Фредерік Пікьонн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Фредерік Пікьонн
Фредерік Пікьонн
Фредерік Пікьонн
Фредерік Пікьонн (2009)
Особисті дані
Повне ім'я Фредерік Мішель Пікьонн[1]
Народження 8 грудня 1978(1978-12-08) (45 років)
  Нумеа, Нова Каледонія
Зріст 188 см
Вага 77 кг
Громадянство Франція Франція
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1996—1999 Франція «Голден Стар»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2000—2001 Франція «Нім» 8 (3)
2001—2004 Франція «Ренн» 83 (18)
2004—2007 Франція «Сент-Етьєн» 89 (23)
2007—2008 Франція «Монако» 46 (12)
2008—2010 Франція «Ліон» 19 (2)
2009—2010 → Англія «Портсмут» 34 (5)
2010—2013 Англія «Вест Гем Юнайтед» 54 (8)
2012 → Англія «Донкастер Роверз» 8 (2)
2013—2014 США «Портленд Тімберз» 24 (1)
2014—2015 Франція «Кретей» 29 (8)
2015 Індія «Мумбаї Сіті» 12 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007
2007
2012—2014 		Франція Франція Б
Франція Франція
Мартиніка Мартиніка 		1 (0)
1 (0)
9 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Фредерік Мішель Пікьонн (фр. Frédéric Michel Piquionne; нар. 8 грудня 1978, Нумеа, Нова Каледонія) — мартинікський футболіст, нападник.

Виступав за «Голден Стар» з Мартиніки, «Нім», «Ренн», «Сент-Етьєн», «Монако», «Ліон», «Портсмут», «Вест Гем Юнайтед», «Донкастер Роверз», «Портленд Тімберз» та «Мумбаї Сіті».

На міжнародному рівні грав за збірну Мартиніки. Представляв вище вказану збірну під час підготовки до Золотого кубка КОНКАКАФ 2013 й потрапив до складу команди на Кубок Карибського басейну 2012. У 2007 році провів один товариський матч за національну збірну Франції, проти Австрії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Перші футбольні кроки

[ред. | ред. код]

Після переїзду з Мартініки розпочав навчання в Шарантоні, але не пройшов відбі в Академію Клерфонтен. У 1995 році 17-річний Фредерік перебрався до молодіжної команди «Парижа». Після цього залишив країну-метрополію, щоб оселитися на Мартиніці, у Фор-де-Франс. Грав у футбол на аматорському рівні у Почесному дивізіоні у «Голден Стар» (Фор-де-Франс), а потім у «Моне-Бланк» (Ле-Діамон), через що змушений був працювати. Протягом трьох років займав посаду продавця взуття в магазині, розташованому в центрі Фор-де-Франса. Також провів декілька матчів за збірну Мартиніки[2].

Однак його хороші виступи спонукали його тренера Жюля Юсташа (колишнього стажера Національного футбольного інституту та професіонального футболіста) направити Пікьонна до «Німа». Клуб запросив його влітку 2000 року й запропонував перший професіональний контракт. Протягом наступного літа та після чудового сезону в Лізі 2 з «Німськими крокодилами» його помітили скаути клубу французької Ліги 1 «Ренн»[3].

Дебют у Лізі 1

[ред. | ред. код]

У сезоні 2001/02 років дебютував у Лізі 1. Гравцем стартового складу не був, але відзначився 3-ма голами. Того ж року зіграв на Золотому кубку КОНКАКАФ 2002 року зі збірною Мартиніки.

Його наступний (2002/03) сезон під кольорами бретонського клубу приніс йому прорив. У той час як клуб перебував у нижній частині турнірної таблиці, новий тренер Вахід Халілходжич вирішує дати шанс мартинікійцю. Клуб уникнув вильоту, а Пікіонн завершив сезон із 10-ма голами.

У сезоні 2003/04 років боснійського тренера змінив Ласло Белені. Його стосунки з Фредеріком були напружені, тому гравець втрачає місце в стартовому складі. Пікіонн провів свої останні місяці в Бретані[4].

