Перейти до вмісту

Фантастичне мистецтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фантастичне мистецтво
Гештег fantasticart
Сад земних насолод в музеї Прадо в Мадриді, бл. 1495—1505, Ієронім Босх

Фантастичне мистецтво — широкий жанр мистецтва з широким визначенням.[1] Він не обмежується конкретною школою художників, географічним розташуванням чи історичним періодом. Він може характеризуватися предметом, який зображує нереалістичні, містичні, міфічні чи фольклорні сюжети чи події, і стилем, який є репрезентативним і натуралістичним, а не абстрактним, або, у випадку журнальних ілюстрацій тощо, у стилі мистецтво графічного роману, наприклад манга.

Фантазія була невід'ємною частиною мистецтва з самого початку[2], але була особливо важливою в маньєризмі, магічному реалістичному живописі, романтичному мистецтві, символізмі, сюрреалізмі та скромному мистецтві. Французькою цей жанр називається le fantastique, англійською його іноді називають візіонерським мистецтвом, гротескним мистецтвом або маньєрним мистецтвом. Він мав глибоку та циркулярну взаємодію з фентезійною літературою.

Предмети фантастичного мистецтва можуть нагадувати продукт галюцинацій, і художник-фантаст Річард Дедд провів більшу частину свого життя в психіатричних закладах. Сальвадор Далі сказав: «Єдина різниця між мною та божевільним полягає в тому, що я не божевільний».[3] Деяке недавнє фантастичне мистецтво ґрунтується на досвіді художника, або нібито досвіді, галюциногенних наркотиків.

Термін «фентезійне мистецтво» тісно пов'язаний і вживається в першу чергу до недавнього мистецтва (зазвичай ХХ століття), натхненного фентезійною літературою або ілюструє її.

Фантастичне мистецтво традиційно здебільшого обмежувалося живописом та ілюстрацією, але з 1970-х років його все частіше можна знайти також у фотографії. Фантастичне мистецтво досліджує фантазію, уяву, стан сну, гротеск, видіння та жахливе[2] а також так зване «готичне» та «темне» мистецтво.

Споріднені жанри

[ред. | ред. код]

Жанри, які також можна вважати фантастичним мистецтвом, включають Weltlandschaften або світові пейзажі Північного Відродження, символізм вікторіанської епохи, прерафаелітизм, ілюстрації золотої доби[4] та сюрреалізм. Твори, засновані на класичній міфології, які були основним елементом європейського мистецтва з періоду Відродження, також, можливо, відповідають визначенню фантастичного мистецтва, оскільки більш відповідним вважається мистецтво, засноване на сучасній міфології, як-от міфи про Середзем'я Дж. Р. Р. Толкіна. Релігійне мистецтво також зображує надприродні або чудесні предмети в натуралістичний спосіб, але зазвичай не вважається фантастичним мистецтвом.

Історичні художники та образотворчі художники

[ред. | ред. код]

Багато художників створили твори, які відповідають визначенню фантастичного мистецтва. Деякі, як-от Микола Реріх, працювали майже виключно в цьому жанрі, інші, як-от Ієронім Босх, який був описаний як перший «фантастичний» художник у західній традиції[2], створював твори як із фантастичними елементами, так і без них, а для таких художників, як Франсіско де Гойя, фантастичні твори були лише невеликою частиною їх творчості. Інших, таких як Рене Магрітт, зазвичай класифікують як сюрреалістів, але вони використовують фантастичні елементи у своїх роботах.[1][5]

ХХ століття

[ред. | ред. код]
Ілюстрація до «Хлопчика і тролів» Джона Бауера, 1915 рік

Зростання фентезійних і науково-фантастичних журналів вимагало ілюстрації для ілюстрацій історій і (через обкладинки) сприяння продажам. Це призвело до руху художників наукової фантастики та фентезі до та під час Великої депресії, як антологізував Вінсент Ді Фейт, який сам був плідним художником наукової фантастики та космосу.[6]

У Сполучених Штатах у 1930-х роках група художників з Вісконсіна, надихнувшись сюрреалістичним рухом Європи, створила власний бренд фантастичного мистецтва. Серед них були художники з Медісона, штат Вісконсін, Маршалл Глейзер, Дадлі Хапплер і Джон Вайлд; Карл Прібе з Мілуокі та Гертруда Аберкромбі з Чикаго. Їхнє мистецтво поєднувало моторошний гумор, таємницю та іронію[7], що було в прямій і гострій суперечності з модним тоді американським регіоналізмом.

