Флягін (монітор)
Флягін | ||
---|---|---|
Однотипний монітор «Желєзняков» | ||
Служба | ||
Тип/клас | річковий монітор проєкту СБ-37 | |
Держава прапора | СРСР | |
Належність | ВМФ СРСР | |
На честь | учасника громадянської війни в Росії Флягина | |
Корабельня | «Ленінська кузня», Київ | |
Закладено | 31 липня 1934 | |
Спущено на воду | 1935 | |
Введено в експлуатацію | 30 грудня 1936 | |
Загибель | 18 вересня 1941 | |
Статус | здано на металобрухт після 1944 | |
Бойовий досвід | Друга світова війна | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 230 т (стандартний), 239 т (нормальний), 263 т (повний) | |
Довжина | 51,2 м | |
Ширина | 8,22 м | |
Осадка | 0,885 м | |
Бронювання | борт 4-8 мм, палуба 4 мм, дах рубки та башти 16 мм, стіни рубки та башти 30 мм | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | два дизеля 4-СД-19-32 | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 2×140 к.с. | |
Швидкість | 8,3 вузли | |
Дальність плавання | 3700 миль повним ходом | |
Екіпаж | 83 чол. | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1×2 102-мм баштова установка Б-18 1 носова двоствольна універсальна 45-мм баштова установка 41-К 1 універсальна 45-мм баштова установка 40-К[1] | |
Зенітне озброєння | одна 4-ствольна 7,62-мм кулеметна установка М-4[1] |
Флягін — річковий монітор проєкту СБ-37 (тип «Желєзняков», також тип «Лєвачов»), броненосний артилерійський корабель прибережної дії ВМФ СРСР. Брав участь у Другій світовій війні.
«Флягін» — один із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934—1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проєкт моніторів СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком.
Кораблі проєкту СБ-37 отримали імена моряків-учасників громадянської війни. «Флягін» названий на честь учасника громадянської війни в Росії Флягіна, що загинув у 1919 році на Балтиці під час боїв між червоним та британським флотами[2].
«Флягін» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 31 липня 1934 року. Спущений на воду у 1935 році. 30 грудня 1936 року прийнято на озброєння флоту, а через місяць увійшов до бойового складу Дніпровської військової флотилії[1].
2 червня 1940 року корабель спустився по Дніпру з Києва до Одеси, куди після бойових навчань прибув на початку липня. 5 липня монітора включено до складу Дунайської військової флотилії. Але вже 17 липня включили до складу Пінської військової флотилії (ПВФ) та його повернули до Києва[1].
22 червня 1941 року, перший день німецького вторгнення, «Флягін» зустрів на полігоні біля села Кальне під Києвом. З 27 червня до 11 липня монітор виконує бойові завдання на річках Прип'ять та Птич. У ці дні ПВФ розділили на окремі загони річкових кораблів для дій на різних ділянках фронту. «Флягін» опинився у Дніпровському загоні для дій на ділянці фронту Канів — Трипілля, тому корабель тоді залишив Прип'ять[1].
Починаючи з 31 липня монітор мав кілька безпосередніх вогневих контактів з ворогом біля сіл Трипілля та Халеп'я[1]. 8 серпня він прибув до Києва для вогневої підтримки 37-ї армії, яка у період 4 — 9 серпня відбивала перший штурм Києва, розпочатий 29-й армійським корпусом вермахта[3].
22 серпня «Флягін» включено до складу Прип'ятьського загону річкових кораблів для прикриття мосту та переправи через Прип'ять у містечку Чорнобиль, через які відступали війська 5-ї армії Південно-Західного фронту[1].
26 серпня «Флягін» разом з шпитальним судном «Каманін» успішно та без серйозних бойових пошкоджень прорвався на південь до Києва, минаючи село Окунінове[4], де з 23 серпня розташовувався плацдарм 6-ї німецької армії. У цьому прориві брали участь кілька інших кораблів ПВФ, більша частина з яких вимушена була під час бою повернути назад на північ або була потоплена супротивником. Тому вдалі дії монітора «Флягін» у такій ситуації були розцінені командуванням як ухилення від бою, а командир монітора, старший лейтенант Гулько О. Г., та військовий комісар були заарештовані особливим відділом ПВФ[1].
З 29 серпня до 14 вересня корабель своїм вогнем підтримує північний фланг Київського укріпрайону поблизу Межигір'я — Нові Петрівці, обстрілюючи ворожі позиції на ділянці Козаровичі — Глібівка — Димер[1].
18 вересня, за наказом Військової Ради 37-ї армії, під час відходу радянських військ з Києва екіпаж підірвав свій монітор у районі Дарниця в Києві. 6 жовтня «Флягін» вивели із списків кораблів ВМФ[1].
Після визволення Києва від німців затоплений монітор було знайдено та піднято. Але його не ремонтували та не відновили як бойову одиницю. Подальша доля невідома[1].
- старший лейтенант Гулько О. Г. (1940 — 29.08.1941)
- старший лейтенант Смірнов М. І. (29.08.-18.09.1941)
- Парк моряків (Київ)
- Монітор «Желєзняков»
- Монітор «Жемчужин»
- Монітор «Лєвачов»
- Монітор «Ростовцев»
- Пінська військова флотилія (СРСР)
- Битва за Київ (1941)
- ↑ а б в г д е ж и к л м В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
- ↑ Блытов В. Блытова О. Живые — помните погибших! Гибель эсминцев в Копорском заливе. (рос.)
- ↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
- ↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра
- В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
- А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
- Мониторы тип «Железняков» (проект СБ-37) // ussrfleet.1939-45.ru (рос.)
- Речные мониторы серии СБ 37 // bcrm.ru (рос.)