«Сент-Етьєн»

[ред. | ред. код]
Фредерік Пікьонн у сезоні 2004/05 років.

Влітку 2004 року Фредеріка запросив Елі Боп. Гравець підписав 5-річний контракт із «Сент-Етьєном», який щойно підвищився в класі. Завершив сезон з 11 голами, що стало його найкращим результатом у кар'єрі. «Сент-Етьєн» же фінішував на 6-му місці.

Його другий сезон (2005/06) виявився набагато складніше. Все ще залишався беззаперечним гравцем основного складу, але його гра перед воротами команд-суперниць залишала бажати кращого. Відзначився лише 6-ма голами у 34-х матчах, а клуб опинився на дні турнірної таблиці. Після провального другого сезону повернувся з метою взяти реванш в сезоні 2006/07 років, відзначився 6-ма голами і 6-ма асистами протягом першої половини сезону (він також отримав дві червоні картки і пропустив загалом чотири гри за 19 турів). Утворив результативний тандем з бразильцем Іланом.

Контракт Пікіонна з «Сент-Етьєном» діяв до червня 2009 року. Однак після вдалих виступів гим зацікавилося багато європейських клубів, у тому числі й «Ліон», який нібито обіцяв подвоїти гравцеві зарплату, що підштовхнуло його попросити про трансфер. Пропозицію ліонського клубу в розмірі 5,5 млн євро Бернар Каяццо вважав «смішною». «Лідери» відмовилися відпускати гравця до найпринциповішого суперника. Після цього Пікьонн заявив, що керівництво «Сент-Етьєна» «поводяться з ним як з рабом» (заява, про яку сам же футболіст повідомив, що шкодує, вона була висловлена ​​через гнів). Згодом «Ліон» запросив Милана Бароша й більше не бажав, щоб гравець «Сент-Етьєна» переходив до них. Однак після всього сказаного Фредерік вже не зміг повернутися до команди. Він заявив, що готовий завершити кар'єру, якщо клуб відмовиться від його трансферу[5].

Фредерік Пікіонн (праворуч) під час гри за «Сент-Етьєн» у 2007 році

Його візит до «Сент-Етьєна» зрештою ознаменувався сваркою з фанаткою, яка звинуватила його в зустрічі з ліонцями (у даному випадку з боку його агента). За те, що він зламав собі ніс ударом головою, гравця оштрафували на 1000 євро, а жертві присудили компенсацію в розмірі 1500 євро. Загалом, після гарного взаєморозуміння протягом перших двох років між Пікьонном і вболівльниками «Сент-Етьєна» зберігаються дуже напружені стосунки. Жителі Сент-Етьєна дорікали футболісту, за занадто зарозуміле ставлення, до чого в серпні 2008 року додалися дуже різкі зауваження в бік уболівальників та керівництва «Сент-Етьєна», зроблені в пресі напередодні дербі.

«Монако» та «Ліон»

[ред. | ред. код]

Зрештою Фредерік досяг своєї мети. 31 січня 2007 року перейшов в оренду до «Монако». Контракт передбачав опцію викупу за 6 мільйонів євро, яка автоматично активувалася у разі збереження монегасками прописки в Лізі 1. Після завершення сезону «Монако» залишився в Лізі 1. Незважаючи на невдалу гру Фредеріка, опцію активували. 10 листопада 2007 року на стадіоні «Луї II» провів свій 200-й матч у Лізі 1 у переможному (3:0) поєдинку проти «Страсбура». Однак гравець намагається відновити рівень своїх виступів у «Сент-Етьєні».

29 липня 2008 року, після товариського матчу в Аннесі, за ,75 мільйона євро проданий в «Ліон». Першим голом за нову команду відзначився у поєдинку Ліги чемпіонів проти «Фіорентини», а 6 грудня 2008 року відзначився першим голом у Лізі 1, у воротах «Нанта».Але вболівальники «Ліона» недолюблювали Фредеріка через його дуже невдалу гру та той факт, що він колишній гравець «Сент-Етьєна»[6].

