49).- С. 10.
  • Гусар Ю. С. Пароль: «Біла стрічка» [художньо-документальна повість про Ф. Г. Хайрутдінова] / Юхим Гусар. — Чернівці: Місто, 2001. — 48 с. та іл.- ISBN 966-7366-66-3.
  • Чорний О. Звучать як клятва їх імена [є про Ф. Г. Хайрутдінова] / Олександр Чорний // Чорний О. Місто, де сходить сонце. — Чернівці: Прут, 2010. — С. 87. — ISBN 978-966-560-522-5.