У післявоєнному Чикаго художній рух Чиказький імажизм створив багато фантастичних і гротескних картин, які були мало помічені, оскільки вони не відповідали моді Нью-Йорка на абстрактне мистецтво того часу. Серед основних імажистів — Роджер Браун, Гледіс Нільссон, Джим Натт, Ед Пашке та Карл Вірсум.[8]

Після 1970 року на сучасне західне фентезі вплинули ілюстрації до «Конана-варвара» та «Володаря перснів»[9], а також популярних творів наукової фантастики та фентезі, таких як рольова гра Advanced Dungeons & Dragons або французький журнал Heavy Metal.

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Jahsonic, a vocabulary of culture. Архів оригіналу за 16 листопада 2005. Процитовано 4 серпня 2013.
  2. ↑ а б в Schurian, Walter (2005) Beyond Mere Understanding. In: Fantastic Art, Schurian, W. & Grosenick, U. (Ed.), Taschen, p.6-25. ISBN 978-3-8228-2954-7 (English edition)
  3. ↑ thinkexist.com. Архів оригіналу за 4 August 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  4. ↑ From the Pre-Raphaelites to the Comics: Illustrating the Imaginative | Fantasy — BnF. fantasy.bnf.fr (англ.). Процитовано 20 грудня 2020.
  5. ↑ Larkin, David, ред. (1973). Fantastic Art. Pan Ballantine.
  6. ↑ Di Fato, Vincent. Infinite Worlds: The Fantastic Visions of Science Fiction Art.
  7. ↑ Krajewski, Sara (1998). Surreal Wisconsin: Surrealism and its Legacy of Wisconsin Art. aol.com. Madison Art Center. Архів оригіналу за 5 грудня 1999. Процитовано 18 грудня 2020.
  8. ↑ Richard Vine, «Where the Wild Things Were», Art in America, May 1997, pp. 98–111.
  9. ↑ The History of Fantasy Art & Fantasy Artists – The Art History Archive. www.arthistoryarchive.com. Процитовано 18 грудня 2020.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Álvaro Robles, G. (2016) «El Canto de Abraxas». Editorial Salón Arcano. ISBN 978-987-42-2189-6
  • BeinArt collective (2007). Metamorphosis. beinArt. ISBN 978-0-9803231-0-8
  • Coleman, A.D. (1977). The Grotesque in Photography. New York: Summit, Ridge Press.
  • Colombo, Attilio (1979). Fantastic Photographs. London: Gordon Fraser.
  • Clair, Jean (1995). Lost Paradise: Symbolist Europe. Montreal: Montreal Museum of Fine Arts.
  • Day, Holliday T. & Sturges, Hollister (1989). Art of the Fantastic: Latin America, 1920—1987. Indianapolis: Indianapolis Museum of Art.
  • Elizabeth, S. (2023). The Art of Fantasy: A visual sourcebook of all that is unreal. Frances Lincoln. ISBN 978-0-7112-7995-7.
  • Johnson, Diana L. (1979). Fantastic illustration and design in Britain, 1850—1930. Rhode Island School of Design.
  • Krichbaum, Jorg & Zondergeld. R.A. (Eds.) (1985). Dictionary of Fantastic Art. Barron's Educational Series.
  • Larkin, David, ред. (1973). Fantastic Art. Ballantine Books. ISBN 978-0-3450-9797-2.
  • Menton, Seymour (1983). Magic Realism Rediscovered 1918—1981. Philadelphia, The Art Alliance Press.
  • Palumbo, Donald (Ed.) (1986). Eros in the Mind's Eye: Sexuality and the Fantastic in Art and Film (Contributions to the Study of Science Fiction and Fantasy). Greenwood Press.
  • Schurian, Prof. Dr. Walter (2005). Fantastic Art. Taschen. ISBN 978-3-8228-2954-7 (English edition)
  • Stathatos, John (2001). A Vindication of Tlon: Photography and the Fantastic. Greece: Thessaloniki Museum of Photography
  • Watney, Simon (1977). Fantastic Painters. London: Thames & Hudson.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фантастичне_мистецтво