12 грудня 2008 року він отримав Головний м'яч 2008 від Les Cahiers du football. Отримав особливу відзнаку за невдалий вибір кар’єри та імідж гравця-найманця[7].

«Портсмут»

[ред. | ред. код]

5 серпня 2009 року його віддали оренду на один сезон до клубу англійської Прем'єр-ліги «Портсмут»[8]. У своєму дебютному (товариському) матчі за «Помпей» проти «Рейнджерс» на Фраттон Парк відзначився двома голами й приніс перемогу своїй команді з рахунком 2:0[9]. 15 серпня 2009 року вперше вийшов у стартовому складі у програному (0:1) поєдинку першого туру Прем'єр-ліги проти «Фулгема». Першим голом за команду відзначився 25 серпня 2009 року в переможному (4:1) поєдинку Кубку Ліги проти «Герефорд Юнайтед»[10]. Чотири дні по тому відзначився своїм першим голом у переможному (4:0) поєдинку Прем'єр-ліги проти «Віган Атлетік»[11]. Відзначився 11-ма голами у всіх турнірах під час перебування в «Портсмуті», в тому числі й двома голами у Кубку Англії проти «Бірмінгем Сіті», завдяки чому команда дійшла до півфіналу Кубка Англії[12]. 11 квітня 2010 року відзначився першим голом у переможному (2:0) поєдинку проти «Тоттенгем Готспур», завдяки чому «Портсмут» вдруге за три сезони вийшов у фінал Кубку Англії[13]. Його результативна гра в «Портсмуті» змусила Фредеріка відчути, ніби він нарешті освоївся в англійському футболі, незважаючи на неоднозначний початок кар’єри в Прем’єр-ліги.

«Вест Гем Юнайтед»

[ред. | ред. код]
Фредерік Пікьонн у футболці «Вест Гем Юнайтед» у 2011 році

16 липня 2010 року колишній тренер «Портсмута» Аврам Грант вже на посаді головного тренера «Вест Гем Юнайтед» запросив Фредеріка за 1,2 мільйона євро та бонус у 450 000 євро. Підписав трирічний контракт, став третім літнім підписанням «Вест Гема»[14]. Дебютував у Прем'єр-лізі за «Вест Гем» 14 серпня в програному (0:3) матчі проти «Астон Вілли», в якому вийшов замість Радослава Ковача у другому таймі[15]. 21 вересня 2010 року відзначився своїм першим голом за «Вест Гем» у переможному (2:1) матчі у третьому раунді Кубку ліги проти «Сандерленда» на Стедіум оф Лайт[16]. 25 вересня 2010 року відзначився своїм першим голом у Прем’єр-лізі за «Вест Гем» у переможному (1:0) матчі проти «Тоттенгем Готспур»[17]. Цей гол також став 10 000-м у Прем’єр-лізі футбольним м’ячем від виробника Nike[17]. Фредерік отримав вилучення у важливому матчі Прем’єр-ліги проти «Евертона» за те, що накинувся на натовпу після того, як відзначився голом, який на 86-й хвилині вивів «молотобійців» вперед (2:1), але згодом «Евертон» зрівняв рахунок (2:2), а «Вест Гем» вилетів у Чемпіоншип наприкінці сезону.

«Донкастер Роверз»

[ред. | ред. код]

6 березня 2012 року выдданий в оренду іншому клубу Чемпыоншипу «Донкастер Роверс», спочатку в 1-мысячну оренду[18]. Того ж дня дебютував у переможному (2:1) поэдинку проти «Ноттінгем Форест», відзначився своїм першим голом ударом з 30 ярдів та вивів «Роверс» вперед з рахунком 1:0[19]. Провів вісім матчів за «Донкастер», відзначився двома голами, а наприкінці сезону повернувся до «Вест Хема», після того як «Донкастер» вилетів до Першої ліги. Після повернення з Донкастера залишився у «Вест Гемі», але протягом перших шести місяців сезону не з’являвся в жодному матчі першої команди.

