УПК-23-250

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарматний контейнер УПК-23-250
ТипГарматний контейнер
ПоходженняРосія Росія/СРСР СРСР
Історія використання
ОператориАн-72П, Мі-24, Мі-8, Мі-28, Ка-50, Ка-52
Історія виробництва
РозробникКонструкторське бюро приладобудування
ВиробникЗавод імені Дегтярьова
Виготовлення1965-по т.ч.
Характеристики
Вагабойова: 217 кг
Довжина1537 мм
Ширина165
Висота168
Обслуга1

Калібр23 мм
Підвищення
Траверс
Темп вогню>2500 пострілів на хвилину
Дульна швидкість690–700
Дальність вогню
Ефективна3000 м
Максимальна
  • жива сила — до 4000 м
    * легкоброньована техніка — до 1500 м
    * повітряні цілі — до 2000 м

Гарматний контейнер УПК-23-250 (індекс ГРАУ 9-А-681) — підвісна артилерійська установка для авіації, розроблена на Тульському КБП (Російська Федерація). Містить двоствольну гармату ГШ-23Л з боєкомплектом у 250 снарядів.

Підвісні артилерійські установки для фронтової авіації дали змогу наростити вогневу міць літаків і розширити їх модифікації без «втручання» у конструкцію машини - більшість із них на початку 1960-х років взагалі не передбачали установки гармат. Розроблені кілька типів підвісних гарматних установок. Перша - уніфікований гарматний контейнер УПК-23-250 з гарматою ГШ-23Л і боєзапасом 250 патронів. Використаний для «доозброєння» перехоплювачів Су-15), на яких не було вбудованих гармат, а згодом став поширеним на літаках і вертольотах фронтової та армійської авіації.

Конструкція

[ред. | ред. код]

УПК-23 — підвісний контейнер з двоствольною авіагарматою ГШ-23Л калібру 23 мм. Індекс Л означає варіант з локалізаторами, які слугують для спрямованого відводу порохових газів і зменшення сили віддачі.

Уніфікований гарматний контейнер УПК-23-250 (УПК-23-250) - це гондола з вбудованою в неї двоствольною 23 мм швидкострільною гарматою ГШ-23 (ГШ-23Л, ГШ-23М) конструкції Грязева-Шипунова. УПК-23-250 може підвішуватися на стандартні підкрильні точки підвіски озброєнь вертольоту.

Робота автоматики базується на використанні енергії порохових газів, які подаються по черзі то від одного ствола, то від іншого. Живлення гармати - стрічкове (передбачено як ліве, так і праве живлення). Подача набоїв в обидва стволи здійснюється загальним механізмом з однієї стрічки. Кожен ствол має свої вузли зниження набою з стрічки в патронник, його досилання, замикання і екстракції стрічки. Механізми одного ствола кінематично пов'язані з механізмами другого за допомогою важелів-коромисел, чергуючи роботу вузлів і подачу між двома блоками: замикання одного ствола припадає на відмикання іншого, викид гільзи - на досилання набою в сусідньому.

Керування стрільбою дистанційне, електричне від постійного струму (27 В).

Для стрільби з гармати ГШ-23 використовуються 23-мм патрони з осколково-фугасними, бронебійно-розривними і бронебійно-запальними снарядами. Порох патрона запалюється електрокапсюлем.

Гармата ГШ-23Л випускається в трьох модифікаціях:

  • 9-А-472.00-01 - з горизонтальним розташуванням локалізатора;
  • 9-А-472.00-02 - з вертикальним розташуванням вихлопних вікон локалізатора;
  • 9-А-472.00-03 - з розташуванням вихлопних вікон локалізатора під кутом 45°

Залежно від типу підвіски контейнер підрозділяється на 6 типів:

  • 9-А-681,
  • 9-А-681-01,
  • 9-А-681-02,
  • 9-А-681-03,
  • 9-А-681-04,
  • 9-А-681-05

Застосування

[ред. | ред. код]

Встановлюється на вертольоти: Мі-24, Мі-8, Мі-28 (та їх модифікації), Ка-50, Ка-52 і т. д. Фактично на будь-який російський вертоліт з підкрильними пілонами для підвіски озброєнь.

УПК-23 кріпиться до вертольота чи літака нерухомо, тому наведення здійснюється аналогічно наведенню НАР, тобто «прямо по курсу». При цьому система прицілювання забезпечує розрахунок балістичної траєкторії падіння снарядів з урахуванням всіх параметрів руху вертольота чи літака.

УПК-23-250 застосовувався під час бойових дій в Афганістані.

Призначення

[ред. | ред. код]

Призначений для вирішення широкого кола завдань: знищення легких і середньоброньованих наземних цілей, знищення повільно-літаючих повітряних цілей, знищення живої сили противника і т. д. Слугує для посилення вогневої потужності вертольота або літака.

Є гарним засобом для контактного повітряного бою.

Джерела

[ред. | ред. код]