Перейти до вмісту

Фудзівара но Токіхіра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фудзівара но Токіхіра
яп. 藤原時平
Народився871Faceted_Application_of_Subject_Terminology[[d:Track:Q3294867]][[d:Track:Q846596]]-1">[1][http://global.britannica.com/biography/Fujiwara-Tokihira_Encyclopædia_Britannica][[d:Track:Q5375741]]-2">[2]
Кіото, Японія
Помер26 квітня 909
Кіото, Японія
КраїнаЯпонія
Діяльністьполітик
Знання мовяпонська
ПосадаЛівий міністр
РідРід Фудзівара
БатькоФудзівара но Мотоцуне
МатиSaneyasu-shinnō's daughterd
Брати, сестриFujiwara no Onshid, Fujiwara no Onshid, Fujiwara no Nakahirad, Фудзівара но Тадахіра і Fujiwara no Kanehirad
У шлюбі зPrincess Renshid, Minamoto no Noboru's daughterd і Ariwara no Muneyana's daughterd
ДітиFujiwara no Yasutadad, Fujiwara no Akitadad, Фудзівара но Ацутада, Fujiwara no Hōshid, Fujiwara no Nizekod, Fujiwara no Tokihira's daughterd, Fujiwara no Tokihira's daughterd і Fujiwara no Tokihira's daughterd

Фудзівара но Токіхіра (яп. 藤原時平, 871 — 26 квітня 909) — японський аристократ, державний діяч періоду Хей'ан. Син Фудзівари но Мотоцуне. Служив при дворі імператорів Уда і Дайґо.

Короткі відомості

[ред. | ред. код]

У 899 році Токіхіра був призначений на посаду «лівого міністра» (左大臣) імпреаторського уряду. У 901 році він організував вигнання Суґавари но Мітідзане зі столиці.

Токіхіра був відповідальним за укладання історичної хроніки «Спражні записи трьох правлінь імператорів Японії» (日本三代実録) та зводу правок до існуючого законодавства «Енґісікі» (延喜式). У 902 році він видав «Закон про упорядкування сьоенів».

Токіхіра також відомий укладанням «Збірника давніх і нових японських пісень» (古今和歌集, кокін вакасю), який була написана японською абеткою хіраґанлю. Завдяки представленню цієї «збірки» у 903 році імператору, хіраґана була визнана офіційним письмом наряду з китайськими ієрогліфами.

Примітки

[ред. | ред. код]
_2-0">↑ Encyclopædia Britannica

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.