«Портленд Тімберз»

[ред. | ред. код]

За порадою Мікаеля Сільвестра він покинув Англію, щоб приєднатися до команди MLS «Портленд Тімберз» зі Сполучених Штатах. 28 лютого 2013 року підписав 1-річний контракт з клубом[20]. Дебютував за «Портленд» 16 березня 2013 року, вийшовши на заміну в поєдинку проти «Сіетл Саундерз» на Сенчурі Лінк Філд. 29 травня 2013 року відзначився 4-ма голами в першому таймі матчу Відкритого кубку США проти команди Чемпіонату USL «Вілмінгтон Гаммергедз». Повторно підписав контракт з «Тімберс» 7 січня 2014 року, але 13 травня 2014 року, після оренди Фанендо Аді, його виключили із заявки клубу[21].

«Кретей»

[ред. | ред. код]
Фредерік Пікьонн під час виступів «Кретея-Шатору» в сезоні 2014/15 років

4 серпня 2014 року повернувся до Франції, щоб підписати контракт з представником Ліги 2 з «Кретеєм» на сезон 2014/15 років[22]. 8 серпня 2014 року в своєму першому матчі у футболці «Кретея» відзначився своїм першим дублем у переможному (3:0) поєдинку Ліги 2 проти Шатору, при чому першим голом відзначився через 24 секунди після виходу на футбольне поле.

Використовувався переважно як джокер (19 виходів у стартовому склад та 10 матчів у старті), відзначився 8-ма голами у лізі, після чого перебрався до Індії.

«Мумбаї Сіті»

[ред. | ред. код]

У липні 2015 року клуб індійської Суперліги «Мумбаї Сіті» підтвердив підписання Фредеріка Пікьонна на наступний сезон. Клуб, який тренував Пітер Рід, також підписав контракти з Крістіаном Бустосом і Францом Бертеном, а інший мартиніканець Ніколя Анелька став граючим тренером. Відзначився за клуб 3-ма голами в 12-ти матчах.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Замість того, щоб представляти члена ФІФА Нову Каледонію від Океанії, вирішив представляти Мартиніку. Можливо, отримував виклик під час кваліфікації Золотого кубка КОНКАКАФ 2003, але не грав у фінальній частині турніру. Оскільки Мартиніка не є членом ФІФА, мав право грати за збірну Франції, до якої був 24 березня 2007 року викликаний на матч кваліфікації чемпіонату Європи 2008 року проти Литви, але на поле так і не вийшов. Дебютував у збірній Франції 28 березня 2007 року в товариському матчі проти Австрії на Стад-де-Франс, в якому вийшов на 78-й хвилині замість Абу Діабі. У серпні 2007 року зіграв за другу збірну Франції в поєдинку проти Словаччини, але за першу команду збірної Франції більше не грав.

Фредерік також представляв Мартиніку на Карибському кубку 2012 року, де відзначився голом у першому матчі турніру проти Куби, завдяки чому допоміг команді перемогти з рахунком 1:0. Загалом на турнірі провів п'ять матчів та відзначився двома голами[23].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Наприкінці другого розіграшу ІСЛ, повертається в Кретей, але вже не як футболіст, а як тренер нападників[24][25]. Проте вже наступного дня після цього оголошення, 26 січня 2016 року, зрештою повідомив, що продовжує свою кар'єру після отримання привабливої фінансової ​​пропозиції напередодні закриття трансферного вікна[26]. Всупереч усім очікуванням, гравець зрештою не підписує контракт у Дубаї після швидкої поїздки туди й назад, а потім приєднується, як і було заплановано, до тренерського штабу «Кретея» для роботи з нападниками[27]. Наприкінці 2016 року приєднався до тренерського штабу «Парижу» (U-17)[28], а в вересні 2017 року став помічником головного тренера резервної команди[29]. У грудні 2017 року призначений генеральним менеджером збірної Мартиніки[30]. У листопаді 2021 року призначений помічником головного тренера у команді жіночої Суперліги Англії «Евертон»[31]. У лютому 2022 року після звільнення Жана-Люка Вассора залишив клуб[32]. У травні 2022 року отримав нещодавно розроблений сертифікат тренера нападників та захисників (CEAD) від ФФФ

По завершенні кар'єри

[ред. | ред. код]

Після завершення футбольної кар'єри почав працювати консультантом на Canal . У 2016 році коментував футбольні матчі Олімпіади в Ріо на каналах Canal Group.

