Перейти до вмісту

Фасова (Бучанський район)

Координати: 50°22′46″ пн. ш. 29°48′30″ сх. д. / 50.37944° пн. ш. 29.80833° сх. д. / 50.37944; 29.80833
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Фасова
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бучанський район
Тер. громада Макарівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32080190440042738
Основні дані
Засноване 1640
Населення 672
Площа 0,392 км²
Густота населення 1877,55 осіб/км²
Поштовий індекс 08044
Телефонний код 380 4578
Географічні дані
Географічні координати 50°22′46″ пн. ш. 29°48′30″ сх. д. / 50.37944° пн. ш. 29.80833° сх. д. / 50.37944; 29.80833
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Місцева влада
Адреса ради 08044, Київська обл., Бучанський р-н, с. Фасова, вул. Франка, 2
Карта
Фасова. Карта розташування: Україна
Фасова
Фасова
Фасова. Карта розташування: Київська область
Фасова
Фасова
Мапа
Мапа

CMNS: Фасова у Вікісховищі

Фа́сова — село Макарівської селищної громади Бучанського району Київської області. Розташоване за 9 км від центру громади, відстань до обласного центру — 55 км. Найближча залізнична станція — Бородянка, 28 км. Площа населеного пункту — 778 га, кількість дворів — 428. Чисельність населення — 672 особи.

Історія

[ред. | ред. код]

1604 року Миколай Макарович напав на Карашин. Він спалив будинок власників, пограбував маєтність і село. Все через те, що на його погляд землі між річками Здвиженем і Квасовою, тобто між Карашином, Воронином і Мотижином були неправильно розмежовані. 5 жовтня 1619 року пан Миколай Макарович позивався до пана Єжи Харлінського через покіс сіножаті на границі мотижинській і урочищу Квасовці. Того ж дня на місці побував возний, який бачив сіна на 500 возів. Мотижинський війт розповів возному, що пан Харлінський до Бишева в стайні сіно забрав і землю Макаровича привласнити хоче. 25 червня 1643 року пан Харлінський позивався до пана Цетнера, що той напав на його «слободу новоосаджену», названу Фасова (Квашова)[1].

Під час гайдамацького повстання 1734 року в селі відбулися виступи кріпаків проти місцевого поміщика[2]. У 1748 р. у Фасовій була побудована дерев'яна церква в ім'я св. Миколая V класу.

У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка[3].

У складі Російської імперії село Фасова (Квасова) адміністративно входило до Макарівської волості Київського повіту Київської губернії[4].

У 1815 р. Людвіг Шимановський, одружений з однією із Харлінських, увіковічив своє ім'я, назвавши південну частину Фасової Людвинівкою. У 1820 р. Шимановський продав Фасову за 80 000 асигнацій Михайлу Боярському, перетворив російські асигнації у золото і виїхав до Франції, де й помер. У 1842 р. після смерті Боярського село було поділено між п'ятьма його синами: Михайлом, Антоном, Іваном, Тібутієм, Медартом. Фасовою володіли його сини, а також нащадки Бутковські.

У 1862 р. відкрито церковноприходську школу.

У 1880 р. М. К. фон Мекк відкрив сірникову фабрику. Її орендував Нісся Гераєв Цев.

У 1914 р. у Фасовій діяли лісопильний завод, фанерна фабрика.

8 вересня 1917 р. селяни, дізнавшись про революцію, розгромили економію поміщика. У 1920 р. створено комнезам.

У 1928 р. партійні активісти та незаможники ініціювали створення ТОЗ «Червоний незаможник». А в 1930 р. на базі ТОЗ створено колгосп ім. Тараса Шевченка, який у 1963 р. перейменовано у колгосп ім. Горького, а в 1995 р. — в КСП «Фасівське».

Братська могила 27 рад. воїнів, які загинули від ран в польовому госпіталі і пам'ятник на честь 154 воїнів-односельців, що не повернулися з фронтів війни, с. Фасова, цвинтар
Братська могила 27 рад. воїнів, які загинули від ран в польовому госпіталі і пам'ятник на честь 154 воїнів-односельців, що не повернулися з фронтів війни, с. Фасова, цвинтар

1932—1933 рр. — у Фасовій та Людвинівці під час голодомору померло близько 100 людей. Колгосп ім. Тараса Шевченка села Фасова у листопаді-грудні 1932 року був занесений на «Чорну дошку».

У 1937 р. під час сталінських репресій заарештовано 10 осіб.

У період окупації в селі діяла підпільна група на чолі з Л. У. Нагорним (Нагорненком). 400 жителів Фасової боролися з ворогом і в складі Макарівського партизанського загону. 121 воїн — мешканець Фасової не повернувся з фронтів війни. За мужність і відвагу на фронтах Другої Світової війни, 203 жителів Фасової нагороджено орденами й медалями Союзу РСР.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Фасову початку 1970-х було подано таку інформацію:

Фасова - село, центр сільської Ради, розташоване за 4 км від районного центру та за 28 км від залізничної станції Бородянка. Населення - 1188 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Людвинівка. У селі - центральна садиба колгоспу ім. Горького, за яким закріплено 2700 га землі, в т. ч. 2200 га орної. Основний напрям господарства - тваринництво, птахівництво. Вирощують зернові, картоплю, льон. Допоміжні галузі: садівництво, городництво. Бригадира колгоспу ім. 40-річчя Жовтня с. Людвинівки В. П. Негрішного нагороджено орденом Леніна. У Фасовій є восьмирічна школа, клуб, бібліотека[2].

У 1985 р. відкрито нову школу (нині — ЗОШ І-ІІ ступенів).

У 1986 р. в селі збудовано 21 будинок для переселенців з Чорнобильської зони та ФАП.

У 1997 р. у будівлі закритого дитячого садка відкрито Святомиколаївську православну церкву Московського патріархату.

У 2000 р. КСП розділено на агрофірму «Славутич» та ПСП «Фоса». До 74-ї річниці голодомору у 2007 р. відкрито пам'ятний хрест.

У 2014 р. була побудована нова церква.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Миколая с. Фасова (приписний прис. Людвинівка) Макарівської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України[5].

Видатні уродженці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.
  2. а б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  3. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  4. (рос.)село Фасова — табл. LXXIV стр. 184 — «Список населенных мест Киевской губернии» / Издание Киевского губернского статистического коммитета. — Киев: Типография Ивановой, 1900. — 1976 c.
  5. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/faso_001.xml

Джерела

[ред. | ред. код]