Франсуа Ле Ліонне
.svg){kind=small}
Франсуа Ле Ліонне (фр. François Le Lionnais ; 1901—1984) — французький інженер-хімік та письменник, один із засновників літературного руху УЛІПО.
Франсуа Ле Ліонне народився Парижі 3 жовтня 1901 року. Після закінчення середньої школи в Мо навчався в Страсбурзькому університеті, де здобув ступінь бакалавра та диплом у галузі хімічного машинобудування. В університеті відвідував шаховий клуб. Здобувши освіту інженера-хіміка, в 1928—1929 рр. керував промисловою фірмою Forges d'Aquiny. В 1932 році він придбав журнал Cahiers de l'échiquier français, після чого зайнявся його редагуванням, поки в 1939-му журнал не припинив свою діяльність[11].
Під час Другої світової війни Ле Ліонне активно діяв у французькій групі опору «Національний фронт» (Front National). У жовтні 1944-го року він був заарештований, зазнав тортур гестапо і провів шість місяців (з листопада 1944 по квітень 1945 року) як ув'язнений у концентраційному таборі Дора-Міттельбау, де як фахівець був залучений до виробництва ракет Фау-2 .
Після Другої світової війни Ле Ліонне був призначений директором загальних досліджень у Вищій військовій школі (нині це частина Військової Школи в Парижі). У 1950-му році він став головою-засновником Відділу природничо-наукової освіти при ЮНЕСКО.
26 червня 1950 року разом із французьким фізиком Луї Де Бройлем та його близьким другом Жаком Берж'є він заснував Асоціацію французьких письменників-науковців, яка спочатку фінансувалася ЮНЕСКО. Ле Ліонне став першим президентом асоціації.
У 1952 році, знову у співпраці з Жаком Бержьє, Ле Ліонне сприяв заснуванню ЮНЕСКО Премії Калинга за визначні досягнення у популяризації науки. Першим лауреатом премії став Луї Де Бройль. У наступне десятиліття Ле Ліонне приєднався до консультативного комітету з наукової термінології при Французькій академії наук, виконував функції наукового консультанта Комісії з реставрації творів мистецтва у національних музеях Франції, працював технічним експертом в Індійській раді з наукових досліджень. Він створив та вів науково-популярну програму «La Science en Marche» на радіостанції France Culture.
Ле Ліонне брав активну участь в експериментальних та художніх рухах. В 1960 році він спільно з письменником Ремоном Кено заснував УЛІПО (OULIPO), об'єднання письменників і математиків, та протягом двох десятиліть був активним учасником цього об'єднання[12]. За прикладом УЛІПО згодом він створив низку аналогічних організацій, зокрема OULIPOPO (детективна белетристика), OUMUPO (музика), OUPEINPO (живопис), OUCINÉPO (кіно) та OUCUIPO (кулінарія).
Франсуа Ле Ліонне є автором багатьох книг, а також нарисів та журнальних колонок. Вони присвячені науці, математиці та її історії, експериментальній літературі, живопису та шахам.
Мав приватну бібліотеку на 30 000 томів, з яких близько 3 000 томів були присвячені шахам.
Помер Ле Ліонне 13 березня 1984 року в містечку Булонь-Біянкур, у західному передмісті Парижа.
- Радіопрограми
- La Science en marche, Les Yeux Ouverts:
- 1. La Prévision du temps (з Ж. Безсемуленом, Р. Клаусом, І. Фасі та A. Віо). — 1962.
- 2. L'Éclairagisme: lumière et couleur (з мадам Жонкієр, Морісом Дерібере, Й. Ле Граном та Ж. Мезонневом). — 1962.
- Про науку
- Cinquante années de découvertes, bilan 1900—1950 (збори). — Seuil, 1950.
- Про математику
- Les Números remarquables (з Ерманом Жаном Бретом). — 1983.
- Les Grands Courants de la pensée mathématique . — Cahiers du Sud, 1948.
- Dictionnaire des Mathématiques, PUF (з A. Був'є та M. Жоржем). — 1979.
- Переклад (з Франсін Бері (псевдонім Франсін Блох)) Les Mathématiques et l'Imagination Едварда Казнера та Джеймса Ньюмана. — Paris: Payot, 1950.
- Про літературу
- LiPo (1 er Manifeste de l'OuLiPo) . — Gallimard, 1963 .
- 2 e Manifeste de l'Oulipo . — Gallimard, 1973 .
- 3 e Manifeste de l'Oulipo . — La Bibliothèque Oulipienne № 30.
- Un Certain Disparate (інтерв'ю та витримки). — La Bibliothèque Oulipienne № 85 (повний текст опублікований УЛІПО в 2011[13]).
- Lewis Carroll précurseur de l'OU. LI. PO . — Вид. Анрі Вейрієр, 1978 .
- Les Habits Noirs, une épopée méconnue (згодом і хронологія для однойменного твору Поля Феваля). — Paris: Marabout Géant. — V. 7, issue 7, «La bande Cadet». — Pp. 419—441.
- Про живопис
- Magnelli . — Galerie de France, 1960 .
- La Peinture à Dora . — L'Échoppe, 1999 .
- Про шахи
- L'Ouverture française 1 é4-é6 . — Éditions des Cahiers de l'Échiquier Français, 1935 .
- Le Jardin des échecs . — Éditions des Cahiers de l'Échiquier Français, 1936 .
- Les Prix de beauté aux échecs . — Payot, 1939 ; 2-ге вид. 1951 ; 3-тє вид. 2002.
- Le Jeu d'échecs, " Que Sais-je ". — PUF, 1957 ; 2-ге вид. 1974.
- Dictionnaire des échecs (з Ернстом Пейджет). — PUF, 1967 ; 2-ге вид. 1974.
- Tempêtes sur l'échiquier . — Pour la science, 1981 .
- Marcel Duchamp joueur d'échecs . — L'Échoppe, 1997 .
- Різне
- Le Temps . — Вид. Роберт Дельпір, 1959.
- ↑ Fichier_des_personnes_décédées_mirror