Консультант на RMC Sport[33].

У 2023 році працює коментатором на Amazon Prime.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]

Станом на 12 травня 2013 року.

Сезон Команда Чемпіонат Нац. кубок Конт. кубок Загалом
Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Матчі Голи
2000-2001 Франція «Нім» Л2 8 3 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 8 3
2001-2002 Франція «Ренн» Л1 20 3 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 20 3
2002-2003 Л1 31 10 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 31 10
2003-2004 Л1 32 5 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 32 5
Загалом за «Ренн» 83 18 0 0 83 18
2004-2005 Франція «Сент-Етьєн» Л1 37 11 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 38 11
2005-2006 Л1 34 6 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 34 8
2006-2007 Л1 18 6 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 23 4
Загалом за «Сент-Етьєн» 89 23 0 0 89 23
січ.-лип. 2007 Франція «Монако» Л1 14 5 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 14 5
2007-2008 Л1 32 7 КФ КФЛ 0 0 0 0 - - - 32 7
Загалом за «Монако» 46 12 0 0 46 12
2008-2009 Франція «Ліон» Л1 19 2 КФ КФЛ 3 1 1 0 ЛЧУ 3 1 26 4
2009-2010 Англія «Портсмут» ПЛ 34 5 КА КФЛ 7 4 3 3 - - - 45 11
2010-2011 Англія «Вест Гем Юнайтед» ПЛ 34 6 КА КФЛ 4 3 2 1 - - - 41 9
2011-2012 ЧШП 20 2 КА КФЛ 0 1 0 0 - - - 21 2
Загалом за «Вест Гем Юнайтед» 54 8 8 3 62 11
січ.-лип 2012 Англія «Донкастер Роверз» ЧШП 8 2 КА КФЛ 0 0 0 0 - - - 8 2
2012-2013 ФЛ1 24 18 КА КФЛ 1 0 2 0 - - - 25 20
Загалом за «Донкастер Роверз» 32 20 1 2 33 22
бер.-лип. 2013 США «Портленд Тімберз» MLS 11 1 ВК 0 0 - - - 11 1
2013 MLS 32 20 ВК 2 5 - - - 34 25
2014 MLS 35 18 ВК 1 3 - - - 36 21
Загалом за «Портленд Тімберз» 78 39 3 8 81 47
2014-2015 Франція «Кретей» Л2 33 12 КФ КФЛ 0 3 0 1 - - - 36 13
Усього за кар'єру 376 141 30 21 3 1 409 163

У збірній

[ред. | ред. код]

По матчах

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Франція Франція
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
28-3-2007 Париж Франція Франція 1 – 0 Австрія Австрія товариський матч - Вийшов на заміну на 77-ій хвилині 77'
Усього Матчів 1 Голів 0

Голи за збірну Мартиніки

[ред. | ред. код]
Рахунок та результат збірної Мартиніки подано на першому місці.
№ Дата Місце Суперник Рахунок Результат Змагання
1 8 грудня 2012 Сер Вівіан Ричардс, Сент-Джонс (Антигуа і Барбуда) Куба Куба 1–0 1–0 Карибський кубок 2012
2 12 December 2012 Сер Вівіан Ричардс, Сент-Джонс (Антигуа і Барбуда) Французька Гвіана Французька Гвіана 2–0 3–1 Карибський кубок 2012

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Портсмут»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Entreprise RPC Sport Agency à Marcoussis (91460). Figaro Entreprises (фр.). 7 грудня 2020. Процитовано 4 січня 2021.
    Frederic Piquionne. BFM Business (фр.). NextInteractive. Процитовано 4 січня 2021.
  2. ↑ Football (Paris FC). Piquionne : « Comme si j'avais eu mon bac » (фр.)
  3. ↑ 8 décembre 1978 : Naissance de Frédéric Piquionne (фр.)
  4. ↑ Frédéric Piquionne (фр.)
  5. ↑ Piquionne reverdit (фр.)
  6. ↑ PIQUIONNE: «JE ME SUIS TOUJOURS SENTI LYONNAIS» (фр.)
  7. ↑ Le palmarès du Ballon de plomb depuis sa création en 2003 à son arrêt en 2013 [Архівовано 2023-05-21 у Wayback Machine.] (фр.)
  8. ↑ Portsmouth sign Piquionne on loan. BBC Sport. 5 серпня 2009. Процитовано 5 серпня 2009.
  9. ↑ Pompey 2 Rangers 0. Portsmouthfc.co.uk. 8 серпня 2009. Архів оригіналу за 11 August 2009. Процитовано 26 серпня 2009.
  10. ↑ Portsmouth 4–1 Hereford. BBC. 25 серпня 2009. Процитовано 26 серпня 2009.
  11. ↑ Portsmouth 4–0 Wigan. BBC Sport. 31 October 2009. Процитовано 11 April 2010.
  12. ↑ Portsmouth 2–0 Birmingham. BBC Sport. 6 March 2010. Процитовано 11 April 2010.
  13. ↑ Tottenham 0–2 Portsmouth. BBC Sport. 11 April 2010. Процитовано 11 April 2010.
  14. ↑ Hammers pick up Piquionne | News | Latest News | News | West Ham United. Whufc.com. Архів оригіналу за 18 July 2010. Процитовано 16 липня 2010.
  15. ↑ Darling, Kevin (14 серпня 2010). BBC Sport - Football - Aston Villa 3-0 West Ham. BBC News. Процитовано 15 серпня 2010.
  16. ↑ Sunderland 1-2 West Ham United FT. whufc.com. Архів оригіналу за 24 September 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
  17. ↑ а б West Ham United 1-0 Tottenham FT. whufc.com. Архів оригіналу за 27 September 2010. Процитовано 25 вересня 2010.
  18. ↑ West Ham's Frederic Piquionne joins Doncaster Rovers on loan. BBC Sport. Процитовано 6 березня 2012.
  19. ↑ Nott'm Forest 1-2 Doncaster. BBC Sport. Процитовано 7 March 2012.
  20. ↑ Timbers sign forward Frederic Piquionne [Архівовано 2 березня 2013 у Wayback Machine.] portlandtimbers.com, 28 February 2013.
  21. ↑ Conwell, William (13 травня 2014). Timbers Bring in Adi and Waive Piquionne. Stumptown Footy.
  22. ↑ Frédéric Piquionne est Cristolien ! – USCL.
  23. ↑ Piquionne goal lifts Martinique over Cuba. concacaf.com. 9 грудня 2012. Архів оригіналу за 12 December 2012. Процитовано 10 грудня 2012.
  24. ↑ Frédéric Piquionne revient à Créteil et intègre le staff (фр.)
  25. ↑ Piquionne intègre le staff de Créteil. SOFOOT.com. 25 January 2016. Процитовано 2 July 2018.
  26. ↑ Frédéric Piquionne finalement vers l'étranger (фр.)
  27. ↑ Frédéric Piquionne arrête sa carrière et revient bien à Créteil dans le staff (фр.)
  28. ↑ Paris FC : Frédéric Piquionne dans le staff des U17 (фр.)
  29. ↑ Football (Paris FC). Piquionne: «Comme si j'avais eu mon bac» (фр.)
  30. ↑ Mario Bocaly nommé sélectionneur de l'équipe de Martinique (фр.)
  31. ↑ EVERTON WOMEN UNVEIL NEW COACHES. Everton F.C. 12 листопада 2021. Процитовано 2 лютого 2022.
  32. ↑ Everton sack manager Jean-Luc Vasseur after just 10 games in charge of women's side. The Daily Telegraph. 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  33. ↑ Frédéric Piquionne : Entretien avec un ancien joueur qui gère l’après-football avec brio (фр.)
  34. ↑ McNulty, Phil (15 травня 2010). Chelsea 1–0 Portsmouth. BBC Sport. Процитовано 4 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фредерік_Пікьонн&oldid=42804349